Рішення № 73731688, 24.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/8766/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

з участі:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Саган Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - Львівська митниця), де з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.25-27), просив визнати протиправним та скасувати наказ від 04.11.2013 року №675-о «Про звільнення ОСОБА_1.» поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів з 04.11.2013 року та стягнути з Львівської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року постанову від 03.03.2014 р. змінено в частині стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Верховного суду України від 07.02.2018 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2014 року скасовано в частині позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлено справу у цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 13.03.2018 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду. В судовому засіданні проведено заміну відповідача на правонаступника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці відбулося із порушенням норм чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, а саме відповідачем було не дотримано вимог трудового законодавства, яке передбачає, що звільнення з підстав зазначених у п. п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу, оскільки надання позивачу пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації не було та відповідно не отримано відмову позивача від таких пропозицій. Вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач відповідно поновленню на роботі у Львівській митниці Міндоходів з відшкодуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що суд апеляційної інстанції, не зазначив розрахунків та взагалі не вказав в резолютивній частині рішення суми, яка підлягає стягненню. Зазначають, що при розгляді даної справи слід врахувати п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року, де вказано, що при присудженні (оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю) який працівник мав в цей час. Зазначають, що позивачем до матеріалів справи доказів про неотримання доходів із інших джерел.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 04.11.2013 року №675-о «Про звільнення ОСОБА_1.». Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів з 24.09.2010 року. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 8 760 (вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 37 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн 41 коп. звернути до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а за позовом ОСОБА_1, м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а за позовом ОСОБА_1, м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - змінено в частині стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і викладено п.4 резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2013р. по 03.03.2014р.".

Постановою Верховного суду України від 07.02.2018 року у справі №К/9901/102718 касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2014 року скасовано в частині позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлено справу у цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2014 року залишено без змін. Вказане рішення мотивоване тим, що згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати та період вимушеного прогулу. Розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів. Наведене відповідає правовій практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13. Так, суд першої інстанції дійшовши вірного висновку щодо поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив лише суму, яка підлягає стягненню, не зазначивши при цьому період та кількість днів вимушеного прогулу, за який необхідно стягнути заробітну плату. В свою чергу суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначив лише період вимушеного прогулу (4 листопада 2013 року по 3 березня 2014 року), проте, в мотивувальній частині судового рішення не вказав розрахунок розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в резолютивній частині не вказав розмір такої виплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи наведене, Львівським окружним адміністративним судом враховані вищевказані висновки Верховного суду України в частині позовних вимог про стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь позивача заробітної плати за період вимушеного прогулу та визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено із Львівської митниці з 04.11.2013 року.

Визначаючи розмір середнього заробітку втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу становить 84 робочих дні - із 04.11.2013 року по 03.03.2014 року (день прийняття постанови Львівським окружним адміністративним судом ).

З довідки Львівської митниці ДФС № 13-10-05/40-86 від 18.04.2018 року, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1, який працював в Львівській митниці за період липень 2013 року - жовтень 2013 року становила: липень 2013 року - 2734, 80 грн.; серпень 2013 року - 2440,79 грн.; вересень 2013 року - 93,00 грн.; жовтень 2013 року - 0,00 грн.

Так як, позивач у вересні не працював, суд обраховує середній заробіток за липннь-серпень 2013 року, який становить 2587,80 грн. ( 2734,8 +2440,79= 5175,59 : 2), а середньоденна заробітна плата становила 117,63 грн (5175,59 : 44 (кількість робочих днів у липні, серпні 2013 р.) грн.

У зв'язку з чим, з Львівської митниці ДФС підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9880, 92 грн. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку (117,63 грн. х 84 = 9 880, 92 грн.).

За положеннями п.2 ч.1 ст. 371 КАС України судові рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

У відповідності до КАС України судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: м. Львів, вул. Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875) в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9880,92 грн. ( дев»ять тисяч вісімсот вісімдесят грн..92коп), з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2587,80 (дві тисячі п»ятсот вісімдесят сім грн.80коп) грн., звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд

Повний текст рішення складено 02 травня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.