Рішення № 73731573, 26.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року № 810/1418/18

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання - Приходько Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Криворучко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області , у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахуванні її пенсії та зобов`язати здійснити такий перерахунок у відповідності до вимог законодавства, а саме: основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 26.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом 3 групи, якому пенсія призначена на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ОСОБА_3 вважає, що розмір її пенсії на даний час є значно нижчим за розмір, встановлений законодавством, яке діяло раніше, а тому переконана, що розмір її основної та додаткової пенсії має бути врегульований відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка діяла до внесення змін Законом, який набрав чинності 01.01.2018 та до визнання певних змін неконституційними.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що відповідно до чинного законодавства порядок призначення та мінімальні розміри пенсії, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011, а враховуючи той факт, що основна та додаткова пенсії позивача виплачуються саме на підставі цієї постанови, права позивача жодним чином не порушені.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 26.04.2018, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, адміністративний позов просив задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 14.03.2012 та вкладкою до нього № НОМЕР_2 (зворот а.с.6).

Відповідно до Довідки МСЕК від 22.02.2012 серії КИО-1 №0414514, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, захворювання пов`язане із впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 7).

Як пенсіонер, пенсія якому призначена на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач перебуває на обліку в Ірпінському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.

З метою перевірки правильності нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою від 05.02.2018, у якій просила повідомити про відповідність її пенсії законодавству та у разі такої невідповідності здійснити перерахунок.

За результатами розгляду заяви позивача, Пенсійний орган у своєму листі від 26.02.2018 пояснив, що для інвалідів з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи розмір пенсійної виплати, відповідно до постанови КМУ №1210 встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність: І група - 150%, ІІ група - 125%, ІІІ група - 110%, а розмір додаткової пенсії становить: І група - 341,64 грн, ІІ група - 227,76 грн, ІІІ група - 170,82 грн.

Також, відповідач зазначив, що згідно із відомостями пенсійної справи, розмір пенсії позивача з 01.10.2017 складає 1768,02 грн (1597,20 грн - основна, 170,82 грн - додаткова). А тому, пенсія позивачу нарахована та виплачується у відповідності до чинного законодавства.

Не погоджуючись з таким твердженням Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (норма є незмінною з моменту її прийняття) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач має страховий стаж 23 роки 2 місяці 27 днів та з 24.02.2012 отримує пенсію по інвалідності 3 групи (основну та додаткову). Таким чином, пенсійне забезпечення ОСОБА_4 з моменту призначення їй пенсії відповідає вимогам законодавства як на момент призначення, так і на сьогоднішній день.

Розмір додаткової пенсії, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, яка діяла до внесення змін 01.01.2008) інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, становила 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 цього Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

У зв`язку із тим, що 28.12.2007 Законом України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стаття 50 цього закону редагована таким чином: " інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, порівнюючи приписи статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зазначених редакціях, очевидним є те, що процентна ставка пенсії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у її співвідношенні до прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність зменшилась з 01.01.2018.

При цьому, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини 1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статтею 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Так, 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України Рішенням №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року №3491-VI визнав вказані зміни конституційними. Водночас, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через можливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Поряд з цим, такі заходи можуть бути обумовлено необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення деяких статей Конституцій України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України суд розтлумачив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Виконуючи вимоги зазначеного Закону, 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Тобто, з 23 липня 2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого здійснювались соціальні виплати, передбачені, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-317а15).

Окрім того, надалі, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачено, що у 2012 році норми і положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються в порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

На виконання наведеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1210 від 23 липня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01 січня 2012 року та діє на даний час.

У цьому контексті суд зазначає, що вищевказані законодавчі зміни, які визнані конституційними, у встановленому порядку спричинені взаємозалежністю та нерозривністю гарантованого соціального забезпечення (у цьому випадку пенсії) та Державного бюджету України. Суд зазначає, що ці два інститути (категорії) не можуть існувати та функціонувати автономно, окремо один від одного. Така обставина унеможливлює застосування відсоткових ставок пенсії, визначених у законодавстві, яке діяло раніше відносно прожиткового мінімуму, встановленого після втрати чинності такого законодавства.

А тому, обчислення та виплата пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має здійснюватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1210, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність доводів позивача щодо застосування до нього норм права, які втратили чинність.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкти владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх рішень.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, а тому позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення повного тексту рішення - 02 травня 2018 р.