Рішення № 73731553, 18.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4989/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представників позивача Шейки О.В., Войтюк Д.Я.,

представників відповідачів Лучишин С.Ю., Брильовської О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОН" до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "ЕОН" (далі - ТзОВ "ЕОН") звернулося до суду з позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - ДЕР ЛМР), Львівської обласної державної адміністрації (далі - ЛОДА), виконавчого комітету ЛМР, в якому просить суд:

- визнати протиправним неналежне виконання ЛОДА обов'язку зі здійснення контролю за додержанням абз.2 п.6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, на території міста Львова ДЕР ЛМР як робочим органом, до повноважень якого належить розгляд заяв ТзОВ "ЕОН" як розповсюджувача реклами для продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами;

- визнати протиправними дії ДЕР ЛМР з продовження терміну розгляду заяви ТзОВ "ЕОН" від 10.11.2017 про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за №№1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 від 29.12.2017;

- зобов'язати виконавчий комітет Львівської міської ради та ДЕР ЛМР оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 та видати оновлені продовжені дозволи позивачу на строк до 31.12.2022.

Ухвалою від 26.12.2017 суд вжив заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 31.01.2018 суд залучив до участі у справі комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 12.03.2018 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно прийняв рішення про продовження терміну розгляду заяви ТзОВ "ЕОН" від 10.11.2017. Позивач зазначає, що за результатами розгляду вказаного звернення ДЕР ЛМР вправі приймати одне з двох рішень: про продовження строку дії дозволів чи про відмову в такому продовженні. Прийняття рішення про продовження терміну розгляду заяви ТзОВ "ЕОН" не належить до повноважень ДЕР ЛМР. Позивач вважає, що ДЕР ЛМР вирішивши листом питання про продовження позивачу строків дії дозволів позивача, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Таке продовження строку розгляду не передбачено жодним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини.

Позивач вважає, що оскільки, ДЕР ЛМР протягом встановленого законом десятиденного строку не прийняв рішення про продовження/відмову у продовженні строку дії дозволів, то є достатні підстави для застосування до спірних правовідносин принципу мовчазної згоди (абзац 10 ч. 1, ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»), а відтак - для покладення на ДЕР ЛМР як робочий орган та на Виконавчий комітет ЛМР обов'язку оформити позивачеві продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м.Львові та видати оновлені продовжені дозволи.

Позивач зазначає, що 01.12.2017 він звернувся до ЛОДА з заявою, в якій просив вжити заходів, спрямованих на запобігання порушенню прав ТзОВ «ЕОН» як рекламорозповсюджувача - на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Проте, відповідь на звернення не надійшла, а відповідач ЛОДА так і не вчинив жодних дій, спрямованих на запобігання порушень прав позивача як рекламорозповсюджувача.

Відповідачі ДЕР ЛМР та виконавчий комітет ЛМР подали до суду відзив на позовну заяву від 25.01.2018, в якому просять суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що інститут продовження дозвільного документу не передбачений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Тому, до спірних правовідносин не можна застосовувати принцип «мовчазної згоди». Відповідачі вважають, що відсутність затверджених схем комплексного розміщення рекламних засобів, які затверджує виконавчий комітет міської ради, перешкоджає продовженню строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідач ЛОДА подав до суду відзив на позовну заяву від 29.12.2017, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ЛОДА. Відповідач зазначає, що контроль за діяльністю ДЕР ЛМР здійснює виключно орган місцевого самоврядування, який його створив чи поклав на нього відповідні функції. ЛОДА здійснює контроль за додержанням законодавства про рекламу лише за межами населених пунктів у Львівській області.

Позивач подав до суду відповідь на відзив від 13.02.2018, в якому зазначає про те, що законодавець передбачив загальне формулювання визначення поняття «дозвільна процедура», без встановлення вичерпного переліку процедур, що їх слід вважати дозвільними. Тому, не відповідають дійсності висновки відповідачів про те, що приписи дозвільного закону поширюються лише на чотири дозвільні процедури: видачу, переоформлення, видачу дублікатів та анулювання документів дозвільного характеру. Також позивач зазначає, що він просить суд зобов'язати оформити та видати продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами не лише ДЕР ЛМР як робочий орган, але й виконавчий комітет ЛМР, якому Департамент організаційно є підпорядкованим і який повинен фактично забезпечити таке оформлення. Тому, виконання судового рішення у справі буде можливим лише за умови залучення до процедури його виконання виконавчого комітету ЛМР.

Відповідачі ДЕР ЛМР та виконавчий комітет ЛМР подали до суду заперечення на відповідь на відзив від 12.03.2018, в якому зазначають, що ДЕР ЛМР не приймав рішень про відмову позивачу в продовженні строку дії дозволів н розміщення зовнішньої реклами. Тому, у позивача відсутній предмет оскарження у цій справі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у письмових відзивах, запереченнях на відповідь. Просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлялась про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

ТзОВ «ЕОН» отримало дозволи на розміщення зовнішньої реклами, а саме:

- дозвіл №1-07-07-042 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на газоні) за адресою: м. Львів, пл. Соборна, 3, місце №1;

- дозвіл №1-07-07-043 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на газоні) за адресою: м. Львів, пл. Соборна, 3, місце №2;

- дозвіл №1-10-02-010 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на тротуарі) за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15, місце №5;

- дозвіл №1-09-10-161 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на газоні) за адресою: м. Львів, вул. Університетська, 1 (парна ст.), місце №1;

- дозвіл №1-09-10-162 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на газоні) за адресою: м. Львів, вул. Університетська, 1, місце №2;

- дозвіл №1-09-10-165 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на газоні) за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 46, місце №2;

- дозвіл №1-09-08-098 на розміщення зовнішньої реклами (конструкції типу «Сіті-Лайт» просто неба на тротуарі) за адресою: м. Львів, вул. Чорновола (непарна ст.) - вул. Куліша (парна ст.);

- дозвіл №1-10-04-045 на розміщення зовнішньої реклами (рекламного банера на боковому фасаді будинку III-IV поверх) за адресою: м. Львів, вул.Бр.Рогатинців, 3;

- дозвіл №1-10-02-012 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на тротуарі) за адресою: м. Львів, вул. Франка, 68, місце №1;

- дозвіл №1-10-02-011 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на тротуарі) за адресою: м. Львів, вул. Франка, 70, місце №2;

- дозвіл №6-09-10-096 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на тротуарі) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35, місце №1;

- дозвіл №6-09-10-097 на розміщення зовнішньої реклами (двостороннього щита типу «Сіті-Лайт» просто неба на тротуарі) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35, місце №2.

В подальшому вказані 12 дозволів регулярно продовжувалися. Останнє продовження мало місце на строк до 31.12.2017.

10.11.2017 позивач звернувся до ДЕР ЛМР із заявою (вих. №20) про продовження строку дії вказаних дозволів, оскільки розгляд таких питань віднесений до компетенції Департаменту як робочого органу згідно з п.11 розділу II Ухвали Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» зі змінами та доповненнями.

У відповідь на звернення позивача 27.11.2017 ДЕР ЛМР надіслав лист з вих. № 2301-3308, в якому вказав, що «з метою забезпечення комплексного підходу до розміщення рекламних засобів у м. Львові та відповідно до п. 5.1.2 «Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету від 21.05.2010 №569, розміщення рекламних засобів (в тому числі і продовження дозволів) здійснюється виключно згідно зі схемами комплексного розміщення рекламних засобів, які затверджує виконавчий комітет міської ради. На сьогоднішній день представники органів ЛМР, а також представники Асоціації «Львівська реклама» завершують роботу над розробкою схем комплексного розміщення зовнішньої реклами та концепцією розміщення зовнішньої реклами на 2018-2019 рр. Після затвердження схем всі дозволи підлягатимуть перегляду на відповідність вимогам схемі та класифікатора. Беручи до уваги вищенаведене, термін розгляду Вашого звернення продовжено до 29.12.2017».

01.12.2017 позивач подав до ЛОДА заяву про вжиття заходів контролю за додержанням законодавства з питань реклами з проханням вжити заходів, спрямованих на запобігання порушенню прав позивача як рекламорозповсюджувача на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами робочим органом і виконавчим комітетом ЛМР.

27.12.2017 відповідач ЛОДА надав відповідь на вказану заяву, в якій зазначив, що контроль за діяльністю ДЕР ЛМР здійснює виключно орган місцевого самоврядування, який його створив чи поклав на нього відповідні функції. ЛОДА здійснює контроль за додержанням законодавства про рекламу лише за межами населених пунктів у Львівській області.

Позивач вважає протиправними дії ДЕР ЛМР в частині продовження терміну розгляду заяви ТзОВ «ЕОН» від 10.11.2017 про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та протиправними дії ЛОДА щодо незабезпечення контролю за додержанням законодавства про рекламу, а тому, звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДЕР ЛМР з продовження терміну розгляду заяви ТзОВ "ЕОН" від 10.11.2017, суд встановив таке.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регламентовані Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила).

Відповідно до п. 3 Типових правил зовнішня реклама розмішується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до вказаних Правил.

Порядок розміщення реклами у місті Львові визначений Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Львові (далі - місцеві Правила), затвердженими рішенням виконавчого комітету ЛМР №569 від 21.05.2010 з подальшими змінами і доповненнями.

Місцеві Правила поширюються на всю територію м.Львова, на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності та відомчої належності, а також на фізичних осіб, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у м.Львові. Місцеві Правила є обов'язковими для виконання всіма учасниками рекламної діяльності.

Згідно з п.3.1.4 місцевих Правил робочий орган реєструє та розглядає заяви розповсюджувачів зовнішньої реклами щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії.

Процедура продовження строку дії дозволу регламентується розділом 4.4 місцевих Правил.

Відповідно до п. 4.4.1 місцевих Правил в редакції з урахуванням змін від 04.03.2011 при відсутності письмових заперечень з боку розповсюджувача, власника місця розташування спеціальної конструкції, інших органів, що здійснювали погодження дозволу на розміщення реклами, термін дії такого дозволу продовжує Робочий орган з наступним повідомленням розповсюджувача.

Відповідно до п. 4.4.4 місцевих Правил з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 04.03.2011 №248 робочий орган розглядає акт обстеження місця та приймає рішення про продовження терміну дії дозволу або за наявності підстав, викладених у них Правилах, про відмову на його продовженні.

Тобто, робочий орган може продовжити строк дії дозволів або ж відмовити у такому продовженні. Можливість вчинення інших дій за результатами розгляду заяви рекламорозповсюджувача про продовження строку дії дозволів місцевими Правилами не передбачена.

Проте, за результатами розгляду заяви позивача про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами ДЕР ЛМР повідомив про продовження терміну розгляду вказаної заяви до 29.12.2017 без прийняття відповідного рішення.

Відповідно до абз.5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного вбачаться, що у ДЕР ЛМР як робочого органу є десять робочих днів з моменту отримання заяви на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами для прийняття рішення про продовження дозволів або ж рішення про відмову у їх продовженні.

Водночас, в порушення приписів згаданого Закону ДЕР ЛМР самовільно продовжив строк розгляду заяви позивача, не прийнявши при цьому жодного рішення.

Відповідно до абзацу 10 ч. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Суд встановив, що розробка схеми комплексного розміщення зовнішньої передбачена місцевими Правилами в первинній редакції від 21.05.2010. Так, пункт 4 рішення виконавчого комітету ЛМР «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові» передбачив надання функції замовника департаменту містобудування на розроблення схем розміщення рекламних засобів відповідно до затверджених Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові та забезпечення розробки схем протягом 12-и місяців з дати набрання чинності вказаного рішення.

Тобто, схема комплексного розміщення рекламних засобів у м.Львові мала бути розроблена ще у 2011 році. І позивач не може нести негативні наслідки того, що органи місцевого самоврядування Львова таку схему не розробили.

Суд бере до уваги, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами продовжувалися до 31.12.2017, оскільки в силу приписів п. 4.4.3 місцевих Правил відсутність схеми комплексного розміщення зовнішньої реклами не є підставою для відмови у продовженні строку дії дозволів та для продовження терміну розгляду заяв рекламорозповсюджувачів на таке продовження.

Відповідно до п.3.1 рішення Конституційного Суду України №17-рп/2010 у справі 1- 25/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Таким чином, втручання у права повинно бути передбачуваним для особи, інакше воно не може бути законним та суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (див. також: рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002, «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000).

З огляду на наведене, суд вважає, що дії відповідача ДЕР ЛМР з продовження терміну розгляду заяви ТзОВ «ЕОН» не відповідають принципу правової визначеності, оскільки можливість вчинення таких дій не передбачена жодним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини.

Такими протиправними діями відповідача з продовження терміну розгляду заяви ТзОВ «ЕОН» ДЕР ЛМР порушив ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, оскільки дозвіл на провадження господарської діяльності у розумінні Європейського суду з прав людини є майном, а обмеження у користуванні вказаним майном з непередбачених законом підстав не відповідає принципу законності такого обмеження, що випливає зі змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з пп. 1 п. «б» ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пп. 13 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «По рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п. 15 розділу II ухвали Львівської міської ради № 777 від 14.07.2016 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» зі змінами та доповненнями до повноважень Виконавчого комітету належить прийняття рішень щодо врегулювання процедур видачі суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 11 розділу II ухвали Львівської міської ради № 777 від 14.07.2016 до повноважень ДЕР ЛМР належить, зокрема, підготовка проектів рішень виконавчого комітету про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виконання інших функцій робочого органу для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з п. 1.2 Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1203 від 27.10.2006 зі змінами та доповненнями, Департамент є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим заступнику міського голови з економічних питань та містобудування.

Згідно з уже згаданим п. 4.4.4 місцевих Правил після прийняття відповідного рішення робочий орган протягом двох робочих днів з дати підписання та реєстрації нього рішення направляє заявнику через управління «Дозвільний офіс» листа про продовження терміну дії дозволу з примірником дозволу або про відмову у його продовженні з зазначенням дати та номера відповідного рішення.

Тобто, у десятиденний строк з моменту отримання відповідної заяви від розповсюджувача зовнішньої реклами, яким є позивач, робочий орган, яким є ДЕР ЛМР, зобов'язаний був або продовжні дію документів дозвільного характеру, або ж відмовити у такому продовженні.

Суд зазначає про те, що наданий позивачеві лист не є рішенням робочого органу в розумінні місцевих Правил і не містить посилання на відповідне рішення робочого органу. А тому ДЕР ЛМР як робочий орган, вирішивши листом питання про продовження позивачу строків дії дозволів, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Крім того, як зазначено вище, у листі, отриманому від ДЕР ЛМР, вказано про продовження строку розгляду заяви позивача від 10.11.2017, що, проте, не передбачено жодним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Оскільки, ДЕР ЛМР протягом встановленого законом десятиденного строку не прийняв рішення про продовження/відмову у продовженні строку дії дозволів є достатні підстави для застосування до спірних правовідносин принципу мовчазної згоди (абзац 10 ч. 1, ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»), а відтак - для покладення на Департамент економічного розвитку Львівської міської ради як робочий орган та на Виконавчий комітет Львівської міської ради обов'язку оформити позивачеві продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові та видати оновлені продовжені дозволи.

Враховуючи вказане, дії ДЕР ЛМР з продовження терміну розгляду заяви ТзОВ «ЕОН» від 10.11.2017 р. про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами до 29.12.2017 є протиправними, оскільки відтермінування розгляду заяви рекламорозповсюджувача на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами не передбачено жодним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини. Такі дії суперечать приписам абз. 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки законом чітко встановлений десятиденний термін для вирішення питання про видачу /відмову у видачі документів дозвільного характеру;

Відповідь Департаменту за результатами розгляду заяви ТзОВ «ЕОН» надана позивачу в неналежній формі - без прийняття відповідного рішення робочого органу, яке вимагається місцевими Правилами (п. 4.4.4) та без надання інформації про нього позивачеві у порядку, передбаченому вказаними місцевими Правилами.

З огляду на наведене, суд вважає протиправними дії ДЕР ЛМР з продовження терміну розгляду заяви ТзОВ "ЕОН" від 10.11.2017 про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за №№1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 від 29.12.2017.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання виконавчого комітету ЛМР та ДЕР ЛМР оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видати оновлені продовжені дозволи позивачу на строк до 31.12.2022, суд встановив таке.

У спірних правовідносинах праву позивача отримати рішення про продовження/непродовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами кореспондує обов'язок ДЕР ЛМР прийняти таке рішення.

З огляду на те, що перенесення терміну розгляду заяви позивача про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами суперечить приписам нормативно-правових актів (зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, абз. 4 ч.1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»), а про наявність підстав для відмови у продовженні строку дії дозволів позивача у листі ДЕР ЛМР від 27.11.2017 не йдеться, зобов'язання відповідачів оформити та видати оновлені продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами не буде втручанням суду у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки без покладення на відповідачів такого роду обов'язків права ТзОВ «ЕОН» не будуть належним чином захищені (відновлені).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005, в якому Європейський суд з прав людини з посиланням на справу «Баклі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку «необхідності» втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції».

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 спосіб відновлення попущеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторною звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що ефективним засобом захисту прав ТзОВ «ЕОН» буде визнання протиправними дій ДЕР ЛМР з перенесення розгляду заяви позивача та покладення на нього та виконавчий комітет ЛМР обов'язку оформити та видати позивачу оновлені продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Водночас, саме лише зобов'язання відповідача розглянути подану позивачем заяву на отримання дозвільного документу не гарантуватиме повного та дієвого захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, адже подальші можливі протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень викликатимуть необхідність повторного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Згідно з абзацом 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документи дозвільного характеру видаються на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 23 Типових правил дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

У відповідності до п. 4.4.5 Правил дозвіл продовжується терміном на п'ять років, за винятком випадків, передбачених у підпункті 5.1.2 вказаних Правил.

Оскільки у заяві позивача від 10.11.2017 р. з вих. № 20 відповідний строк не вказувався, дозволи позивача підлягають продовженню строком на 5 років до 31.12.2022 включно.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання виконавчого комітету ЛМР та ДЕР ЛМР оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 та видати оновлені продовжені дозволи позивачу на строк до 31.12.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним неналежного виконання ЛОДА обов'язку зі здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, суд встановив таке.

Згідно з абз. 3 ст. 1 Закону «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержання законодавства, зокрема, з питань реклами.

Таким чином, ЛОДА, яка здійснює виконавчу владу на території Львівської області, зобов'язана здійснювати на цій території контроль за додержанням законодавства про рекламу.

01.12.2017 позивач звернувся до ЛОДА з заявою, в якій просив вжити заходів, спрямованих на запобігання порушенню прав ТзОВ «ЕОН» як рекламорозповсюджувача - на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

27.12.2017 відповідач ЛОДА надав відповідь на вказану заяву, в якій зазначив, що контроль за діяльністю ДЕР ЛМР здійснює виключно орган місцевого самоврядування, який його створив чи поклав на нього відповідні функції. ЛОДА здійснює контроль за додержанням законодавства про рекламу лише за межами населених пунктів у Львівській області.

Відповідно до п.2 Типових правил дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Згідно з п.п.24, 28 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. У разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

Відповідно до п.45 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Згідно з п.п.13 п. «а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;

Відповідно до ст.71 вказаного Закону територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абз. « 2» п.6 Типових правил до повноважень робочого органу належить надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів.

Відповідно до п.5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

У процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.

З аналізу наведених норм вбачається, що контроль за діяльністю ДЕР ЛМР здійснює виключно орган місцевого самоврядування, який його створив чи поклав на нього відповідні функції. ЛОДА здійснює контроль за додержанням законодавства про рекламу в межах визначених Законом України «Про рекламу», а саме за межами населених пунктів у Львівській області.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання протиправним неналежного виконання ЛОДА обов'язку зі здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, а тому, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог на суму 3200грн.

Згідно з ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що позивач належним чином підтвердив розмір витрат на правничу допомогу на суму 7692грн., шляхом подання копій таких документів: договору про правничу допомогу від 19.12.2017, звіту про виконану роботу №1 від 13.02.2018, акта наданих послуг №1 від 13.02.2018, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2014 від 08.09.2012, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ВС №001024 від 09.01.2018, платіжного доручення на суму 7692грн. та виписки з особового рахунку від 17.04.2018.

Тому, витрати на правничу допомогу на суму 7692грн. підлягають стягненню на користь позивача з ДЕР ЛМР, виконавчого комітету ЛМР за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з продовження терміну розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОН" від 10.11.2017 про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за №№1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 від 29.12.2017.

Зобов'язати виконавчий комітет Львівської міської ради та Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 та видати оновлені продовжені дозволи позивачу на строк до 31.12.2022.

В задоволенні позовних вимог до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним неналежного виконання Львівською обласною державною адміністрацією обов'язку зі здійснення контролю за додержанням абз.2 п.6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, на території міста Львова Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради як робочим органом, до повноважень якого належить розгляд заяв ТзОВ "ЕОН" як розповсюджувача реклами для продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами відмовити.

Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОН" судовий збір на суму 3200грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7692 (сім тисяч шістсот дев'яності дві)грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 02.05.2018.

Суддя А.Г.Гулик