Рішення № 73731434, 20.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м.Київ № 810/4554/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Лапій М.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кушнір А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київські області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0105691309, № 015701309 та № 0104571309 від 12.12.2017.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем за результатами планової документальної виїзної перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення щодо зменшення від'ємного значення податку на додану вартість, нараховано зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано зобов'язання з єдиного податку разом з штрафними санкціями.

Вважає, що податковим органом необґрунтовано визначено заниження обсягу доходу та відповідно єдиного податку, а також висновки щодо віднесення сум щодо закупки води «Моршинська», фіскальних апаратів, телефонів, паличок дерев'яних для морозива березових, наборів ложок для коктейлю, чайників заварювальних, стаканів для віскі, тарілок для салату, чашок для кави латте до податкового кредиту неправомірними.

Позивач не погоджуються з оскаржуваними рішеннями та вважає, що вони суперечаь нормам чинного законодавства України та Податковому кодексу України (надалі - ПК України).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Також подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем за період роботи з 01.01.2014 по 31.12.2016 контролюючими органами було встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, а саме встановлено заниження суми отриманого доходу, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та завищено від'ємне значення, про що складено відповідний акт перевірки.

Вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та на підставі документально встановлених порушень, які визначені податковим законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

За згодою сторін 28.02.2018 підготовче провадження було закрито та розпочато судовий розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 має статус фізичної особи - підприємця, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; вид діяльності: виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі ст. 77 ПК України, направлення від 23.10.2017 № 2465 та № 2466 та згідно плану графіку - проведення планових виїзних перевірко було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період роботи з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатими проведеної перевірки був складений акт від 20.11.2017 № 902/10-36-13-09/НОМЕР_3, у якому відображено порушення, що встановленні під час перевірки, а саме:

п. 292.3 ст. 292, п. 293 ст. 293 ПК України, в частині заниження суми отриманого доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 413 275,88 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань по єдиному податку на суму 11 214,03 грн.;

п. 187.1 ст. 187, абз. 5 п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК Укпаїни, в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 001,00 грн. та завищення від'ємного значення на суму 31 368,00 грн.. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 2.7.3 п. 2.7 розділу 2 акту перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0105691309, № 015701309 та № 0104571309 від 12.12.2017.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позов.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з таких міркувань.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 ст. 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

При проведенні перевірки перевіряючими встановлено відхилення суми доходу за 2015 та 2016 роки, так в зведеній таблиці зазначенні суми, які перевищують дохід отриманий за ці роки, а саме за 2015 рік + 118 424,41 грн. та за 2016 рік + 294 851,47 грн.

У акті перевірки від 20.11.2017 № 902/10-36-13-09/НОМЕР_3 зазначено, що встановлено розбіжності між задекларованим обсягом виручки від реалізації товарів та обсягу виручки від реалізації товарів, однак перевіряючими не вказано, які саме документи можуть підтвердити дані висновки.

Крім того, жодних письмових документів, що підтверджували такі висновки акту перевірки представником податкового органу до суду надано не було.

Однак, як вбачається з виписок за рахунками № НОМЕР_4 у ПАТ «БАНК ВОСТОК» та № НОМЕР_5 у ПАТ «ПРИВАТБАНК» позивач отримала дохід за 2015 рік на суму 1 045 635,59 грн., за 2016 рік - 1 632 568,53 грн., що свідчить про відсутність будь - яких розбіжностей.

На думку суду акт перевірки податкового органу не може свідчити або бути доказом вчинення порушення, якщо відсутні будь - які письмові підтвердження.

Щодо зниження від'ємного значення податку на додану вартість на суму 31 368,00 грн. та нарахування зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 001,00 грн., штрафних санкцій на суму 2 250,25 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до висновків акту перевірки від 20.11.2017 № 902/10-36-13-09/НОМЕР_3 перевіряючими встановлено, що товари на загальну суму 139 319,00 грн. включено до податкового кредиту, а саме вода «Моршинська», підключення фіскального апарату, телефон Grandstream GXP1610, палички дерев'яні для морозива березові, набори ложок для коктейлю, чайники заварювальні, стакани для віскі, тарілки для салату, чашки для кави латте використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Під час проведення підготовчого засідання судом було встановлено, що товари, які включено до податкового кредиту використовуються у господарській діяльності позивача.

Так, вода «Моршинська» закупалась для використання під час виробництва печива та галетів, що є основним видом діяльності фізичної особи - підприємця.

На підтвердження даного факту представником позивача було надано суму копії рецептів за якими виробляється печиво № 35 «Печиво до посту «Злакове: родзинки, кунжут», № 34 «Печиво до посту «Злакове: інжир, волоський горіх», № 3 «Печиво - галети «Крихтики галетні» та № 33 «Печиво до посту «Злакове: журавлина, насіння льону».

Крім того, між позивачем та ТОВ «Медичний центр «Добробут - Поліклініка» укладено договір від 20.04.2016 про надання послуг мобільного харчування до яких входить поставка печива, зефіру, галетів, води, соків, компоту та інших продуктів харчування, декорування та сервірування столу та подальше обслуговування відвідвачів.

Цільова направленість закупки води «Моршинської» також підтверджується податковою накладною № 1018161 від 13.06.2016.

Також, суд вважає за можливе вказати, що використання води «Моршинської» у своїй діяльності чи забезпечення працівників підприємства питною водою саме цієї марки, законом не обмежено та не заборонено.

Щодо включення до податкового кредиту послуги з підключення фіскального апарату суд зазначає наступне.

В Акті перевірки на сторінці 18 зазначається, що до складу кредиту включено плату за підключення фіскального апарату, однак з розрахунку на сторінці 19 того ж акту за сумою 5 337,00 грн. зазначеною у стовпчику 14 таблиці за січень 2016 року, вбачається, що це сума за придбання фіскальних апаратів (податкова накладна № 1 від 19.01.2016), а не оплата за їх підключення.

Як вбачається з матеріалів справи закупівля реєстраторів Марія - 304-Т та зчитувач Posiflex USB підтверджується договором поставки обладнання № П-01/02.16 від 05.01.2016 з ТОВ «Всесвіт софт», рахунком № 11 від 18.01.2016 та видатковою накладною № 3 від 21.01.2016.

Під час розгляду справи представником позивача були надані додаткові пояснення та вказано, що на момент придбання фіскальних реєстраторів позивачем планувалося відкриття декількох точок роздрібної торгівлі печивом, з метою установки на яких і купувалися реєстратори розрахунково-касових операцій, однак розвиток даного напряму діяльності було перенесений на лютий 2018 року.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платником податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт г п. 198.5 ст. 198 ПК України вказує на те, що не може застосовуватися до цих фіскальних реєстраторів, адже вони взагалі не використовувалися в господарських операціях у діяльності позивача. Таке невикористання фіскальних апаратів не є господарською операцією відповідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже визначальною ознакою господарської операції є наслідки щодо зміни майнового стану платника податків.

Отже придбання фіскальних реєстраторів було правомірно віднесено до сум податкового кредиту.

Щодо придбання позивачем телефонів Grandstream GXP1610 суд зазначає наступне.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Як встановлено судом позивачем було здійснено закупку телефонів Grandstream GXP1610 для забезпечення зв'язку із контрагентами, оскільки позивач займається виробництвом та оптовою торгівлею печивом, а також іншими кондитерськими виробами власного виробництва, тому наявність додаткових засобів зв'язку є невід'ємною частиною складової для належної організації своєї роботи та найманих працівників.

Щодо придбання паличок дерев'яних березових та включення суми придбання до податкового кредиту, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться належні докази, що даний вид товару закуповується позивачем для використання під час виготовлення печива на продаж (в залежності від наявності декоративних прикрас) та називається «Печиво «Ванільне» декороване на паличці» або «Печиво здобне «Ванильне» на паличці».

Позивачем до суду було надано докази щодо поставки такого виду печива за договорами та специфікацією, а саме: договів купівлі-продажу № 20380 від 26.10.2015, що укладений з ТОВ «Кетерінг Сервіс»; № 10280 від 17.09.2015 з ТОВ «Каля»; договір купівлі-продажу № 10330 від 10.10.2015 з ТОВ «Перон СТ»; договір поставки № 1348 від 16.03.2016 з ТОВ «Твич»; договір поставки № 10290 від 17.09.2015 з ТОФ «БАРРІК»; договір поставки № 3744 від 05.02.2016 з ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД»; договір поставки № 10/06/16 від 10.06.2016 з ТОВ «ІСІДА-IVF».

Отже, закупівля паличок дерев'яних березових цілком правомірно віднесена до сум податкового кредиту, адже такі палички використовувалися у провадженні власної господарської діяльності.

Також під час перевірки було встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту придбання наборів ложок для коктейлю, чайників заварювальних, тарілок для салату та чашок для кави латте, стаканів для віскі, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи посуд закуповувався позивачем для використання у власній господарській діяльності, а саме щодо обслуговування напоями (56.30 КВЕД); надання послуг мобільного харчування (56.10 КВЕД); постачання готових страв для подій (56.21 КВЕД), крім того, також ці предмети використовуються під час виготовлення печива та інших кондитерських виробів(10.72 КВЕД).

До суду позивачем було надано виписки з банківського рахунку у ПАТ «Приватбанк» № НОМЕР_5, з яких вбачається, що позивачем отримано дохід при здійсненні послуг з мобільного харчування.

Також представником позивача було надано пояснення з приводу використання тарілок салатних у процесі виробництва, що свідчить про правомірність включення сум щодо придбання такого виду товару до податкового кредиту.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що включення сум щодо придбання води «Моршинська», придбання фіскальних апаратів, телефонів Grandstream GXP1610, паличок дерев'яних для морозива березових, набори ложок для коктейлю, чайників заварювальних, стаканів для віскі, тарілок для салату, чашок для кави латте до податкового кредиту правомірним.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання вищенаведених товарів до податкового кредиту та завищення суми отриманого доходу відповідачем суду не надано.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0105691309, № 015701309 та № 0104571309 від 12.12.2017.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки податковий орган помилково дійшов висновків щодо завищення отриманого доходу та неправомірності включення сум щодо придбання товару, який використовується позивачем під час здійснення господарської діяльності до податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. (квитанція № 224 від 21.12.2017), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0105691309 форми "В4", № 015701309 форми "Р" та № 0104571309 форми "Р" від 12.12.2017.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) судові витрати у сумі 640 (шітсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 квітня 2018 р.