Рішення № 73731161, 27.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Житомир

справа № 806/677/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.12.2017 №О-15813/0-12379/6-17 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Корнинської об"єднаної громади Попільнянського району Житомирської області;

- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути повторно звернення, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Корнинської об"єднаної громади Попільнянського району Житомирської області у відповідності до вимог законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Корнинської об"єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області. Вказує, що відповідач листом від 14.12.2017 відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відсутня у переліку земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, які можуть бути передані у межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області. На думку позивача, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляючи у наданні дозволу порушило норми Земельного кодексу України, оскільки законодавством визначені виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які передбачені ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження на 27.03.2018.

У визначений день та час представник позивача прибув в судове засідання, заявив клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження про що подав відповідну заяву від 27.03.2018 за вх.№6623/18 (а.с.33).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 21.03.2018 за вх.№6169/18.

Зазначила, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017 затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, вимоги якої є обов'язковими для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності. Відповідно до Стратегії Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області опублікувало інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам на території Житомирської області. Дана земельна ділянка до переліку не входить. Також в обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на судову практику адміністративних судів з даного питання. Окрім того у відзиві вказує на положення ст.150 Земельного кодексу та довідку відділу у Попільнянському районні Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в п.6 якої зазначено, що земельна ділянка за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою якої звернулась позивач, відноситься до особливо цінних земель (29в та 33в агровиробничі групи ґрунтів). Представником відповідача також подана заява від 27.03.2018 (за вх.№6622/18) про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на подані представником позивача та представником відповідача заяви та керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд переходить до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Сторонами не оспорюється, що позивач з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Корнинської об"єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області, звернувся з відповідною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

В листі від 14.12.2017 №О-15813/0-12379/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивачу, про те, що спеціальним законодавчим актом України - Законом України «Про охорону земель» визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля. Таким чином, з метою раціонального використання земельних ділянок, Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області. Інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у зв"язку з тим, що дана земельна ділянка не входить до вищевказаного переліку, позивачу відмовлено у задоволенні клопотання (а.с.7).

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та вважаючи, що має право на отримання такого дозволу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч.3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17 та від 17.04.2018 в справі №812/1557/17.

Суд зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Корнинської об"єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Земельного кодексу України.

Щодо посилання представника відповідача на довідку від 10.11.2017 №0-6-0.31-867/116-17 відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якій зазначено, що земельна ділянка за кадастровим №1824787400:01:000:0206, з приводу якої звернувся позивач, відноситься до особливо цінних земель (29в та 33в агровиробничі групи грунтів) (а.с.22),

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №О-15813/0-12379/6-17 від 14.12.2017 відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова вмотивована тим, що дана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, що можуть бути безоплатно приватизовані. Тобто при дослідженні відмови, оформленої листом від 14.12.2017, судом встановлено, що жодної згадки про те, що земельна ділянка за кадастровим №1824787400:01:000:0206 відноситься до особливо цінних земель у листі немає.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо доводів відповідача на те, що порядок передачі земельних ділянок у власність визначений постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року "Деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Постанова №103), то суд звертає увагу на те, що Постанова №103, на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність чи користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Відповідно до вимог ст.92 Конституції України, ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Щодо посилання представника відповідача на судову практику інших окружних адміністративних судів, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Тобто з урахуванням викладеного, обов"язку застосовувати висновки судів першої чи апеляційної інстанції чинним процесуальним законодавством не передбачено.

З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Для повного захисту прав позивача, суд вважає за можливе, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Корнинської об"єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не дотримано зазначених принципів, норм чинного законодавства, зокрема, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неправомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 704,80 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Корнинської об"єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області, оформлену листом 14.12.2017 №О-15813/0-12379/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Корнинської об"єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513) на користь ОСОБА_1 (ідн. код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 704 (сімсот чотири) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко