Рішення № 73729930, 03.05.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2018 р.Справа № 924/18/18Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД", смт. Локачі Волинської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", с.Воронківці Старокостянтинівський район

про стягнення 38 319,93 грн., з яких 29050,00 грн. основного боргу, 3783,66 грн. пені, 1244,97 грн. процентів річних, 4241,30 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.01.2018р. відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД", смт. Локачі Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", с. Воронківці Старокостянтинівський район про стягнення 38319,93 грн., з яких 29050,00 грн. основного боргу, 3783,66грн. пені, 1244,97 грн. процентів річних, 4241,30 грн. інфляційних втрат.

Повноважний представник позивача у поясненнях по суті позовних вимог, повідомив, що відповідач невірно визначає строк оплати поставленого товару, а саме необхідно посилатися на п.4.1 розділу 4, в якому передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару. Щодо пені посилається на п.5.2.1 договору та зазначає, що нарахування пені проводиться у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання повноважний представник не з'явився, проте надіслав клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Повноважний представник відповідача у письмовому відзиві на позов просить суд відмовити позивачу в частині стягнення пені, процентів річних та судових витрат на оплату правничої допомоги.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.01.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон" (Покупець) укладено договір поставки №42, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах данного договору. (п. 1.1 договору).

У п. 1.2 договору сторони погодили, що предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. (п.1.2 договору).

Для отримання товару покупець зобов'язаний надати постачальнику заявку із зазначенням кількості, ассортименту та інших характеристик товару, шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним або телефонним зв'язком. (п.2.1 договору).

Згідно п.п.2.2,2.3,2.4 договору строк поставки: протягом 10 календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставка товару на умовах EXW або CIP, або FCA. Товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

У відповідності до п.4.1 договору оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі або повідомлений постачальником додатково. (п.4.2 договору).

У відповідності до п.5.2.1 договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з данного договору. (п.8.5 договору).

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 455112,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №49 від 20.01.2016р. на суму 24716,00 грн., №132 від 10.02.2016р. на суму 30895,00 грн., №179 від 17.02.2016р. на суму 20840,00 грн., №373 від 23.03.2016р. на суму 30895,00 грн., №500 від 15.04.2016р. на суму 74424,00 грн., №666 від 19.05.2016р. на суму 47495,00 грн., №839 від 16.06.2016р. на суму 25650,00грн., №876 від 29.06.2016р. на суму 30395,00грн., №973 від 14.07.2016р. на суму 56045,00грн., №1187 від 22.08.2016р. на суму 28662,00грн., №1305 від 14.09.2016р. на суму 56045,00грн., №1415 від 10.10.2016р. на суму 25800,00грн., №1444 від 13.10.2016р. на суму 3250,00грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені відтисками їхніх печаток.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 426062,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 26.01.2016р., 17.02.2016р.,02.03.2016р., 23.03.2016р., 10.05.2016р., 15.06.2016р., 29.06.2016р., 13.07.2016р., 15.08.2016р., 20.09.2016р., 27.09.2016р.

З огляду на несплату відповідачем решти заборгованості в сумі 29050,00 грн. за поставлений на підставі договору поставки №42 від 14.01.2016р. товар, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення та стягнення 3783,66 грн. пені, 1244,97 грн. процентів річних та 4241,30 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №42 від 14.01.2016р., за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах данного договору.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. 4.1 договору погодили, що оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно з видатковими накладними №49 від 20.01.2016р. на суму 24716,00 грн., №132 від 10.02.2016р. на суму 30895,00 грн., №179 від 17.02.2016р. на суму 20840,00 грн., №373 від 23.03.2016р. на суму 30895,00 грн., №500 від 15.04.2016р. на суму 74424,00 грн., №666 від 19.05.2016р. на суму 47495,00 грн., №839 від 16.06.2016р. на суму 25650,00грн., №876 від 29.06.2016р. на суму 30395,00грн., №973 від 14.07.2016р. на суму 56045,00грн., №1187 від 22.08.2016р. на суму 28662,00грн., №1305 від 14.09.2016р. на суму 56045,00грн., №1415 від 10.10.2016р. на суму 25800,00грн., №1444 від 13.10.2016р. на суму 3250,00грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 455112,00 грн.

Однак відповідач оплату отриманого товару здійснив лише частково в сумі 426062,00 грн., утворивши заборгованість в сумі 29050,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору, обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 29050,00 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3783,66 грн. пені.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 5.2.1 договору передбачили, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Перевіривши правильність нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, та здійснивши власний розрахунок, суд вважає, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування, а саме по накладній від 10.10.2016р. позивач здійснює нарахування за період з 28.06.2017р. по 28.12.2017р., проте правомірним є враховуючи п.4.1 договору з 24.10.16р. по 24.04.2017р.; по накладній від 13.10.2016р. позивач нараховує пеню за період з 28.06.2017р. по 28.12.2017р., проте правомірним є нарахування за період з 27.10.2016р. по 27.04.2017р.

Статями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як убачається з матеріалів справи розмір пені, передбачений сторонами складає 1% від простроченої суми.

Правомірним є нарахування пені в розмірі 145,65грн., а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3638,01 грн. необхідно відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу 4241,30 грн. заборгованості внаслідок інфляційних процесів та 1244,97 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи поданий розрахунок з врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", суд вважає правомірним нарахування відповідачу 4241,30 грн. інфляційних нарахувань.

У відзиві на позов (вх. №05-22/741/18 від 24.01.2018р.) повноважний представник відповідача заперечує проти нарахування 3% річних з посиланням на п. 2.5 договору, яким передбачено, що при перевезенні товару перевізником, товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання покупцем товарно-транспортної накладної або інших документів про отримання товару від перевізника. Дане твердження відповідача спростовується п.4.1 договору яким передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

При перерахунку 3% річних позивачем правильно нараховано 1244,97 грн. 3% річних, які необхідно задоволити.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 29050,00 грн. основного боргу, 145,65 грн. пені, 1244,97грн. 3 % річних та 4241,30 грн. інфляційних нарахувань. У решті позову слід відмовити.

Щодо стягнення 5000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, судом зауважується наступне.

Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В свою чергу, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір від 26.12.2017 року про надання правничої допомоги ( представництво ), корінець розрахункової квитанції на суму 5000грн., детальний опис робіт (наданих послуг).

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи ціну позову, приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. та, відповідно, необхідність покладення обов'язку по їх відшкодуванню на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД", смт. Локачі Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", с.Воронківці Старокостянтинівський район про стягнення 38 319,93 грн., з яких 29050,00 грн. основного боргу, 3783,66 грн. пені, 1244,97 грн. процентів річних, 4241,30 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Бекон", с.Воронківці Старокостянтинівський район вул.Ленінська,61 (код 36341377) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД", Волинська область, Локачінський район, смт. Локачі, вул.Горєлова,1 (код 35580267) 29050,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 145,65 грн. (сто сорок п'ять гривень 65 коп.) пені, 1244,97 грн. (одна тисяча двісті сорок чотири гривни 97 коп.) 3% річних, 4241,30 грн. (чотири тисячі двісті сорок одна гривна 30 коп.) інфляційних втрат, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 03.05.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим.:1-до справи, 2 - позивачу (45500, Волинська обл., смт. Локачі, Локачинський район, вул.Горєлова,1), 3- відповідачу (31151, Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, с.Воронківці, вул.Ленінська,61). всім реком. з повідомл.