Ухвала суду № 73729690, 25.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.04.2018 р. Справа № 914/407/18

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська,

до відповідача: Приватного підприємства «Львівдах», Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ,

про: стягнення боргу за поставлену продукцію

ціна позову: 78728,58 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 02.01.2018р. №14/08);

Відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» до Приватного підприємства «Львівдах» про стягнення 78728,58 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу від 17.04.2015р. №РР/ЛД/17/04.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2018р. постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Окрім того, пунктом 7 резолютивної частини вказаної ухвали постановлено визначити Відповідачеві п’ятиденний строк з дня вручення ухвали для можливості подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У випадку подання такої заяви копію надіслати (надати) іншим Учасникам справи, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Вказану ухвалу отримано Відповідачем 20.03.2018р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.03.2018р. №7901411720554, проте, у встановлений ухвалою суду строк заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подано, докази надіслання (надання) такої Позивачу не надано.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2018р. відкладено судове засідання на 25.04.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, надала оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом.

24.04.2018р. за вх.№14459/18 Позивачем подано клопотання про доручення до матеріалів справи платіжного доручення від 23.04.2018р. №1954, яким підтверджується сплата заборгованості у сумі 78728,58грн.

Крім того, Позивачем заявлено та 25.04.2018р. за вх.№1109/18 Позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку зі сплатою у повному обсязі боргу Відповідачем під час розгляду справи та повернення сплаченого судового збору.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 78728,58 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу від 17.04.2015р. №РР/ЛД/17/04.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

17.04.2015р. між Державним підприємством «Рава-Руське лісове господарство» (надалі – Позивач, Продавець) та Приватним підприємством «Львівдах» (надалі – Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №РР/ЛД/17/04 (надалі – Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) (з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору від 24.06.2015р. та Додаткової угоди від 02.07.2015р. №2) Продавець зобов’язувався поставити і передати у власність Покупця лісопродукцію на умовах DAF станція призначення – станція Рубіжне, код отримувача 5323, згідно ІНКОТЕРМС-2010 (надалі - ОСОБА_2), а Покупець зобов’язувався прийняти ОСОБА_2 і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 м.куб. на умовах EXW – склад Продавця та становить: обаполи обрізні з хвойних порід довжиною 4-6,5 м., шириною 75-150 мм., товщиною 40-75 мм., в кількості 40 м.куб. – 375,00 грн. без ПДВ за 1 м.куб.; дошка обрізна хвойних порід, довжиною 4-6,5 м., шириною 75-150 мм., товщиною 32, 40, 44 мм. в кількості 15 м.куб. – 1283,00 грн. без ПДВ за 1 м.куб.; обаполи обрізні з хвойних порід довжиною 4-6,5 м., шириною 75-150 мм., товщиною 40-75 мм., в кількості 100 м.куб. – 375,00 грн. без ПДВ за 1 м.куб. Ціна на лісопродукцію встановлена в гривнях за 1 м.куб. на умовах DDU – склад Покупця та становить: обаполи обрізні з хвойних порід довжиною 4-6,5 м., шириною 75-150 мм., товщиною 40-75 мм., в кількості 100 м.куб. – 908,33 грн. без ПДВ за 1 м.куб. Зміна ціни має бути погоджена Сторонами письмово, шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно пункту 3.2. Договору загальна сума Договору буде становити суму за поставлену продукцію, а саме – 320000,00 грн., в тому числі 53333,33 грн. податку на додану вартість.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що приймання ОСОБА_2 проводиться по кількості, якості та асортименту відповідно до товаросупровідних документів. Датою передачі ОСОБА_2 Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до пункту 4.4. Договору датою передачі ОСОБА_2 Продавцем, тобто датою поставки вважається відмітка станції відправника.

Згідно пунктів 5.1., 5.2. та 5.5. Договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за партію ОСОБА_2, згідно виставленого рахунку-фактури. Покупець зобов'язується оплатити суму поставленої продукції до 25.12.2015р. Дата оплати – дата поступлення грошових коштів на рахунок Продавця.

Усі спори, що виникають з Договору або пов’язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами (п.8.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.2. Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 9.1. Договору Сторонами встановлено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Згідно пункту 9.2. Договору Договір діє з 17.04.2015р. по 31.12.2015р. В частині розрахунків – до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Вказаний Договір та Додаткові угоди до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав, згідно накладної від 24.04.2015р. на підставі Специфікації від 24.04.2015р. №1; накладної від 03.07.2015р. на підставі Специфікації від 03.07.2015р. №2; накладної від 06.07.2015р. на підставі Специфікації від 24.04.2015р. №3 поставив Відповідачу ОСОБА_2 за Договором на суму 185640,91 грн., та, в порядку пункту 5.1. Договору, виставив до оплати Рахунки-фактури від 24.04.2015р. №1 на суму 73566,02 грн., від 03.07.2015р. №2 на суму 55446,12 грн., від 06.07.2015р. №3 на суму 56628,77 грн. Вказані Рахунки-фактури та товаросупровідні документи надіслані Відповідача супровідними листами від 28.04.2015р. вих. №315/08 (отримано Відповідачем 07.05.2015р.), від 08.07.2015р. вих. №507/08 (отримано Відповідачем 20.07.2015р.) та 25.07.2015р. вих. №440/08 (отримано Відповідачем 28.07.2015р.).

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого за Договором ОСОБА_2 належним чином не виконано, згідно Платіжних доручень від 27.05.2016р. №7815 на суму 23205,11 грн., від 21.10.2016р. №9977 на суму 7000,00 грн., від 07.11.2016р. №10249 на суму 23205,11 грн. від 18.11.2016р. №10447 на суму 23502,11 грн., від 26.12.2016р. №11108 на суму 20000,00 грн., від 28.04.2017р. №556 на суму 10000,00 грн. сплачено на користь Позивача 106615,33 грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 78728,58 грн. З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача ОСОБА_3 від 14.04.2017р. вих. №232/08 (отримано Відповідачем 26.04.2017р.), від 23.05.2017р. вих. №322/08 (отримано Відповідачем 29.05.2017р.), від 20.07.2017р. вих. №440/08 (отримано Відповідачем 24.07.2017р.) із вимогою про сплату боргу за поставлений за Договором ОСОБА_2. Відповідачем вказані претензії залишено без відповіді та реагування.

Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми вказаного боргу станом на час розгляду справи Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 78728,58 грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем ОСОБА_2 за Договором.

Проте, згідно доданого до клопотання від 24.04.2018р. за вх.№14459/18 платіжного доручення від 23.04.2018р. №1954 на суму 78728,58грн. Відповідачем впродовж розгляду спору повністю сплачено заборгованість.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 183 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В судовому засіданні представнику Позивача справи роз’яснено наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи вищенаведене, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані докази, заслухавши пояснення представника Позивача справи, суд дійшов висновків про те, що предмет спору у справі припинив існування після відкриття провадження у справі, оскільки Відповідачем сплачено 78728,58грн. боргу згідно платіжного доручення від 23.04.2018р. №1954, а відтак, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмета спору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 28.02.2018р. №12417 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762,00 грн.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З підстав наведеного, беручи до уваги наслідки розгляду спору та заявлене і подане Позивачем клопотання від 25.04.2018р. за вх.№1109/18 суд зазначає про наявність правових підстав повернення Позивачу 1762грн. (сплаченого судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі.

2. Повернути Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» (80316, вул.В.Великого, 85, м.Рава-Руська Жовківського р.-ну Львівської обл.; ідентифікаційний код 00992450) з Державного бюджету України сплачений згідно платіжного доручення від 28.02.2018р. №12417 судовий збір у розмірі 1762грн. судового збору, сплаченого згідно №14 від 26.01.2018р. на суму 162грн., відповідно до платіжного доручення №951 від 21.12.2017р. на суму 1600грн.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.05.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.