Рішення № 73729363, 25.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018 Справа № 908/338/18

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/338/18:

за позовною заявою: приватного акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром", 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Машинобудівників, буд. 34 Б

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Азовкабель", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І

про визнання недійсним третейського застереження в договорі

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кузнєцова А.С., ордер серії ЗП № 005257 від 09.01.18

СУТЬ СПОРУ:

28.02.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 21.02.18 приватного акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром" (далі ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром") до приватного акціонерного товариства "Азовкабель" (надалі ПрАТ "Азовкабель") про визнання недійсним третейського застереження викладеного в п.п. 9.1., 9.2. договору (на поставку матеріально-технічних ресурсів) № 19/11/15-2015, укладеного 23.11.15 між ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" та ПрАТ "Азовкабель".

28.02.18 протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний вище позов передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 05.03.18 суддею Корсун В.Л. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/338/18, якій присвоєно номер провадження 17/15/18. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27.03.18.

Ухвалою суду від 27.03.18 розгляд справи № 908/338/18 у спрощеному позовному провадженні відкладено на 25.04.18.

20.04.18 до суду надійшла заява в.о. генерального директора ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. В обґрунтування вказаної заяви в.о. генерального директора ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» вказує, що заявник є учасником групи «Метінвест», яка входить у світову асоціацію виробників сталі. Також, звертає увагу суд на те, що заявник має правовий інтерес у вирішені справи, а задоволення позову вплине на права та інтереси ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод». Крім того, заявник зазначає, що задоволення позову створить обов'язки для відповідача відносно заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Наявні матеріали справи № 908/338/18 свідчать, що позовна заява від 21.02.18 ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" надійшла до суду 28.02.18.

Ухвалою від 05.03.18 суддею Корсун В.Л. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/338/18. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27.03.18.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Згідно з протоколом судового засідання від 27.03.18 у справі № 908/338/18, перше судове засідання у цій справі було відкрито головуючим об 11 год. 00 хв. 27.03.18.

Ухвалою суду від 27.03.18 розгляд справи № 908/338/18 у спрощеному позовному провадженні відкладено на 25.04.18 у зв'язку із неявкою представників сторін та клопотанням позивача щодо перенесення розгляду справи.

З огляду на те, що заява в.о. генерального директора ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у цій справі надійшла до суду 20.04.18, тобто після початку першого судового засідання по справі № 908/338/18, що суперечить нормам ч. 1 ст. 50 ГПК України, судом, через безпідставність, відмовлено у задоволенні наведеної вище заяви в.о. генерального директора ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

У засіданні суду 25.04.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач жодного разу не направив уповноваженого представника в судові засідання, про дату, час та місце яких був повідомлений належним чином шляхом направлення на адресу ухвали суду про відкриття провадження у справі № 908/338/18 від 05.03.18 та ухвали від 27.03.18.

Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення (рекомендованого), 2 оригінали яких долучені до матеріалів цієї справи, ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" отримало ухвалу від 05.03.18 (про відкриття провадження у справі) - 14.03.18, а ухвалу від 27.03.18 отримало відповідно 10.04.18.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами позивача.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення позивача про дату, місце і час розгляду справи № 908/338/18.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що позивача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/338/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Так, в позовній заяві від 21.02.18 представник позивача просив суд визнати недійсним третейське застереження, яке викладене в п.п. 9.1., 9.2. договору на поставку матеріально-технічних ресурсів № 19/11/15-2015, укладеного 23.11.15 між ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" та ПрАТ "Азовкабель".

23.03.18 на адресу суду від ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" надійшла заява про розгляд справи без участі позивача від 20.03.18, в якій позивач просить суд провести розгляд справи без участі позивача, а також, зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

27.03.18 та 24.04.18 на адресу суду від ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" надійшли клопотання про перенесення розгляду справи, в яких позивач просить суд перенести розгляд справи № 908/338/18 на більш піздню дату.

Крім того, 24.04.18 на адресу суду від ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" також надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій останній просить суд провести розгляд справи без участі позивача, а також, зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 25.04.18 проти позову заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 26.03.18, просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.15 між приватним акціонерним товариством "Єнакіївський коксохімпром" (далі "Покупець") та приватним акціонерним товариством "Азовкабель" (далі "Постачальник") було укладено договір (на поставку матеріально-технічних ресурсів) № 19/11/15-2015 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1. договору), постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити: матеріально-технічні ресурси (далі ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість, номенклатура ресурсів вказується в специфікаціях до даного договору, яка є його невід'ємною частиною (далі специфікації).

Згідно із п. 5.2. договору, оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки ресурсів.

Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що спори та розбіжності, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору або стосуються його укладання, зміни, порушень умов, розірвання, недійсності будуть, за можливістю, вирішуватись шляхом переговорів.

Відповідно до п. 9.2. договору, якщо спори та розбіжності, зазначені в п. 9.1. цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищено еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) щодо основної суми зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності до чинного законодавства України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищено еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) щодо основної суми зобов'язань, вирішуються в постійно діючому Регіональному Третейському суду України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності до Регламенту вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані в рішенні суду.

Відповідно до специфікації № 2 від 16.01.17, на виконання умов договору між ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" та ПрАТ "Азовкабель" підписано вказану специфікацію щодо поставки товару, а саме: «Кабель ВВГ 3х95+1х50» на загальну суму 153 864,00 грн.

Із наданої до господарського суду копії ухвали постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 23.01.18 у справі № 14/44К-17 вбачається, що вказаним судом порушено третейський розгляд справи за позовом ПрАТ "Азовкабель" до ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" про стягнення з відповідача 242 714,40 грн. за порушення умов договору (на поставку матеріально-технічних ресурсів) від 23.11.15 № 19/11/15-2015 та призначено розгляд справи на 23.02.18.

Результати вирішення вказаного спору постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» у справі № 14/44К-17 господарському суду не надано.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктами 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності із ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та ін. учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та ін. угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3).

Виходячи зі змісту вимог ст. 5 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.04 № 1701-IV (далі Закон № 1701-IV), законодавцем встановлено можливість (право), а не обов'язок передачі юридичними та/або фізичними особами спору на розгляд третейського суду за наявності третейської угоди.

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону №1701-IV унормовано, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із змістом ст. 2 Закону № 1701-IV, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя.

Відповідно до положення ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

За твердженням позивача, наявність в договорі третейської угоди є порушенням ст. ст. 55, 64 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про третейські суди".

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.п. 9.1. та 9.2. Договору (на поставку матеріально-технічних ресурсів) № 19/11/15-2015 укладеного 23.11.15 між ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" та ПрАТ "Азовкабель".

За приписом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Зокрема, згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним п.п. 9.1. та 9.2. договору (на поставку матеріально-технічних ресурсів) № 19/11/15-2015, укладеного 23.11.15 між ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром" та ПрАТ "Азовкабель", позивач посилається на порушення вимог ст.ст. 55, 64 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про третейські суди".

Вирішуючи справу по суті спору судом враховано, що відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

Вбачається, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у рішенні Конституційного Суду України від 10.01.08 у справі № 1-3/2008, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Аналіз положень ст. 125 Конституції України надає суду підстави для висновку про те, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції.

А норми ст. 2 Закону № 1701-IV свідчать, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 1701-IV, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 2 цього Закону також визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно із роз'ясненнями викладеними у п. 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», … господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Наведені вище у тексті цього рішення надає суду підстави для висновку про те, що третейська угода про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до ст. 12 Закону № 1701-IV, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як свідчать наявні матеріали цієї господарської справи, третейську угоду було погоджено між позивачем та відповідачем у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору (пункти 9.1. та 9.2 договору).

Судом також враховано, що договір (на поставку матеріально-технічних ресурсів) від 23.11.15 № 19/11/15-2015 підписано та скріплено печатками обох підприємств та у матеріалах справи відсутній протокол розбіжностей, який би свідчив про непогодження позивача із п.п. 9.1. та 9.2. договору.

Крім цього, судом прийнято до уваги, що в судовому засіданні 25.04.18 відповідач підтвердив, що договір (на поставку матеріально-технічних ресурсів) від 23.11.15 № 19/11/15-2015 було укладено за формою (проектом) запропонованою (запропонованим) ПрАТ "Єнакіївський коксохімпром". Крім того, що третейське застереження не містить заборони щодо звернення до іншого, не третейського суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А тому, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення та умови якого, як наведено вище, передбачено та не суперечить вимогам законодавства, сторона погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України. А тому, як наслідок, третейське застереження, передбачене пунктами 9.1. та 9.2. договору про надання послуг, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди» і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 27.02.18 у справі № 910/13667/17 (додано).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги вимоги ч. 1 ст. 74 ГПК України стосовно того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому судом визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, ч. 1 ст. 74, ст. ст. 129, 202, 236, 237, 238, 240, 241, ст. ст. 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.05.18

Суддя В.Л. Корсун