Рішення № 73729322, 18.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2018Справа № 910/23411/17Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" доПриватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"простягнення 21 026,68 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Некряч А.В. - представник за дов.;

від відповідача: Зельдич В.Р. - представник за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування шкоди в сумі 21 026,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

В наслідок ДТП, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями третьої особи під час керування транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, було завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана ДТП була визнана страховим випадком, тому позивачем було здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку із чим було подано зазначений позов.

Ухвалою від 02.01.2018 відкрито провадження по справі №910/23411/17. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.01.2018 представником відповідача було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення з огляду на те, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, а також відповідач заперечує проти нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат. Також відповідачем подано клопотання про витребування у позивача: акту прийому робіт з відновлювального ремонту КТЗ державний номер НОМЕР_1; ліцензії на страхову діяльність(у формі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); ліцензії на страхову діяльність: страхова діяльність: у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Позивачем, в свою чергу, 20.01.2018 було подано до суду відповідь на відзив, в якій останній спростовував заперечення відповідача.

05.02.2018 відповідачем було подано заперечення на відповідь з викладенням правової позиції відповідача, відповідно до якої останній просить суд позов залишити без задоволення.

Оцінюючи доводи сторін, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.03.2018 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/23411/17 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.03.2018.

23.03.2018 в судовому засіданні судом було розглянуто та відхилено, раніше подане клопотання представника відповідача про витребування доказів у позивача: акту прийому робіт з відновлювального ремонту КТЗ державний номер НОМЕР_1; ліцензії на страхову діяльність(у формі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); ліцензії на страхову діяльність: страхова діяльність: у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 23.03.2018 судом було оголошено ухвалу, занесену у протокол судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.04.2018 о 10:40.

18.04.2018 представником відповідача було подано до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив, разом із тим, судом залишаються без розгляду зазначені заперечення, оскільки, в силу вимог ст.ст. 118, 184 ГПК України, останні були подані із прострочення встановленого судом строку(21.03.2018), а клопотання щодо продовження строку для подачі зазначених заперечень до суду не надходило.

В судовому засіданні 18.04.2018 представником позивача були надані усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останній просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні заперечення, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 18.04.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2017 на 72 км. а/д Київ-Одеса за участю автомобіля «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та за участю автомобіля «Hyundai Porter» реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2017 у справі № 362/2833/17 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Hyundai Porter» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 вимог п. 13.1 ПДР України, тобто, останній скоїв правопорушення за яке передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2017 у справі № 362/2833/17 ОСОБА_4 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф у сумі 340,00 грн.

01.01.2017 між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО)№ 011172/4600/0000097 (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі також - застрахований автомобіль).

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ДТП, яка сталася 03.06.2017 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 00226717 від 23.06.2017 транспортного засобу «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_2, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 35 935,66 грн.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_5 35 935,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 026360 від 27.06.2017 на суму 35 935,66 грн. з призначенням платежу: страхове відшкодування зг. дог. № 011172/4600/0000097 від 01/01/2017р. Без ПДВ ОСОБА_3, ДН НОМЕР_1.

Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «Hyundai Porter» реєстраційний номер НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося пошкодження автомобіля «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Між Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс АК 1245003, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Hyundai Porter» реєстраційний номер НОМЕР_4. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000,00 грн.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «Hyundai Porter» реєстраційний номер НОМЕР_4, тобто до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім".

Як стверджує позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до відповідача із вимогою про сплату страхового відшкодування у сумі 35 935,66 грн., на доказ чого до суду представлено копію претензії № 19962 від 5.07.2017, а також копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом із тим, відповідачем не було сплачено страхове відшкодування.

Враховуючи зазначене, на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення страхового відшкодування в сумі 20 471,73 грн., 122.83 грн. 3% річних та 432,12 грн. інфляційного збільшення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/32969/15.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відповідно до поданого позивачем звіту № 02-21/06 від 21.06.2017, складеного ФОП Кулиш А.В., вартість відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) становить 41 030,63 грн., а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) автомобіля «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент проведення експертного дослідження становить 20 471,73 грн.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АК 1245003 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 100 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АК 1245003 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.), в межах суми фактичних затрат та з урахуванням франшизи (0,00 грн.), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу деталей ( 20 471,73 грн), а отже в сумі 20 471,73 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в сумі 20 471,73 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційного збільшення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 122,83 грн. 3% річних та 432,73 грн. інфляційного збільшення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням дати отримання відповідачем претензії, прострочення по сплаті страхового відшкодування, в межах періодів зазначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є нормативно обґрунтованими та арифметично вірними та підлягають задоволенню повністю.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) 20 471,73 грн суми страхового відшкодування, 432,12 грн. інфляційних втрат, 122,83 грн. три відсотки річних та 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено

та підписано 02.05.2018

Суддя Спичак О.М.