Постанова № 73728688, 12.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/522/18

Номер справи місцевого суду: 522/23177/15-ц

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 року м. Одеса

Справа № 522/23177/15-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Ващенко Л.Г., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Кічмаренка С.М. 17 липня 2017 рокуо 15 годині 50 хвилині в м. Одесі,

встановила:

У листопаді 2015 р. ОСОБА_4звернувся до суду з неодноразово уточненим у січні 2016 р. та лютому 2017 р. позовом, в якому остаточно просив: 1) розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 01.09.2010 р.; 2) визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею - 58,9 кв. м., загальною площею - 96,2 кв. м.; 3) визнати за ОСОБА_5 майнові права на ? частини квартири АДРЕСА_2 за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-ЖИЛСТРОЙ» та ОСОБА_5; 4) визнати за ОСОБА_4 майнові права на ? частини квартири АДРЕСА_2 за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-ЖИЛСТРОЙ» та ОСОБА_5; 5) визнати за ОСОБА_5 право власності на холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварку Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG VK8820HMR, загальною вартістю - 38 739, 93 грн.; 6) визнати за ОСОБА_4 право власності на посудомийну машину Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжку декоративну Ventolux SPACE 90, загальною вартістю - 33 100, 46 грн.; 7) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 167 056, 25 грн. в рахунок ? частини вартості автомобілю «Honda Accord», номер кузова - НОМЕР_2.

У квітні 2016 р. ОСОБА_5, не визнавши первісний позов ОСОБА_4, звернулася до суду із уточненим у лютому 2017 р. зустрічним позовом, в якому остаточно просила: 1) розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;2) визнати за ОСОБА_5 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2;3) визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 за умови виплати грошової компенсації за 50% вартості автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер - НОМЕР_1, ? частки квартири АДРЕСА_1, 50% від вартості меблів, побутової техніки, електроніки, за вирахуванням із загальної суми компенсації 50% вартості квартири за адресою АДРЕСА_2.

Вимоги первісного та зустрічного позову обґрунтовані тим, що 01.09.2010 р. між сторонами зареєстровано шлюб. Фактично шлюбні відносини припинено у вересні 2015 р.. Мешкають вони за різними адресами, спільного господарства не ведуть. Шлюб припинив своє існування.

За час знаходження у шлюбі було придбано вищевказане нерухоме та рухоме майно. Поділити у добровільному порядку спільно нажите майно вони не можуть.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2017 р. первісну позовну заяву ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 задоволено частково.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 01.09.2010 р..

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею - 58, 9 кв. м., загальною площею - 96, 2 кв. м..

Визнано за ОСОБА_5 майнові права на ? частини квартири АДРЕСА_2 за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19.09.2014 р., укладеного між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-ЖИЛСТРОЙ» та ОСОБА_5.

Визнано за ОСОБА_4 майнові права на ? частини квартири АДРЕСА_2 за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-ЖИЛСТРОЙ» та ОСОБА_5.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварку Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG VK8820HMR, загальною вартістю - 38 739, 93 грн..

Визнано за ОСОБА_4 право власності на посудомийну машину Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжку декоративну Ventolux SPACE 90, загальною вартістю - 33 100, 46 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 167 056, 25 грн. в рахунок ? частини вартості автомобілю «Honda Accord», номер кузова - НОМЕР_2.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що шлюбні стосунки між подружжям не склались, подальше сумісне життя не можливе. Шлюб носить формальний характер.

Квартира АДРЕСА_1 придбана за час знаходження у шлюбі, але за особисті кошти ОСОБА_4.

За час шлюбу подружжям придбано майнові права на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею - 59,9 кв. м., на підставі Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та СТ «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-ЖИЛБУД». Вказані майнові права є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та підлягають поділу між подружжям в рівних частках.

Позовна вимога про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсації не підлягає задоволенню, так як на депозитний рахунок суду попереднього не внесені відповідної грошової суми.

Наявне у подружжя на час розгляду справи майно, а саме - холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварка Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG VK8820HMR, посудомийна машину Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжка декоративна Ventolux SPACE 90, підлягає поділу між подружжям в рівних частинах з урахуванням його вартості відповідно до звіту про оцінку майна № 02/21 від 20.02.2017 р., та звіту про оцінку обладнання № 03/30 від 10.03.2017 р.. З огляду на те, що за ОСОБА_4 визнається право власності на квартиру АДРЕСА_1, суд вважає за доцільне залишити у власності ОСОБА_4 те рухоме майно, яке є вбудованим в приміщення квартири, а за ОСОБА_5 визнати право власності на те майно, яке можливо відокремити без завдання приміщенню шкоди, при цьому зберігаючи рівність часток кожного з подружжя.

Автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, 05.01.2016 р. перереєстровано на нового власника за довідкою-рахунок серії ААЕ № 912236. Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 02/20 від 20.02.2017 р. вартість автомобіля «Honda Accord», номер кузова НОМЕР_2, 2011 року випуску, складає - 334 112, 50 грн., ? частина якої становить - 167 056, 25 грн. (Т. 2, а. с. 46 - 51).

ОСОБА_5в апеляційній скарзі оскаржує рішення тільки в частині поділу спільного сумісного майна подружжя. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове рішення про поділ майна згідно її зустрічних позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_5вказує на те, що фактично сім'я була створена до укладення шлюбу. Квартира АДРЕСА_1 придбана після укладення шлюбу, вона приймала активну участь у проведенні ремонту, після якого її вартість значно збільшилася. Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 не просив визнати за ним право приватної власності на майно. Дійсна вартість проданого ОСОБА_4 автомобіля «Хонда Акорд» становить - 20 000 доларів США. Суд не врахував наявність заборгованості по квартирі АДРЕСА_2. Не згодна з визначеною судом вартістю рухомого майна, яке було поділене.

ОСОБА_5, її представник - ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що ОСОБА_5 не просила встановити факт проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до моменту його реєстрації. Квартира АДРЕСА_1 придбана через два місяці після укладення шлюбу, за його особисті кошти. Суд дійшов правильного варіанту поділу іншого спільно нажитого за час шлюбу нерухомого та рухомого майна. Вартість автомобіля «Хонда Акорд» та іншого майна була визначена у встановленому порядку. Доказів протилежного не надано.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду рішення, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу не переглядається, оскільки в цій частині рішення не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає зазначеним вимогам.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами правовідносин спільної сумісної власності подружжя, необхідності поділу майна подружжя. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 60, 70 СК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено, що 01.09.2010 р. сторони уклали шлюб (Т, 1, а. с. 153).

За час шлюбу подружжям придбано: 1) майнові права на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею - 59,9 кв. м., на підставі Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/60 від 19 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та СТ «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-ЖИЛБУД» (Т. 1, а. с. 92 - 101); 2) квартира АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 25 - 26); 3) холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварка Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG VK8820HMR, посудомийна машину Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжка декоративна Ventolux SPACE 90; 4) автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 (Т. 1, а. с. 72), який 05.01.2016 р. було відчужено за ціною - 334 112, 50 грн. (Т. 1, а. с. 73).

Між сторонам виникли правовідносини щодо спільної сумісної власності подружжя.

Статтями 60, 70 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд з дітьми, з хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки достовірно встановлено набуття вищевказаного нерухомого у спільну сумісну власність подружжям (крім квартири АДРЕСА_1) у період шлюбу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя між сторонами.

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, дійсна вартість проданого ОСОБА_4 автомобіля «Хонда Акорд» становить - 20 000 доларів США, не враховано наявність заборгованості по квартирі АДРЕСА_2, не згодна з визначеною судом вартістю рухомого майна, яке було поділене, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з такого.

При поділі майна припиняється право спільної сумісної власності на майно подружжя. Кожний з подружжя стає власником виділеного йому майна, у випадку реального поділу, або власником відповідної частки.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 не надала доказів щодо іншої вартості спірного автомобіля та іншого рухомого майна.

Суд не повинен був вирішувати питання щодо поділу боргів, оскільки по-перше такі вимоги не заявлялися, по-друге, за сторонами визнано право власності на ? частину за кожним майнових прав на квартиру АДРЕСА_2.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_4.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.11.2010 р. (Т. 1, а. с. 25 - 26) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали в рівних частках квартиру під АДРЕСА_1. Тобто, вказана квартира має статус спільної часткової власності (ст. 356 ЦК України), а не спільної сумісної власності (ст. 368 ЦК України). Визнавши за ОСОБА_4 право приватної власності на вказану квартиру, як придбану у період шлюбу але за особисті кошти останнього, суд першої інстанції не врахував вищевказаного.

Доводи апелянта проте, що фактично сім'я була створена до укладення шлюбу, квартира АДРЕСА_1 придбана після укладення шлюбу, вона приймала активну участь у проведенні ремонту, після якого її вартість значно збільшилася, є частково обґрунтованими. Апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, чинного на час перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею - 58, 9 кв. м., загальною площею - 96, 2 кв. м.,не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_4.

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5- задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею - 58,9 кв. м., загальною площею - 96,2 кв. м., - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею - 58,9 кв. м., загальною площею - 96,2 кв. м., - відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. Г. Ващенко

О. М. Таварткіладзе