Рішення № 73727185, 16.04.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8819/17

Провадження № 2/369/422/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПП Житлосервіс «Софіївка» про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання об'єкта нерухомого майна спільним сумісним майном, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 09.02.2002 року ОСОБА_1 був укладений шлюб з ОСОБА_2. Під час реєстрації шлюбу вона взяла прізвище ОСОБА_2.

На момент укладання шлюбу, ОСОБА_2 мала у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з їх виїздом на постійне місце проживання до м.Одеса її квартира була продана. На кошти отримані за продаж її квартири, 07.08.2002, сторонами придбана квартира АДРЕСА_2.

27.04.2004 сторони придбали квартиру АДРЕСА_3 за кошти які були отримані за продаж АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька ОСОБА_4.

У спадщину від батьків позивачу залишилась квартира АДРЕСА_4 (прийняв спадщину 26.08.1997 та 20.01.2009).

З 2005 року дружина не працювала, перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до шести років.

У 2009 році, дружина повідомила, що має бажання влаштуватись на роботу в м.Києві. Разом із дружиною прийняли рішення, щодо продажу квартир у м.Одесі, за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 і придбання квартири у м.Києві.

Свою квартиру, отриману у спадок від померлих батьків, (АДРЕСА_4) позивач продав 06.11.2009р. за 53000 доларів США (еквівалент 424 000 грн.). Із грошима, отриманими від продажу зазначеної квартири, дружина виїхала до м.Києва, обрати варіанти придбання у власність квартиру, сторони їх розглянули та вирішили придбати дворівневу двокімнатну квартиру АДРЕСА_5. Загальна площа новобудови 94,6 м.кв.. Квартира розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку житлового комплексу «Софія». На той час вартість м.кв. першого поверху даної квартири, складала 800 доларів США, а другого поверху - 900 доларів СІІІА. Дружина внесла передплату забудовнику, тобто кошти отримані від продажу квартири позивача отриманої у спадок та уклала попередній договір щодо придбання квартири на власне ім'я, після чого повернулась до ОСОБА_4.

Згодом, дружина сповістила що бажає виходити з декрету на роботу до МВС України, а одним із важливих критеріїв, для отримання такої роботи, є забезпечення усіх членів сім'ї житлом. Оскільки, обрана квартира є двокімнатною, а діти в сім'ї різної статі ( спільна донька та син дружини від першого шлюбу), то виконати вимогу МВС України, про надання роботи, за умови забезпечення житлом кандидатом на роботу усіх членів родини було неможливо. З огляду на ці обставини, для подальшого кар'єрного зростання дружини, сторони прийняли рішення про розірвання шлюбу і позивач звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 Тим самим вона і діти не потребували ставати у чергу на отримання квартиру у зв'язку з вимогами ЖК відносно норм житлової площі на одного члена сім'ї. Суворовський районний суд м.Одеси 21 травня 2009 року позовну заяву задовольнив.

До червня 2010 року, сторони проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_3.

04.06.2010, ОСОБА_2 продала спільну придбану квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Оскільки ця квартира була придбана за спільні кошти, 08.04.2010 позивач давав згоду на її продаж у нотаріуса. Вартість квартири складала 40 500 доларів США (еквівалент 321 710 грн.).

У червні 2010 року сторони переїхали жити до батьків ОСОБА_2 які проживають за адресою: Київська область, Ставищанський район, с.Розкішне.

В липні 2010 року, позивач поїхав до новопридбаної квартири АДРЕСА_5 та робив ремонт. Після закінчення ремонту першого поверху (серпень - вересень), ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 та її сином від першого шлюбу ОСОБА_6, переїхали жити до позивача у квартиру АДРЕСА_5 де сторони проживають однією сім'єю до теперішнього часу.

Режим роботи ОСОБА_2 з 9:00 до 18:00. На роботу вона виїздить о 7 годині ранку та повертається о 20:00. В суботу ОСОБА_2 їздить до матері в село (Ставищенський р-н) й вертається у неділю, близько 18-19:00 годин. Часу у неї на зайняття домашнім господарством дітьми практично нема.

Оскільки позивач пенсіонер і не працює, то весь цей час займається веденням домашнього господарства, приготуванням їжі, придбанням продуктів харчування, доглядав за донькою, з першого класу відвозив її до школи, слідкував за виконанням дітьми домашніх завдань.

Після внесення остаточної суми вартості квартири АДРЕСА_5 забудовнику, 16.08.2010 право власності на квартиру було оформлене на ОСОБА_2 У даній квартирі позивач не зареєстрований, з огляду на вищевказані обставини та з 2012 року має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_6, без права проживання.

Па початку липня 2017 року, ОСОБА_2 вирішила припинити сімейні відносини і подальше проживання під одним дахом не вбачає за можливе.

Таким чином, за період часу з грудня 2009 року по липень 2017 року, позивачем та ОСОБА_2 була набута у власність квартира АДРЕСА_5 крім того була придбана побутова техніка, меблі та у квартирі зроблений ремонт.

Тому позивач просив встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, картка обліку платника податків фізичної особи НОМЕР_1, маю реєстрацію за адресою: АДРЕСА_6 та жінки, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 картка обліку платника податків фізичної особи НОМЕР_2, зареєстрованої в квартирі АДРЕСА_5, без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по теперішній час.

Визнати спільною сумісною власністю, квартиру АДРЕСА_5 за мною ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, картка обліку платника податків фізичної особи НОМЕР_1, маю реєстрацію за адресою: АДРЕСА_6 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 картка обліку платника податків фізичної особи НОМЕР_2, зареєстрованої в квартирі АДРЕСА_5.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити.

Відповідач та її представник проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити.

Третя особа направила до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника, а спір вирішити на погляд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 09.02.2002 року відділом РАГС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 127 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 травня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

10 червня 2010 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким продавець зобов'язується передати квартиру АДРЕСА_5, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти відчужувану квартиру у власність і сплати за неї грошову суму, визначену цим договором.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., реєстровий номер 3006.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Норми СК України у статтях 57, 60, 61, на підставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно з частиною другою статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пунктом 6 Рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач для встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу між сторонами, мав надати суду належні та допустимі докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання у вказаний період майна в інтересах сім'ї за спільні кошти.

Однак таких доказів матеріали справи не містіть.

Так, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено у судовому засіданні наявність між ним та відповідачкою усталених відносин притаманних подружжю саме в період з травня 2009 року по теперішній час,а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, проведення спільного відпочинку, не надано доказів своєї участі у набутті спільно з відповідачем спірного майна.

Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що спірна квартира придбавалось за кошти позивача, а отже не доведено факт його участі у придбанні майна внаслідок спільної праці.

А тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та похідних вимог щодо визнання об'єкта нерухомого майна спільним сумісним майном

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у вимогах позову.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 3, 21, 36, 57, 74, СК України, ст.ст. 6, 15, 16 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПП Житлосервіс «Софіївка» про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання об'єкта нерухомого майна спільним сумісним майном - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26 квітня 2018 року.

Суддя: Дубас Т.В.