Постанова № 73727125, 25.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/15550/15-ц

Провадження № 22-ц/792/467/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Пєнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/15550/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року (суддя Заворотна О.Л.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

встановив :

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_5 зазначала, що 18.08.2014 року ОСОБА_4 позичив у неї 15000 доларів США, про що була складена розписка. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути у вересні 2014 року, проте по закінченню вказаного строку ОСОБА_4 кошти не повернув та ухиляється від боргу. Позивачка вважає, що оскільки сума боргу є значною та невиконання своїх зобов'язань відповідачем ставить її у важке матеріальне становище, тому і просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 325762, 26 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 325762, 26 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12 січня 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що в розписці не зазначено про отримання предмету позики та дати її повернення, тобто висновок суду першої інстанції про отримання відповідачем позики в сумі 15000 доларів США суперечить фактичним матеріалам справи. Апелянт вважає, що між сторонами не виникли договірних відносин, адже позивачем не доведено факт передачі відповідачу у позику 15000 доларів США, а тому договір позики є не укладений. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки ОСОБА_4 не отримував копії ухвали про відкриття провадження по справі, копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів та взагалі не був повідомлений про дату та час розгляду справи, що призвело до недотримання принципу рівності та змагальності сторін. Тому, зважаючи на викладене, ОСОБА_4 просив суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_5

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 зазначає, що ОСОБА_4 своїм підписом у розписці підтвердив зобов'язання про повернення коштів у розмірі 15000 доларів США до вересня 2014 року. Щодо порушення процесуального права, то представник вказує, що відповідач в судові засідання не з'являвся, про день та час слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. А тому, просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачка та відповідач до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив і виходив з того, що позивачем доведено наявність між сторонами правовідносин за договором позики, відповідно до якого відповідач 18.08.2014 року позичив у позивачки кошти в сумі 15000 доларів США і зобов'язався їх повернути у вересні 2014 року, однак свої зобов'язання станом на 25.11.2014 року не виконав, що підтверджується матеріалами справи, а саме розпискою ОСОБА_4 від 18.08.2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах закону.

Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором позики від 18.08.2008 року не виконав, а тому наявні підстави для стягнення із нього на користь ОСОБА_5 325762, 26грн. боргу ( 15000 доларів США х 21,72грн. офіційний курс НБУ відносно долара станом на 06.08.2015 року).

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону, на які суд посилався при ухваленні судового рішення.

З огляду на посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення керувався положеннями ст.ст. 1046, 1047 ЦК України та врахував норми ст. 207 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, а саме щодо наявності між сторонами договірних відносин та щодо отримання відповідачем позики в сумі 15000 доларів США є безпідставними, виходячи із наступного.

Так, як вбачається із матеріалів справи (а.с.123) ОСОБА_4 18.08.2014 року написано розписку, що містить дані його паспорту, умови отримання позичальником в борг коштів із зобов'язанням їх повернення ОСОБА_5 у вересні місяці 2014 року. І вказана розписка містить допис про те, що ОСОБА_4 зобов'язання не виконав і станом на 25.11.2014 року борг складає 15000 доларів США.

Колегія суддів вважає, що вказана розписка підтверджує наявність укладеного між ОСОБА_5, як позичкодавцем та ОСОБА_4, як позичальником договору позики, оскільки тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.

Встановлено, що відповідач договір позики від 18.08.2014 року не оспорював, не визнавав його недійсним чи удаваним правочином, що має на меті приховати інший правочин та не заперечував написання саме ним розписки та допису.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не виявлено справжню природу правовідносин, що склалися між сторонами є недоведеними.

А відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, будь-яких доказів, на підтвердження того, що між сторонами був укладений інший правочин судом не здобуто.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо неналежного повідомлення ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи, що призвело до порушення його прав як сторони та є підставою для скасування судового рішення, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Відповідно до матеріалів справи, судові повістки та процесуальні документи надсилались судом ОСОБА_4 рекомендованими повідомленнями, проте поверталися із відміткою поштового відділення «Повертається за закінченням терміну зберігання» (а.с. 15,16). Тому, суд першої інстанції, діючи відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 76 ЦПК України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) направляв судові повістки за місцем реєстрації відповідача (а.с.19-20, 28-29).

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974 256), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

А відтак посилання апелянта про порушення його процесуальних прав є непереконливими.

Наведені у скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують і фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки доказів, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування оскаржуваного рішення не вбачається

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. Пєнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л. Справа № 22ц/792/467/18

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 27