Рішення № 73725249, 27.04.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 728/691/18

Номер провадження 2-о/728/47/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Глушко О.І.

за участі секретаря - Коваленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмач цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Бахмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення факту смерті особи в певний час,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, у якій просить встановити факт смерті його батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алчевськ Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Встановлення даного факту в судовому порядку обґрунтоване необхідністю належної реєстрації смерті ОСОБА_2 для реалізації спадкових прав щодо майна померлого, який помер на території, яка є тимчасово окупованою територією України, оскільки оформити належним чином факт смерті та отримати свідоцтво про смерть батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України заявник не має можливості, з огляду на те, що документи, що свідчать про смерть чоловіка видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому ці документи не створюють правових наслідків відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з»явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, а також просив суд задовольнити його заяву.

Представник Бахмацького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання не з»явився, але у наданій суду заяві просить суд розглядати справу без його участі. У вирішенні вказаного питання покладається на розсуд суду.

В зв»язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії НОМЕР_4, виданого виконкомом Комунарської міськради Ворошиловградської області 21.02.1974 року, його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.06.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_2, а фактичне місце їх проживання: ОСОБА_2 в АДРЕСА_3, а ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 18,19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Алчевськ Луганської області помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2, заявник надав свідоцтво про смерть від 13.04.2018 року, видане на території, яка є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень (а.с. 14).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб та розірвання шлюбу, зміна імені та смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Оцінюючи надані заявником документи про смерть ОСОБА_2З, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого установою, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки суд розуміє, що можливість збору доказів смерті особи на окупованій території може бути істотно обмежена, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-89, 247 ч.2, 263, 265, 315 - 319, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Бахмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення факту смерті особи в певний час- задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Алчевськ Луганської області.

Заявник: ОСОБА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Заінтересована особа: Бахмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області м. Бахмач Чернігівської області вулиця Соборності, 42, ЄДРПОУ 21402837.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Суддя О.І. Глушко