Ухвала суду № 73725111, 25.04.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 461/7340/16-к

УХВАЛА

«25» квітня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, колегіально, у складі:

головуючого судді - Антонюка О.В.,

суддів- Слободяна В.С., ОСОБА_1,

з участю: секретарів – Коломієць Б.М., Тітової І.В., прокурора – Кричуна В.В., обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їх захисників-адвокатів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження (внесене до ЄРДР під №52016000000000003 від 11.01.2016 року), яке надійшло до суду з Апеляційного суду Хмельницької області з обвинувальним актом відносно - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_5 Леонідовича, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12. Тернопільської області, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13,

всіх чотирьох, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області на новий розгляд надійшло вищевказане кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України.

Дане провадження підсудне Хмельницькому міськрайонному суду на підставі ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року.

Підстав для прийняття рішення, передбаченого п.2 ч. 3 ст. 314 КПК України немає.

Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7, у порядку п.2 ч.3 ст.314 КПК України, яке підтримали інші захисники та обвинувачені і відносно якого заперечував прокурор, про закриття кримінального провадження №52016000000000003 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, оскільки досудове розслідування у ньому завершено і обвинувальний акт складено без передбаченого законом продовження строку слідства, тобто з підстави, визначеної п.10 ч.1 ст.284 КПК України, через закінчення строку досудового слідства після повідомлення особам про підозру – не підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного:

Чинна, станом на момент розгляду вказаного клопотання захисника, редакція ч.1 ст.284 КПК України - «Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи» містить положення двох пунктів під номером десять. Одним з них наступного змісту: « існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності», частину першу статті 284 було доповнено згідно із Законом № 2213-VIII від 16.11.2017року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (набрав чинності 07.12.2017 року). Одночасно, цим же Законом, пункт 2 частини третьої статті 314 КПК України (Підготовче судове засідання) після цифр "4-8" було доповнено цифрою "10", в якості додаткової підстави, передбаченої п.10 частини першої ст.284 для закриття кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні.

Іншим десятим пунктом, на який посилається у клопотанні захисник, за змістом: «після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи» частину першу статті 284 було доповнено згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» ( набрав чинності 15.12.2017 року). Цим же Законом внесено зміни в ч.1 ст.219 КПК України «Строки досудового розслідування», ст.294 КПК України «Загальні положення продовження строку досудового розслідування» та ст. 295 того ж Кодексу, «Порядок продовження строку досудового розслідування». Відповідно до положень пункту 4 §2 Прикінцеві положення розділу 4 вказаного Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» вищевказані зміни та доповнення ( підпункти 11-27,45 пункту 7 §1 цього розділу (тобто 4,) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, (тобто 15.03.2018 ), не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

З наведеного слідує відсутність правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання захисника.

Разом з тим, обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу, у зв’язку з чим на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

При цьому суд виходить з наступного:

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як випливає зі змісту Кримінального процесуального Кодексу, формулюючи обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 вказаного Закону, щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема щодо події кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Проте, таких вимог Кримінального процесуального Кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на переконання суду, органом досудового слідства в повній мірі не виконано, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними і суперечливими, а відтак не зрозумілим, як самі по собі так і суперечливими відносно правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Так, за змістом обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, своїми умисними діями, що виразились в одержанні неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третіх осіб, за вчинення та невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої йому влади та сліужбового становища за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.368 КК України.

В свою чергу обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, кожен, обвинувачуються в тому, що своїми умисними діями, що виразились у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третіх осіб, за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.

Ознайомившись з обвинувальним актом, не даючи оцінку щодо реальності та дійсності події злочину та можливої причетності обвинувачених до його скоєння, що може бути перевірено та встановлено судом, відповідно до положень глав 27,28 КПК України, лише під час судового розгляду на підставі дослідження та аналізу доказів, суд стверджує, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення є не неконкретними та не зрозумілим в частині зазначення характеру та змісту домовленостей між обвинуваченими щодо розподілу між собою неправомірної вигоди, за відсутності посилання органу досудового розслідування про не встановлення таких обставин. Не конкретним, а відтак не зрозумілим за змістом виглядає і обвинувачення ОСОБА_2 в отриманні неправомірної вигоди для третіх осіб. Кого саме має на увазі орган досудового розслідування, в якості таких?

При викладенні фактичних обставин справи орган досудового розслідування зазначив: «Посади, які обіймали ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому у відповідності до примітки 1 до ст.364 КК України зазначені особи являлися службовими особами. Крім того, згідно з приміткою 2 до ст.368 КК України ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 являлись службовими особами, які займають відповідальне становище.» Далі, як зазначається у фактичних обставинах справи і у формулюванні обвинувачення «ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, кожен виконуючи свою заздалегідь визначену роль, з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень узгодили спосіб закриття кримінального провадження, відповідно до якого ОСОБА_15, як керівник органу досудового розслідування, доручив ОСОБА_16, готувати проект постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_17 від імені прокурора та провести допити ОСОБА_17 та інших осіб, зміст показань яких відповідав би проекту зазначеної постанови, тобто створити докази невинуватості ОСОБА_17 При цьому, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не були обізнані зі злочинними намірами вказаних сліжбових осіб, дії яких охоплювався єдиним злочинним умислом.»

Зазначена неповнота та неконкретність обвинувачення обмежує уяву про можливий характер дій обвинувачених, спосіб вчинення кримінального правопорушення, спрямованість умислу. Разом з тим, такі обставини мають важливе значення для створення моделі конкретного складу злочину.

Не зрозуміло з якою метою у фактичних обставинах справи зазначено що згідно з приміткою 2 до ст.368 КК України ОСОБА_14 та ОСОБА_4, являлись службовими особами, які займають відповідальне становище, якщо така кваліфікуюча ознака їм не інкримінується згідно формулювання обвинувачення. Не зрозуміло також чи інкримінується вказана ознака ОСОБА_6 з огляду на її зазначення після слів «Правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення» та її відсутність у виділеному останньому обзаці формулювання обвинувачення.

Вказана суперечність, а також інкримінований характер протиправних дій обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_4, як то пов’язані з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень, отримання своєї частини неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_14 свідчать про невідповідність фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення правовій кваліфікації. Фактично дії всіх обвинувачених описано як співвиконавців злочину, а інкриміновано, за виключенням ОСОБА_2, як пособництво у вчинені злочину.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 Кримінального Кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

З наведеного слідує, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення повинні містити опис, з врахуванням вимог ст.91 КПК України, обставин вчинення обвинуваченим, передбаченого Кримінальним Кодексом України діяння і такому діянню повинна бути дана правильна правова кваліфікація.

Законодавець, безпосередньо, не передбачив в якості підстав для повернення обвинувального акту прокурору невідповідність правової кваліфікації фактичним обставинам та формулюванню обвинувачення, оскільки очевидним, в силу положень ч.2 ст.9 КПК України є той факт, що така невідповідність є недопустимою і такою, що сама по собі свідчить про необгрунтованість обвинувачення, нівелює підстави і законність здійснення судового розгляду.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Натомість, неконкретне та суперечливе обвинувачення, неправильна правова кваліфікація перешкоджають належному виконанню судом вищевказаних завдань кримінального провадження, затягують, а за певних обставин блокують судовий розгляд.

Так, в силу положень ч.1 ст.338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа. Таким чином, у випадку не встановлення під час судового розгляду нових фактичних обставин, а підтвердження тих обставин, які зазначені в обвинувальному акті прокурор, навіть у випадку виявлення допущеної ним помилки у правовій кваліфікації, не вправі змінити обвинувачення, а суд в силу положень ст.337 КПК України не зможе ухвалити законне і справедливе рішення у справі.

Крім того, наявність вказаної неповноти в обвинувальному акті, не конкретність та суперечливість обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів обвинуваченого – право на захист, оскільки позбавляє останнього знати у яких конкретних діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих рішень, а суд належним чином встановити істину у кримінальному провадженні.

Що ж стосується заяв сторони захисту про відповідність вищезазначеного обвинувального акту вимогам КПК України, то такі заяви, суд розцінює, як очевидно вмотивовані та обраним способом і тактикою захисту.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, зокрема прокурора, якого підтримали інші учасники судового засідання, про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, ознайомившись з матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вищевказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, з вищенаведених підстав, а тому згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

У зв’язку з поверненням обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам КПК України клопотання прокурора та сторони захисту про виклик свідків не підлягають задоволенню.

Захисником обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – адвокатом ОСОБА_7 в порядку ч.2 ст.303 КПК України подано скарги, всі, від 24.01.2018 року з додатками:

- №1 на незаконне рішення керівника органу досудового розслідування про створення слідчої групи у кримінальному провадженні №52016000000000003 та клопотання про відмову в задоволенні скарги №1 у порядку ч.6 ст.9, ч.2 ст.303, п.4 ч.2 ст.307 КПК України від 06.02.2018 року;

- №2 на незаконне рішення керівника органу досудового розслідування про зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №5 на незаконну бездіяльність слідчого та прокурора, що виразились у порушенні права на захист підозрюваного, у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №6 на незаконні дії слідчих та прокурорів, а також незаконні рішення керівника органу прокуратури при продовженні строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003 з доповненням до такої скарги обвинуваченого ОСОБА_3 від 06.02.2018 року;

- №7 на незаконне рішення керівника органу прокуратури про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №8 на бездіяльність слідчих та прокурів, а також їх незаконні дії, що виразились у проведенні та завершенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003 без продовження процесуального строку досудового розслідування.

Крім того, цим же захисником в порядку ч.3 ст.309 КПК України від 24.01.2018 року подано заперечення

- №3 на ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва про дозвіл на проведення обшуків, з додатками;

- №4 в порядку ч.3 ст.309 КПК України на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 24.01.2018 року з додатками.

Приймаючи до уваги характер вимог, які порушуються у вказаних скаргах, важливість можливих наслідків їх розгляду для учасників кримінального провадження, відсутність чіткого визначення порядку їх розгляду та прийняття рішення на стадії підготовчого судового засідання, а також відсутність відповідних заборон в КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення належної повноти та всебічності розгляду таких скарг, їх слід розглядати під час судового розгляду. Разом з тим, враховуючи прийняте судом рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд, керуючись положеннями ч.6 ст.9 КПК України вважає за можливе залишити такі скарги без розгляду.

Заперечення захисника ОСОБА_7 на підставі положень ст.317 КПК України підлягають долученню до обввинувального акту.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заявили клопотання про зміну раніше застосованого до кожного з них в ході досудового розслідування на підставі, відповідно, ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року та ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва від 27 лютого 2016 року запобіжного заходу у вигляді застави на більш м’який – у виді особистого зобов’язання та повернути заставу заставодавцям. В обгрунтування клопотання, кожен окремо, послався на припинення існування ризиків на підставі яких такий запобіжний захід застосовувався, оскільки упродовж тривалого часу досудового розслідування та судового розгляду, понад два роки, вони добросовісно виконують покладені на них обов’язки, жодних порушень не допустили. При цьому, їх заставодавці – друзі, відповідно, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, через економічну ситуацію в країні, потерпають від знецінення внесених ними в якості застави грошових коштів, крім того мають на даний час матеріальні труднощі.

Такі клопотання обвинувачених з аналогічними обгрунтуваннями підтримали захисники та інші обвинувачені.

Не заперечував щодо задоволення таких клопотань обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і прокурор, зазначивши про належну поведінку обвинувачених, а також те, що кошти заставодавців конфіскації не підлягають.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню з вищенаведених підстав і кожному з них, слід змінити раніше застосований запобіжний захід у виді застави на особисте зобов’язання з покладенням обов’язків, а застави повернути заставодавцям.

Керуючись ст.ст. 314-316, 331, 372,376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, повернути – прокурору, через невідповідність такого обвинувального акту вимогам КПК України.

В задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 від 17.04.2018 року про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України – відмовити.

Клопотання прокурора та захисника про виклик свідків – залишити без розгляду.

Скарги захисника обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 в порядку ч.2 ст.303 КПК України всі від 24.01.2018 року з додатками:

- №1 на незаконне рішення керівника органу досудового розслідування про створення слідчої групи у кримінальному провадженні №52016000000000003 та клопотання про відмову в задоволенні скарги №1 у порядку ч.6 ст.9, ч.2 ст.303, п.4 ч.2 ст.307 КПК України від 06.02.2018 року;

- №2 на незаконне рішення керівника органу досудового розслідування про зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №5 на незаконну бездіяльність слідчого та прокурора, що виразились у порушенні права на захист підозрюваного, у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №6 на незаконні дії слідчих та прокурорів, а також незаконні рішення керівника органу прокуратури при продовженні строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003 з доповненням до такої скарги обвинуваченого ОСОБА_3 від 06.02.2018 року;

- №7 на незаконне рішення керівника органу прокуратури про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №8 на бездіяльність слідчих та прокурів, а також їх незаконні дії, що виразились у проведенні та завершенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003 без продовження процесуального строку досудового розслідування – залишити без розгляду та долучити до обвинувального акту.

Заперечення захисника обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 в порядку ч.3 ст.309 КПК України від 24.01.2018 року:

- №3 на ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва про дозвіл на проведення обшуків, з додатками;

- №4 в порядку ч.3 ст.309 КПК України на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 24.01.2018 року з додатками – долучити до обвинувального акту.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 06.02.2018 року про зміну запобіжного заходу – задовольнити. Змінити обвинуваченому ОСОБА_4, раніше застосований на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на – особисте зобов’язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов’язки:

- прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Повернути заставодавцю ОСОБА_18 грошові кошти в сумі 507 500 грн., внесені ним як застава у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 від 24.04.2017 року про зміну запобіжного заходу – задовольнити. Змінити обвинуваченому ОСОБА_3, раніше застосований на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва від 27 лютого 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на – особисте зобов’язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки:

- прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Повернути заставодавцю ОСОБА_19 грошові кошти в сумі 689 000 грн., внесені ним як застава 29.02.2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Ухвалу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголосити о 14 год. 00 хв. 27 квітня 2018 року в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за адресою: вул.Героїв Майдану, буд.54 ( каб.312).

Головуючий суддя:

Судді: