Ухвала суду № 73723530, 16.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

№755/9876/17-к

1-кп/755/341/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сазонової М.Г.,

при секретарі Ліпітюк К.С.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Базни Р.В.,

представника потерпілого ОСОБА_4,

захисника Чопівської С.С.,

обвинуваченої ОСОБА_6,

представник цивільного відповідача ОСОБА_7,

провівши в приміщені суду в м. Києві відкрите підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160240000059 від 26 червня 2015 року, відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Макіївка, Донецької області, громадянки України, українки, з вищою освітою, працюючої директором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень», незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2017 року до Дніпровського районного суду м. Києва з Київської місцевої прокуратури №4 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні з відповідними додатками по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

04.07.2017 року за поданням голови Дніпровського районного суду м. Києва Ластовки Н.Д. зазначене кримінальне провадження направлено до Апеляційного суду м. Києва для вирішення питання передачі його на розгляд іншого суду в межах юрисдикції суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2017 року подання голови Дніпровського районного суду м. Києва залишено без задоволення, кримінальне провадження № 42015160240000059 від 26 червня 2015 року направлено до Дніпровського районного суду м. Києва.

20 липня 2017 року, відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, зазначений обвинувальний акт отриманий головуючою суддею.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливе призначення справи до судового розгляду, оскільки під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, крім того посилався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.

Представник потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4 вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду та заявив клопотання про накладення арешту на: комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд АДРЕСА_3; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, з забороною відчужувати, розпоряджатися і користуватися спірним майном, передавати спірне майно в оренду, найом третім особам. Просив передати вищезазначене майно на відповідне зберігання законному власнику ТОВ «Вадіта», з метою забезпечення цивільного позову, збереження речового доказу у справі.

Захисник обвинуваченої - адвокат Чопівська С.С. заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, звернувши увагу суду, на те що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, а саме ПАТ «ВТБ Банк», проте остання не є фігурантом кримінального провадження №42015160240000059, досудове розслідування відносно них не здійснювалось, з урахуванням цього ПАТ «ВТБ Банк» не може реалізувати своє право на участь в судовому засіданні зокрема та право на захист загалом. Окрім цього, в обвинувальному акті зазначено, що потерпілим є ПТ «Вікторія-Н», хоча, як вказано в обвинувальному акті згідно сформованого ОСОБА_6 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно яких, об'єкти нерухомого майна належали ТОВ «Вадіта», а саме комплекс будівель та споруд бази відпочинку «Солнечная-1», «Сонячна», «Сонячна» (центральний район). Тобто наявна невідповідність між фактичними обставинами кримінального правопорушення та відомостями про потерпілого, зокрема у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення не містяться посилання на потерпілого ПАТ «Вікторія-Н» та як наслідок відсутні будь-які відомості про те, якими саме діями та в якому розмірі завдано шкоди зазначеному товариству. Крім того, диспозиція статті 364 ч. 2 КК України вказана неповно, не зазначено в чому полягають (в якому розмірі) тяжкі наслідки, завдані кримінальним правопорушенням. Отже формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_6 є неконкретним, що унеможливлює суд на виконання вимог ст. 348 КПК України роз'яснити їй суть обвинувачення в судовому засіданні та є порушенням права обвинуваченої на захист. Щодо клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 про накладення арешту на майно заперечувала, вважаючи його необґрунтованим.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала свого захисника.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_7 надав письмове клопотання, в якому просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КК України та заперечував щодо задоволення клопотання про накладення арешту на майно, зазначив, що відсутні підстави для його задоволення.

Прокурор Базна Р.В. підтримав клопотання представника потерпілого та цивільного відповідача ОСОБА_4 про накладення арешту на майно.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Вказане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, не має.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону, підстави для його повернення прокурору відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду .

Зазначене судове засідання з урахування принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, що беруть участь у судовому засіданні, є наступним: прокурор, представники потерпілих, цивільних відповідачів, захисник, обвинувачена та свідки.

Клопотання захисника Чопівської С.С. та представника цивільного позивача ОСОБА_7 щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. ст. 109, 291 КПК України та повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню, оскільки в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення із зазначенням часу, місця, способу, форми вини, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення, наслідків, а також інших обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню в кримінальному провадженні, до обвинувального акту доданий реєстр матеріалів досудового розслідування.

Недоліки, про які зазначає у клопотанні про повернення обвинувального акту прокурору захисник з приводу наявності суперечностей в обвинувальному акті повинні бути предметом перевірки в ході судового розгляду, вирішення зазначених в клопотанні питань виходить за межі підготовчого судового засідання та не ґрунтується на вимогах ст. ст. 314, 315 КПК України.

Окрім цього, необґрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також вимоги ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно з якими кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Вирішуючи клопотання представника потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4 про накладення арешту на майно суд приходить до висновку, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог статті 170 КПК України, накладення арешту на майно допускається в тому числі і з метою забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, серед іншого, і відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, 16.04.2018 року представником потерпілого та цивільного позивача ТОВ «Вадіта» - адвокатом ОСОБА_4 було подано цивільний позов про солідарне стягнення з цивільних відповідачів державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6, Державної реєстраційної служби України, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ТОВ «Вадіта» майнову шкоду у сумі 579 774 910,0074 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 91975528 від 14.07.2017 року комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 2446,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №9 належить ПАТ «ВТБ Банк».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 91974429 від 14.07.2017 року база відпочинку «Солнечная», загальною площею 5943,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Солнечная» база відпочинку (район Центральний) належить ПАТ «ВТБ Банк».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 91972586 від 14.07.2017 року земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,4451 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока належить ПАТ «ВТБ Банк».

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У відповідності до ст. 171 КПК України, цивільний позивач має право на звернення до суду з клопотанням про накладення арешту.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Згідно вимог статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З урахуванням викладених норм та підстав арешту майна, зазначених в клопотанні цивільного позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту на зазначене цивільним позивачем нерухоме майно.

Що стосується вимоги представника потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4, а саме передати вищезазначене майно на відповідне зберігання законному власнику ТОВ «Вадіта», то суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для його задоволення, а останніми не доведено, що дана дія не спричинить шкоди кримінальному провадженню.

Інших перешкод, визначених КПК України, для призначення кримінального провадження до судового розгляду, судом не встановлено, про них не зазначили і учасники провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314-317, 170-172 КПК України КПК, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у відкритому судовому засіданні на 27 квітня 2018 року на 11 годину 00 хвилин в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за участі прокурора, представників потерпілого, цивільного позивача, цивільних відповідачів, захисника та обвинуваченого.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Клопотання представника потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження на наступне майно: комплекс будівель та споруд бази відпочинку «Солнечная-1», розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд АДРЕСА_3; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: