Ухвала суду № 73722650, 27.04.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/219/18

Провадження № 2/700/205/18

27 квітня 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/219/18 провадження №2/700/205/18 за позовом ОСОБА_1 до Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 24 липня 2005 року в с. Смільчинці Лисянського району Черкаської області померла її мати – ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 243223 від 03.09.2014 року. Факт родинних відносин підтверджується копіями свідоцтв про народження. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,27 га. в адмінмежах Смільчинецької сільської ради. Відповідно до рішення виконкому Смільчинецької сільської ради від 26.10.2006 року № 34 за нею та її братом – ОСОБА_3, закріплено право користування майном їх матері, в тому числі земельною ділянкою площею 2,27 га кадастровий номер 7122886800:03:000:0075. ОСОБА_1 відмовився від прийняття своєї частки спадкового майна на її користь, про що свідчить заява від 06.03.2018 року № 13. Як спадкоємець першої черги за законом вона звернулася до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку. За таких обставин позивач змушена звернутися до суду та просить визнати право власності на спадщину, яка залишилася після смерті її матері – ОСОБА_2

Позивач у підготовче судове засідання не з'явилася, просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить винести рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 206 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що 24 липня 2005 року в с. Смільчинці Лисянського району Черкаської області померла мати позивача – ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 243223 від 03.09.2014 року. Факт родинних відносин підтверджується копіями свідоцтв про народження. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,27 га. в адмінмежах Смільчинецької сільської ради. Відповідно до рішення виконкому Смільчинецької сільської ради від 26.10.2006 року № 34 за позивачем та її братом – ОСОБА_3, закріплено право користування майном їх матері, в тому числі земельною ділянкою площею 2,27 га кадастровий номер 7122886800:02:000:0075. ОСОБА_1 відмовився від прийняття своєї частки спадкового майна на користь позивача, про що свідчить заява від 06.03.2018 року № 13. Як спадкоємець першої черги за законом позивач звернулася до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, які були втрачені та визнані недійсними, про що свідчить оголошення у громадсько-політичній газеті «Понад Тікичем» від 10.03.2018 р. за № 10.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1218, ч.1 ст.1225 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За вимогами ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Згідно зі с. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

З огляду на викладене, визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, необхідно визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її матері – ОСОБА_2, яка померла 24 липня 2005 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1218, 1261,1269, 1270 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 19, 81, 82, 200,206, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,27 га., яка розташована в адмінмежах Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області, відповідно до державного акту серії ЧР № 002440, виданого на ім’я ОСОБА_2, яка померла 24 липня 2005 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Н.В.Бесараб