Ухвала суду № 73722055, 27.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/511/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі судді:

Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря

Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Смоляра О.А., у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та витребування майна, повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2017 року -

в с т а н о в и в :

В березні 2017 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та витребування майна, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 жовтня 2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач продала відповідачу житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, оскільки опинилася в скрутному матеріальному становищі та звернулася до ОСОБА_6 із проханням про позику грошових коштів. ОСОБА_6 надала позивачу кошти в сумі 7 000 доларів США , а через кілька днів 3 000 доларів США, про що свідчить розписка від 13.10.2015 року. Розпискою підтверджується договір позики, поскільки вказано, що позивач має зобов'язання по договору позики і ОСОБА_6 зобов'язується розірвати договір купівлі-продажу будинку в разі виконання грошових зобов'язань і до 15.10.2017 року зобов'язувалася не продавати будинок.

27 вересня 2016 року позивачу стало відомо, що будинок проданий і там живуть інші люди.

Позивач вважає, що вказаний правочин повинен бути визнаний недійсним, поскільки її волевиявлення при вчиненні даного правочину не було спрямоване на укладення договору купівлі-продажу, а на укладення договору застави в забезпечення виконання договору позики.

З таких підстав просила суд недійсним договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С та витребувати у ОСОБА_8 на її користь житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Рішенням Черкаського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С.

Витребувано у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Черкаської області.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 судові витрати в сумі 820 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при постановленні рішення 22 грудня 2017 року судом першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач знала, що укладає договір купівлі-продажу і це відповідає її волевиявленню та інтересам та є рішення цього ж суду, яким в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено і рішення вступило в законну силу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а по справу ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що позивач перебував у гнітючому стані, оскільки було вилучено товар і це вплинуло на розуміння при укладенні договору купівлі-продажу. Також судом не було враховано вже встановлених фактів з приводу позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і не встановив чи були повернуті кошти.

У відзиві ОСОБА_9 просить апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи рішення законним, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 та апеляційної скарги ОСОБА_8 по наступних підстава.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення не відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позову , суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу жилого будинку вчинений під впливом помилки.

Але такий висновок суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а висновки , викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 була власником жилого будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.08.2015 року. У вказаному жилому будинку не була зареєстрована, поскільки зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

13 жовтня 2015 року між нею і відповідачкою ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу зазначеного жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу. В договорі, а саме в п. 2 , вказано, що продаж вчиняється за 82 000 грн. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає. Своїм підписом від цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за проданий жилий будинок і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Пунктом 5 договору передбачено, що продавець свідчить, що договір не укладається під впливом тяжкої для продавця обставини.

В п. 8 договору вказано, що сторони свідчать , що у тексті цього договору зафіксовано всі істотні умови, що стосується купівлі-продажу житлового будинку з будівлями та та спорудами. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не мають правового значення.

В п. 13 договору підтверджено, що правові наслідки, а саме ст. с 203. 209, 215-236 Цивільного кодексу України роз'яснено. В тому числі роз'яснена ст. 229 ЦК України, на яку, як на підставу позову, посилається позивач.

Позивачка ОСОБА_9 зверталася до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним як удаваного. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд з'ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

За змістом статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчинення правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи наведене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявності помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Позивачка не надала суду будь-яких доказів, у підтвердження своїх позовних вимог.

Розписка відповідачки ОСОБА_6, якою вона зобов'язувалась не продавати жилий будинок до 15 жовтня 2017 року не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним, як укладеним внаслідок помилки.

Посилання позивачки ОСОБА_9 на те, що між нею та відповідачкою ОСОБА_6 існував договір позики не підтверджується матеріалами справи. В розписці від 13.10.2015 року не вказано про будь-які боргові зобов'язання.

В листі про отримання коштів не вказано в який час передавалися кошти, та за якими саме зобов'язаннями. ОСОБА_6 роз'яснила, що вказані кошти стосуються інших зобов'язань. В підтвердження своїх позовних вимог в цій частині ОСОБА_9 не надавала суду будь-яких доказів.

Поскільки позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу укладений в результаті помилки, що має істотне значення , то в позові необхідно відмовити.

Також не підлягає до задоволення позов до ОСОБА_8 про витребування майна від добросовісного набувача, як похідний від основних позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

З позивачки підлягає стягненню судові витрати, які понесли відповідачі по справі. ОСОБА_6 сплатила судовий збір 2 190 грн. ОСОБА_8 також сплачено судовий збір в сумі 2 190 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задоволити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним та витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 2 190 грн.

Стягнути ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 судові витрати в сумі 2 190 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: