Рішення № 73721825, 02.05.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1192/17

2/707/68/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

Головуючої судді Соколишиної Л.Б.

при секретарі Ліпатовій К.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4, який був чоловіком позивачки, звернувся до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення, внесення запису в трудову книжку, стягнення вихідної допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він 05 липня 2010 року був прийнятий у СПП «РВД-АГРО», що є відповідачем по справі, на посаду водія вантажних автомобілів згідно із наказом № 50-к від 05 липня 2010 року. 17 листопада 2013 року під час збирання зернових, у нього відбулося різке та раптове погіршення стану здоров'я, внаслідок чого стався інсульт, після якого він тривалий час знаходився у безпорадному стані та потребував лікування та стороннього догляду і на роботу не з'являвся. Відповідач матеріальної допомоги йому не надавав. 11 березня 2014 року Міжрайонною МСЕК № 2 було прийнято рішення про присвоєння ОСОБА_4 групи інвалідності безстроково. Жінкою ОСОБА_4, як представником, було написано заяву про звільнення її чоловіка з роботи за власним бажанням. В результаті оформлено звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, а не ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з чим ОСОБА_4М не отримав передбачену ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу, у розмірі середнього місячного заробітку. Оскільки копія заяви про звільнення ОСОБА_4 ні йому самому, ні позивачці, не надавалася, оскільки заяву було написано в одному екземплярі, ОСОБА_4 не було відомо про зміст зазначеної заяви та про те, що вона написана на звільнення за власним бажанням. 14 березня 2014 року ОСОБА_4 було виплачено відповідачем грошові кошти у розмірі 3511 грн. 18 коп., як компенсацію за невикористану відпустку. Після вищезазначених подій ОСОБА_4 продовжував лікуватися, постійно знаходився у безпорадному стані та потребував стороннього догляду, який здійснювала його дружина. Але потім зміг звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Вважав, що строк звернення до суду із даним позовом пропущено з поважної причини. Просив суд визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду із даним позовом та поновити пропущений строк, зобов’язати відповідача змінити формулювання причини його звільнення із звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП, у зв’язку із порушенням законодавства про працю України та умов колективного трудового договору, а також зобов'язати відповідача внести у трудову книжку запис про зміну формулювання причини звільнення, а саме «звільнений за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП, у зв’язку із порушенням законодавства про працю України та умов колективного трудового договору», стягнути з відповідача вихідну допомогу, у зв’язку із звільненням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП в розмірі 13835 грн. 64 коп., стягнути з відповідача моральну шкоду за порушення ним законодавства про працю в розмірі 100000 грн. У ході розгляду справи судом ОСОБА_4 помер.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до відповідача в частині позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення, внесення запису в трудову книжку та відшкодування моральної шкоди, оскільки указані правовідносини не допускають правонаступництва. Провадження в частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги було зупинено до залучення спадкоємців ОСОБА_4

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2018 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» про стягнення вихідної допомоги при звільненні – відновлено та залучено правонаступником ОСОБА_4 - його дружину ОСОБА_1

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що просить стягнути вихідну допомогу, як спадкоємець, мотивуючи це тим, що ОСОБА_4 05 липня 2010 року був прийнятий у СПП «РВД-АГРО», що є відповідачем по справі, на посаду водія вантажних автомобілів згідно із наказом № 50-к від 05 липня 2010 року. 17 листопада 2013 року під час збирання зернових, у нього відбулося різке та раптове погіршення стану здоров'я, внаслідок чого стався інсульт, після якого він тривалий час знаходився у безпорадному стані та потребував лікування та стороннього догляду і на роботу не з'являвся. Відповідач матеріальної допомоги йому не надавав. 11 березня 2014 року Міжрайонною МСЕК № 2 було прийнято рішення про присвоєння ОСОБА_4 групи інвалідності безстроково. Того ж дня нею було повідомлено відповідача про прийняте МСЕК рішення щодо присвоєння групи інвалідності її чоловіку. Позивачці було запропоновано написати заяву про звільнення від імені чоловіка, оскільки без заяви про звільнення відповідач відмовлявся надавати будь-які документи. Враховуючи важке матеріальне становище та нагальну необхідність з оформлення пенсії, відсутність попередження з боку відповідача про наслідки написання заяви про звільнення за власним бажанням, нею було написано заяву про звільнення її чоловіка з роботи в той же день, за власним бажанням. При цьому, в наказі про звільнення з роботи чоловік не розписувався про те, що ознайомлений з підставою звільнення його з роботи. В результаті оформлення звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_4М не отримав передбачену ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Оскільки копія заяви про звільнення ОСОБА_4 ні йому самому, ні позивачці, не надавалася, ОСОБА_4 не було відомо про зміст зазначеної заяви та про те, що вона написана на звільнення за власним бажанням. 14 березня 2014 року ОСОБА_4 було виплачено відповідачем грошові кошти у розмірі 3511 грн. 18 коп., як компенсацію за невикористану відпустку. Після описаних вище подій чоловік позивачки продовжував лікуватися, постійно знаходився у безпорадному стані та потребував стороннього догляду, який здійснювала позивачка. Коли чоловіку стало краще, він звертався до профільного органу - Управління Держпраці в Черкаській області із заявами про проведення перевірок дотримання відповідачем норм законодавства про працю. Листом від 22 квітня 2016 року надано відповідь від Управління Держпраці в Черкаській області про численні порушення законодавства про працю з боку відповідача. На думку позивачки, строк звернення до суду із даним позовом пропущено з поважної причини - постійний хворобливий та безпорадний стан її чоловіка, а відтак просить суд поновити такий строк.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та пояснив, що оскільки інспекцією праці були виявлені порушення в діях роботодавця, позивачка як спадкоємець ОСОБА_4 має право вимагати виплату їй вихідної допомоги, через звільнення її чоловіка за власним бажанням, у зв’язку з порушенням вимог законодавства про працю роботодавцем – відповідачем по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що 05 липня 2010 року за заявою ОСОБА_4 його було прийнято на роботу в автогараж на посаду водія вантажних автомобілів другого класу наказом № 50-К та направлено на попередній медичний огляд, який він пройшов 07 липня 2010 року, про що свідчить направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника та заключения медичної комісії. У 2012 році його було включено до списку осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам, який він пройшов без будь яких зауважень. ОСОБА_4 не підлягав щорічному медичному огляду. Атестація робочих місць на підприємстві проводилася в 2008 році, робоче місце ОСОБА_4 не атестувалося. На СПП «РВД-АГРО», враховуючи сезонність та спеціалізацію підприємства, на 2013 рік наказом підприємства від 03 січня 2013 року було запроваджено підсумований облік робочого часу на 2013 рік. При виданні цього наказу була отримана згода профспілкового комітету від 03 січня 2013 року протокол № 1. Такі дії узгоджуються зі ст. 61 КЗпП України та пунктом 4.7 колективного договору СПП «РВД-АГРО». У відповідності до ст. 18 КЗпП - умови колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, незалежно від того чи є вони членами профспілки. ОСОБА_4 за час роботи в 2013 році, згідно табелів обліку робочого часу станом на 31 грудня 2013 року відпрацював 1814 годин, тобто в разі поділу на 12 - ть місяців щомісячна норма відпрацьованих годин складає 151 годину на місяць при нормі 160. Стосовно надурочних робіт, то вони не мають перевищувати 120 годин на рік чого у випадку з ОСОБА_4 не відбулося. Представник відповідача наголошує, що згідно копії трудової книжки та кадрової документації СПП «РВД- АГРО» з 01 лютого 2005 року був прийнятий на роботу до СПП «РВД-АГРО» в авто гараж на посаду водія 2-го класу та звільнений в зв’язку з встановленням групи інвалідності 26 березня 2008 року наказом від 31 березня 2008 року. Беручи до уваги, не повідомлення ОСОБА_4 відповідача про наявність важких хронічних хвороб та відсутність медичних документів про негативний стан його здоров'я, враховуючи позитивні медичні висновки, що надавали йому можливість працювати на зазначеній посаді, у відповідача не було буд- яких підстав для недопущення його до роботи та до виконання функціональних обов'язків. Після встановлення групи інвалідності ОСОБА_4, позивачкою, яка діяла згідно довіреності від 25 травня 2012 року, що видана Червонослобідською сільською радою, Черкаського району, Черкаської області, 11 березня 2014 року було подано заяву про звільнення з роботи у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Наказом № 21/1 від 11 березня 2014 року – ОСОБА_4 було звільнено з роботи, оформлено та видано позивачці трудову книжку, наказ про звільнення та нараховано і видано компенсацію за невикористану відпустку, відповідні документи. Таким чином, позивачка самостійно визначила підставу для його звільнення, та написала заяву, яку було задоволено. Позивачка в день звільнення ОСОБА_4 отримала відповідний наказ про його звільнення, про що розписалася в наказі, отримала трудову книжку, про що поставила свій підпис в журналі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, та розписалася в особовій картці. 14 березня 2014 року була виплачена компенсація за невикористану відпустку. Тобто, відповідач вважає, що належним чином здійснив всі дії при звільненні згідно КЗпП України. Вважає, що у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. А так як позивачка отримала всі документи, строк звернення до суду, на його думку, має обраховуватися з моменту їх отримання, тому вважає, що поважні причини і підстави для поновлення строків із зверненням до суду відсутні. Крім того, зазначає, що ст. 38 КЗпП України не має частин, а містить три абзаца, тому частини вказувати не обов’язково. У заяві про звільнення ОСОБА_4 зазначено саме за власним бажанням, а не у зв’язку із порушенням відповідачем норм трудового законодавства. Позивачка написала таку заяву, у зв’язку з отриманням інвалідності чоловіком, тому їй було видано наказ про звільнення, трудову книжку, компенсацію за невикористану відпустку. Вихідна допомога при звільненні виплачується по ст. 44 КЗпПУ, якщо є відповідні правові підстави. ОСОБА_4 був звільнений по інвалідності, тому його звільнили за власним бажанням. А оскільки, на думку відповідача, відсутні підстави для зміни формулювання записів в трудовій книжці, тому вважає, що і вимога про виплату вихідної допомоги не підлягає до задоволення.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки серії БТ-ІІ № 7197926 ОСОБА_4, який є померлим чоловіком позивачки, був прийнятий відповідачем на посаду водія вантажних автомобілів згідно наказу № 50-к від 05 липня 2010 року.

Згідно із довідкою серії 10 ААВ № 617849 від 11 березня 2014 року міжрайонної МСЕК № 2 було прийнято рішення про присвоєння ОСОБА_4 І групи інвалідності безстроково.

Відповідно до численних довідок з Черкаської районної лікарні, що містяться у матеріалах справи, ОСОБА_4 тривалий час знаходився у безпорадному стані та потребував лікування та стороннього догляду, у зв’язку з чим не мав змоги вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. А тому, суд вважає за можливе поновити позивачці строк на звернення до суду про вирішення даного трудового спору, у зв’язку з пропуском строку з поважних причин.

Як вбачається із заяви ОСОБА_4 до відповідача від 11 березня 2014 року він просить звільнити його за власним бажанням з 11 березня 2014 року.

Відповідно до даних вищезазначеної трудової книжки ОСОБА_4 було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України наказом № 21/1-к від 11 березня 2014 року.

Згідно із наказом № 21/1-К від 11 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 бухгалтерії підприємства надана вказівка провести остаточний розрахунок з ОСОБА_4 та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку з 05 липня 2012 року по день звільнення.

Відповідно до листа відповідача № 358 від 21 червня 2017 року ОСОБА_4 при звільненні проведено виплату заробітної плати та належних йому компенсацій в розмірі 3511 грн. 18 коп., переведено платіжним дорученням № 518 від 14 березня 2014 року, та переведено виплату по лікарняному листу в розмірі 615 грн. 12 коп. платіжним дорученням № 712 від 09 квітня 2014 року.

За змістом ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Виплати, належні ОСОБА_4 по причині його звільнення за власним бажанням, були проведені відповідачем у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 цього Кодексу) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки провадження по справі про зміну формулювання причини звільнення, внесення запису в трудову книжку було закрито, у зв’язку зі смертю первісного позивача ОСОБА_4, тому що це не допускає правонаступництва, тому і виплату вихідної допомоги, у зв’язку із звільненням за власним бажанням відповідно до ст. 44 КЗпП України стягнути неможливо, так як статтею 44 КЗпП України не передбачено виплати вихідної допомоги по причині звільнення за власним бажанням, формулювання причини звільнення повинно містити порушення відповідачем норм трудового законодавства. Відповідно ОСОБА_4 вихідна допомога не нараховувалася, тому вона не може бути виплачена позивачці. За таких обставин позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 12, 263, 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду про вирішення даного трудового спору, у зв’язку з пропуском строку з поважних причин.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» про стягнення вихідної допомоги при звільненні -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Черкаський районний суд шляхом подачі в 30 денний строк з дня складення повного судового рішення - апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Суддя: ОСОБА_5