Ухвала суду № 73721647, 25.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2018 Справа №607/6970/18

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л. за участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні – слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не адвоката, не депутата, одруженої, не працюючої, жительки смт. Підволочиськ, вул. Довбуша, 9, Тернопільської області, раніше не судимої,

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

-- за участю: прокурора Ковальчук М.О., слідчої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4, підозрюваної ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні – слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12014210010001343 від 21 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України, звернулася із клопотанням, погодженим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_3, якій 20.04.2018р. вручено повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, яке мотивується наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах на свою користь, на користь співучасників та третіх осіб, розробила план готування і вчинення злочинів, пов’язаних із заволодінням грошовими коштами громадян шляхом шахрайства.

З цією метою, ОСОБА_3 попередньо організувала стійке об'єднання виконавців для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

В основі злочинного плану, ОСОБА_3 поклала ідею представництва інтересів юридичної особи ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» код ЄДРПОУ 38865527, юридична адреса: м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, офіс 613, предметом діяльності якого є фінансовий лізинг. Ліцензії для провадження такої господарської діяльності у ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» не було.

Задля надання своїй діяльності нібито законного вигляду та полегшення вчинення злочинів, ОСОБА_3 будучи фізичною особою – підприємцем, уклала з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» партнерську угоду № 4 від 01 листопада 2013 року (договір про надання послуг), отримавши статус «Бізнес-Партнера» товариства, тобто особи, яка провадить свою діяльність по відкриттю, облаштуванню та утриманню ОСОБА_5 продажу, а також по залученню та обслуговуванню Клієнтів програми «Лізинг».

Для досягнення злочинної мети, ОСОБА_3, діючи як керівник та організатор, залучила до організованої злочинної групи на посади менеджерів з надання консультаційних послуг товариства – ОСОБА_6, ОСОБА_7 – у жовтні 2013 року, ОСОБА_8 - у 2014 році, а також інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Згідно розробленого та погодженого плану, члени організованої групи у складі ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших невстановлених органом досудового розслідування осіб, під керівництвом першої, через всесвітню мережу «Інтернет», шляхом розміщення реклами про продаж сільськогосподарської техніки та транспортних засобів за ціною нижчою від ринкової, підшуковували осіб, які бажали придбати таку техніку.

При зверненні клієнтів до менеджерів Товариства з метою придбання техніки, останні повідомляли їм заздалегідь неправдиву інформацію про її наявність, та запевняли, що після оплати авансового платежу або повної вартості з ними буде укладено договір купівлі-продажу та техніка буде доставлена в найкоротші терміни на адресу покупця.

Однак, після оплати авансового платежу виконавці злочину, зловживаючи довірою, та повідомляючи клієнту заздалегідь неправдиву інформацію, укладали з останнім договір фінансового лізингу, згідно якого сплачена сума в розмірі 10 % від вартості товару являється лише «комісією за організацію», а не частковою оплатою товару.

Надалі, сплачені потерпілими на розрахункові рахунки ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» №26008052722140, відкритий у в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 300711), та №26007480881, відкритий в АТ «Райффайзен банк ОСОБА_9» (МФО 380805) грошові кошти як «комісія за організацію» в розмірі 10%, згідно договору фінансового лізингу, переводились у безготівковій формі на відкриті у банківських установах рахунки ОСОБА_3 як «оплата послуг згідно партнерської угоди № 4 від 01 листопада 2013 року» та ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як «поповнення рахунку картки».

Таким чином, утворена ОСОБА_3 організована група у складі ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлених органом досудового розслідування осіб, учасники якої мали єдність намірів на вчинення злочинів, у жовтні 2013 року набула стійкості та діяла в період з жовтня 2013 року по червень 2016 року, у тісному зв’язку між всіма учасниками, за заздалегідь розробленим та відомим всім учасникам, єдиним планом готування, вчинення та приховання злочинів, з чітким розподіленням функцій між її учасниками, спрямованих на реалізацію злочинного плану, заволодівши коштами шляхом обману потерпілих.

Свою злочинну діяльність організована група здійснювала згідно заздалегідь розподілених між її учасниками ролей.

Так, ОСОБА_3, як організатор і керівник відвела собі наступні ролі та функції в складі організованої групи: розробила план вчинення злочинної діяльності, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою громадян; підібрала та залучила до участі в організованій групі інших її учасників; визначила функції учасників групи, у відповідності до попередньо узгодженого ними плану та контролювала їх виконання; навчала, інструктувала та консультувала учасників організованої групи, шляхом проведення бесід, надання порад, тощо; забезпечувала фінансування групи та матеріальну технічну базу (комп’ютерну техніку, мобільні телефони, сім-картки); підшукувала приміщення для офісу та здійснювала орендну плату; здійснювала оплату послуг, щодо охорони офісного приміщення; здійснювала оплату послуг провайдерів Інтернету в приміщенні офісу, реклами оголошень про продаж транспортних засобів у всесвітній мережі Інтернет та газетах; безпосередньо інструктувала громадян перед оформленням завідомо незаконних договорів фінансового лізингу; розподіляла між учасниками злочинної групи кошти, отримані внаслідок незаконної діяльності.

ОСОБА_6, як співвиконавець організованої групи, згідно розподілених ролей: виконувала вказівки та доручення ОСОБА_3 пов’язаною із незаконною діяльністю групи; підшукувала осіб, бажаючих придбати транспортний засіб за ціною нижче ринкової, шляхом розміщування рекламних оголошень у всесвітній мережі Інтернет та газетах; відповідала на телефонні дзвінки та агітували осіб, бажаючих придбати транспортний засіб за ціною нижче ринкової, з метою заволодіння їх коштами шляхом обману та зловживання довірою; інструктувала громадян перед оформленням завідомо незаконних договорів фінансового лізингу і супроводжувала їх в банківські установи, з метою оплати клієнтами комісії за організацію такого договору, які у будь-якому разі не поверталися клієнту, свідомо обманюючи їх, що ці кошти є авансовим внеском за транспортний засіб; складала та особисто підписувала як представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» договори лізингу та додатки до них з метою створення уявного враження про законність діяльності товариства; повідомляла неправдиву інформацію щодо наявності техніки та її зберігання на складі фірми, а також те, що техніка буде доставлена клієнту протягом кількох днів, після підписання договору та оплати комісії за організацію договору чи авансового платежу; вносила в додатках до договору фінансового лізингу заздалегідь неправдиві відомості про вартість предмету лізингу та комісію за організацію договору, які, насправді, з клієнтом не обумовлювалися та ним не погоджувалися; на свою користь та користь співучасників організованої групи і третіх осіб заволодівала чужим майном, а саме коштами обманутих клієнтів, шляхом отримання на особистий банківський рахунок процентів від суми, сплаченої лізингоодержувачем як комісії за організацію договору фінансового лізингу, заздалегідь розуміючи, що договір не буде виконано; розподіляли грошові кошти від незаконної діяльності.

ОСОБА_7, як співвиконавець організованої групи, згідно розподілених ролей: виконувала вказівки та доручення ОСОБА_3 пов’язаною із незаконною діяльністю групи; підшукувала осіб, бажаючих придбати транспортний засіб за ціною нижче ринкової, шляхом розміщування рекламних оголошень у всесвітній мережі Інтернет та газетах; відповідала на телефонні дзвінки та агітували осіб, бажаючих придбати транспортний засіб за ціною нижче ринкової, з метою заволодіння їх коштами шляхом обману та зловживання довірою; інструктувала громадян перед оформленням завідомо незаконних договорів фінансового лізингу і супроводжувала їх в банківські установи, з метою оплати клієнтами комісії за організацію такого договору, які у будь-якому разі не поверталися клієнту, свідомо обманюючи їх, що ці кошти є авансовим внеском за транспортний засіб; складала та особисто підписувала як представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» договори лізингу та додатки до них з метою створення уявного враження про законність діяльності товариства; повідомляла неправдиву інформацію щодо наявності техніки та її зберігання на складі фірми, а також те, що техніка буде доставлена клієнту протягом кількох днів, після підписання договору та оплати комісії за організацію договору чи авансового платежу; вносила в додатках до договору фінансового лізингу заздалегідь неправдиві відомості про вартість предмету лізингу та комісію за організацію договору, які, насправді, з клієнтом не обумовлювалися та ним не погоджувалися; на свою користь та користь співучасників організованої групи і третіх осіб заволодівала чужим майном, а саме коштами обманутих клієнтів, шляхом отримання на особистий банківський рахунок процентів від суми, сплаченої лізингоодержувачем як комісії за організацію договору фінансового лізингу, заздалегідь розуміючи, що договір не буде виконано; розподіляли грошові кошти від незаконної діяльності.

ОСОБА_8, як співвиконавець організованої групи, згідно розподілених ролей: виконувала вказівки та доручення ОСОБА_3 пов’язаною із незаконною діяльністю групи; підшукувала осіб, бажаючих придбати транспортний засіб за ціною нижче ринкової, шляхом розміщування рекламних оголошень у всесвітній мережі Інтернет та газетах; відповідала на телефонні дзвінки та агітували осіб, бажаючих придбати транспортний засіб за ціною нижче ринкової, з метою заволодіння їх коштами шляхом обману та зловживання довірою; інструктувала громадян перед оформленням завідомо незаконних договорів фінансового лізингу і супроводжувала їх в банківські установи, з метою оплати клієнтами комісії за організацію такого договору, які у будь-якому разі не поверталися клієнту, свідомо обманюючи їх, що ці кошти є авансовим внеском за транспортний засіб; складала та особисто підписувала як представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» договори лізингу та додатки до них з метою створення уявного враження про законність діяльності товариства; повідомляла неправдиву інформацію щодо наявності техніки та її зберігання на складі фірми, а також те, що техніка буде доставлена клієнту протягом кількох днів, після підписання договору та оплати комісії за організацію договору чи авансового платежу; вносила в додатках до договору фінансового лізингу заздалегідь неправдиві відомості про вартість предмету лізингу та комісію за організацію договору, які, насправді, з клієнтом не обумовлювалися та ним не погоджувалися; розподіляли грошові кошти від незаконної діяльності.

Таким чином, в період з жовтня 2013 року по червень 2016 року члени організованої групи ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та невстановлені у ході досудового слідства особи, діючи з єдиним умислом в досягненні злочинного результату і будучи обізнаними про роль кожного співучасника, з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділи грошовими коштами потерпілих в особливо великих розмірах.

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи в складі організованої групи заволоділи грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 60 000 грн. на свою користь, співучасників злочину та третіх осіб.

Таким чином, здійснюючи злочинну діяльність на території м. Тернопіль, в період часу із 23.10.2013 до 06.06.2016 учасники організованої групи під керівництвом організатора ОСОБА_3, у складі ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 шляхом обману та зловживання довірою, на свою користь, співучасників та третіх осіб, заволоділи майном, а саме, грошима потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 В.І., ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66 та ОСОБА_67 на загальну суму 997 757 (дев’ятсот дев’яносто сім тисяч сімсот п’ятдисять сім) грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та вважається шкодою в особливо великих розмірах.

20 квітня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року), тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого в особливо великих розмірах, організованою групою.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого її кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме:

- заяви та показання потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66 та ОСОБА_67, про заволодіння їхніх коштів шляхом шахрайства;

- інформація, отримана в ході проведення впізнання осіб за фотознімками з участю потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66 та ОСОБА_67, під час яких вони вказали на ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, як на осіб, які шляхом обману заволоділи їх грошовими коштами;

- висновки судових почеркознавчих експертиз, згідно яких рукописні тексти та підписи у договорах фінансового лізингу, укладених потерпілими, виконані ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

- протоколи допитів свідків ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70;

- та інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності, зазначення яких на даній стадії зашкодить досудовому розслідуванню.

Виходячи із вищенаведеного, слідчий у клопотанні вказує та підтримується в судовому засіданні прокурором, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують саме даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.

Прокурор зазначає, що метою застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризиком того, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк до 12 років. Крім цього, в Рівненський міський суд 31.01.2017 направлено обвинувальний акт згідно якого ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України та дане кримінальне провадження на даний час перебуває на розгляді. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого їй злочину та розмір покарання, яке їй загрожує у випадку засудження, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.

Крім того, органом досудового розслідування вживаються вичерпні заходи щодо встановлення потерпілих і свідків та проведення за їх участі відповідних слідчих дій. Водночас, ОСОБА_3 перебуваючи на волі, може особисто так і через третіх осіб незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.

Також, ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в її користь.

На даний час органом досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. Наявні дані кримінального провадження та оперативна інформація вказує на те, що злочинна діяльність ОСОБА_3 є довготривалою, багатоепізодною, до якої причетні інші особи, деякі з яких на даний час не встановлені. Про те, ОСОБА_3 знаючи осіб, які причетні до її злочинної діяльності, може вживати будь-яких заходів, спрямованих на унеможливлення встановлення їх органом досудового розслідування, впливати на них з метою ухилення ними від органу досудового розслідування та суду, ненадання ними показів чи надання показів в її користь тощо.

Окрім того, органом досудового розслідування проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження та вилучення документів і речових доказів, які мають важливе значення, насамперед виявлення та вилучення оригіналів документів щодо господарської діяльності ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», про осіб, які перебували у трудових відносинах із суб’єктом господарювання чи іншим чином були причетні до його діяльності, штампів та печаток суб’єкта підприємницької діяльності, одержаних злочинним шляхом грошових коштів тощо. Однак, ОСОБА_3 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань визначених ст.2 КПК України.

Тому, в разі застосування до ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, орган розслідування не матиме можливості запобігти від її впливу на інших співучасників злочину, свідків та потерпілих; переховування від слідства та суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, з наведених у ньому підстав та просить його задовольнити, підозрюваної ОСОБА_3 і її захисника, які просять відмовити у задоволенні клопотання, оскільки досудовим слідством не доведено особливо великий розмір завданих збитків, не враховано думку потерпілих, не доведенням наявності ризиків, для уникнення яких застосовується самий суворий запобіжний захід та недоведеність прокурором неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, або ж в разі доведеності та обґрунтованості клопотання, на думку слідчого судді, просять застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Частина 2 статті 177 цього Кодексу передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Так, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, яке є особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк до 12 років. При цьому, підозра у вчиненні ОСОБА_3 вказаного злочину підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, які в даному випадку є достатніми при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, виходячи із системного аналізу зібраних доказів. Також, матеріалами клопотання підтверджено наявність процесуального статуту ОСОБА_3 як підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

Водночас, вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що вона не працює, одружена, має постійне місце проживання та реєстрації в смт. Підволочиськ, вул. Довбуша, 9, Тернопільської області, на обліках в лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, раніше не судима, на утриманні в якої перебуває неповнолітня дитина. Доказів, які б свідчити інше до матеріалів клопотання не подано.

Зважаючи на викладене, приходжу до висновку, що органом досудового розслідування належним чином частково підтверджено у клопотанні та доведено в судовому засіданні прокурором наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для запобігання яких слідчий звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу, а саме зважаючи на санкцію статті злочину, який інкримінується ОСОБА_3, вона матиме можливість ухилятися від органу досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов’язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов’язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за розглядом клопотання, враховуючи особу підозрюваної ОСОБА_3, яка в процесі досудового розслідування з’являлася на виклики слідчого, відсутність фактів перешкоджання з її боку проведенню слідства, не доведенням прокурором недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, з посиланням лише на те, що вона може особисто так і через третіх осіб незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, слідчим у клопотанні ризиків і належного виконання підозрюваною процесуальних обов’язків, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, приходжу до висновку, що до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною ОСОБА_3 цілодобово залишати житло за місцем її проживання та реєстрації, що в смт. Підволочиськ, вул. Довбуша, 9, Тернопільської області, (за виключенням часу відвідування останньою медичних закладів за відповідної необхідності).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, застосовуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважаю за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_3 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, в задоволенні клопотання старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні – слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, а запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, який просить застосувати захисник не буде достатнім забезпечити уникнення встановлених наявних ризиків та належного виконання підозрюваною, враховуючи її особу, покладених процесуальних обов’язків, а відтак у задоволенні клопотання захисника також слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні – слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

В задоволенні клопотання підозрюваної ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною ОСОБА_3 цілодобово залишати житло за адресою: смт. Підволочиськ, вул. Довбуша, 9, Тернопільської області (за виключенням часу відвідування останньою медичних закладів за відповідної необхідності).

Датою закінчення строку дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 30 травня 2018 року.

Покласти на підозрювану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-- не залишати житло за адресою: смт. Підволочиськ, вул. Довбуша, 9, Тернопільської області, цілодобово (за виключенням часу відвідування останнім медичних закладів за відповідної необхідності).

-- з’являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження;

-- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи;

-- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними особами, свідками та потерпілими у межах даного кримінального провадження;

-- здати на зберігання слідчому паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

-- носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити до Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області для постановлення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на облік.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п’яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебува є під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддяОСОБА_71