Постанова № 73721238, 27.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

27 квітня 2018 року

М. Харків

Справа № 642/6512/17

Провадження № 22-ц/790/2092/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Колтунової А.І.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ДП МСУ «Харківський завод залізобетонних виробів»

розглянувши у спрощеномупозовному провадженні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП МСУ «Харківський завод залізобетонних виробів» про стягнення середнього заробітку, індексації заробітної платні, індексації середнього заробітку та стягнення суми податку, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова, постановлене 02 лютого 2018 року, під головуванням судді Євтіфієва В.М., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ДП МСУ «Харківський завод залізобетонних виробів» про стягнення середнього заробітку, індексації заробітної платні, індексації середнього заробітку та стягнення суми податку

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах на посаді механіка ремонтно-механічного цеху.

31.05.2017 року був звільнений за згодою сторін. В день звільнення з посади відповідач не провів з ним повного розрахунку.

30.08.2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова з відповідача була стягнута заборгованість по заробітній платі, яку ОСОБА_2 отримав 08.12.2017 року у сумі 6692,45 грн., про що свідчить довідка банку від 18.12.2017 року.

Після звільнення ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості, де йому нараховувалась допомога в мінімальному розмірі на підставі неперерахування пенсійного збору, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток по день фактичного розрахунку у сумі 45245,64, індексацію середнього заробітку у сумі 2714,74 грн., індексацію заробітної плати за травень 2017 року у сумі 401,55 грн., податок за травень 2017 року у сумі 1496 грн. та перерахувати його до Пенсійного фонду України.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ДП МСУ «Харківський завод залізобетонних виробів» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку виплати заробітної плати у сумі 45245,64, індексацію заробітної плати за травень місяць 2017 року у сумі 401,55 грн., судовий збір 704,80 грн., а всього стягнуто 46351,99 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнити його вимоги в частині стягнення з відповідача податку за травень 2017 року у сумі 1496 грн., які перерахувати до Пенсійного фонду України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що судом першої інстанції не повністю вивчені матеріали справи, а саме не враховано при ухваленні рішення, що відповідач повинен був провести перерахунок у день виплати 08.12.2017 року, проте станом на 27.12.2017 року податок так і не був перерахований до Пенсійного фонду.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже рішення суду в частині, якою задоволені вимоги ОСОБА_2 не оскаржується, отже і не переглядається.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював на посаді механіка ремонтно-механічного цеху.

31.05.2017 року був звільнений за згодою сторін. Встановлено також, що у день звільнення з посади відповідач не провів з ОСОБА_2 повного розрахунку.

30.08.2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова з відповідача була стягнута заборгованість по заробітній платі, яку ОСОБА_2 отримав 08.12.2017 року у сумі 6692,45 грн., про що свідчить довідка банку від 18.12.2017 року.

ОСОБА_2 наполягає на тому, що підприємство протиправно не перерахувало податок із виплачених йому сум до Пенсійного Фонду України.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду визначений ст. 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України не залучено до участі у розгляді справи, хоча вирішення спору в оскаржуваній частині впливає на його права та обов*язки.

За таких обставин, правильним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в силу ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

С.С. Кругова