Ухвала суду № 73721032, 27.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/1346/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/116/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Олійника В. Б.,

суддів - Матуса В. В., Литовченко Н. О.,

з участю:

секретаря судового засідання – Лобанової О.В.,

прокурора – Матеко А.В.,

захисника – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області, від 6 вересня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, з призначенням покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону України № 838 – VIII, від 26.11.2015 р.), зараховано ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 1 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку – один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до 5 вересня 2017 року у відповідності з ст. 72 ч. 5 КК України, в чинній редакції, із з розрахунку – один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 обвинувачений у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за наступних обставин.

1 червня 2017 року, приблизно о 1 – й годині, у будинку № 63 вул. Мічуріна, с. Сопич, Глухівського р – ну, Сумської обл., що належить обвинуваченому ОСОБА_4В, між ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, та його співмешканкою ОСОБА_5 на ґрунті ревнощів виникла сварка.

У ході сварки ОСОБА_4, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, підійшов до ОСОБА_5 та умисно наніс їй два удари кулаком правої руки по лівій щоці, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівої щоки з розповсюдженням на шию, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень. Внаслідок зазначених насильницьких дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 впала на диван, а ОСОБА_4, продовжуючи свої дії, сів поруч та почав душити ОСОБА_5 рукою.

У подальшому ОСОБА_4 пішов на кухню, взяв кухонний ніж та, підійшовши до потерпілої ОСОБА_5, яка лежала на дивані, сів на неї зверху та умисно наніс чотири удари ножем в область грудної клітини з ліва, два з яких є проникаючими колото – різаними пораненнями грудної клітини в 3 – му міжреберному проміжку зліва по парастернальній та середньо ключичній лініях з ушкодженням плеври, легені та дуги аорти, яке відповідно до критерію небезпеки для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та дві рани грудної клітини зліва в четвертому міжреберному проміжку по парастернальній лінії зліва (непроникаюча) та рана передньої поверхні лівого плеча в середній третині, які спричинили розлад здоров’я тривалістю більше 6 днів, але менше 21 дня, яка має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

На вирок суду надійшла апеляційна скарга від захисника ОСОБА_6 в якій він, не оскаржуючи висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненому та кваліфікації його дій, ставить питання про зміну вироку в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, шляхом призначення йому більш м’якого покарання, із застосуванням ст. 75 КК України.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Захисник зазначає, що суд встановивши обставини, що пом’якшують покарання та позитивно характеризують особу ОСОБА_4 під час здійснення судового провадження, не всі такі обставини взяв до уваги.

Зокрема захисник вказує, що ОСОБА_4 усвідомлюючи свої протиправні дії, сам з’явився до поліції із зізнанням, в повному обсязі визнав вину, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, вживав заходи по наданню допомоги потерпілій та викликав швидку допомогу.

Наголошує захисник й на тому, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має молодий вік, позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував потерпілій матеріальні збитки та моральну шкоду, крім того, на час розгляду провадження відносно обвинуваченого потерпіла продовжує проживати в його будинку та чекає його.

В апеляційній скарзі захисник наголошує й на тому, що прокурор у судових дебатах просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, а не у виді позбавлення волі, як визначив суд.

Також на вирок суду надійшла апеляційна скарга і від обвинуваченого ОСОБА_4 у якій він, не оскаржуючи висновки суду щодо доведеності його вини у вчиненому та кваліфікації його дій, посилаючись на вищевказані пом’якшуючі покарання обставини, ставить питання про зміну вироку в частині призначеного ОСОБА_4 покарання та призначення йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Крім того, обвинувачений зазначає, що йому підлягає зарахуванню в строк призначеного покарання ввесь строк його попереднього ув’язнення, з розрахунку – одному дню попереднього ув’язнення відповідає два дні позбавлення волі за ввесь період його перебування під вартою, а не по 20 червня 2017 року, як визначив суд.

Заслухавши суддю – доповідача щодо суті вироку та поданих апеляційних скарг, думку прокурора Матеко А.В. про часткову підтримку апеляційних вимог, думку захисника ОСОБА_3 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 про підтримку апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження, піддавши аналізу доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що суд, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, об’єктивно встановивши фактичні обставини події кримінального правопорушення, на законних підставах дійшов до висновків про винуватість ОСОБА_4 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та про необхідність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 1 КК України.

Оскільки вказані висновки суду ніким з сторін кримінального провадження не оскаржуються, колегія суддів, здійснюючи апеляційний розгляд матеріалів в межах поданих апеляційних скарг, не знаходить підстав для сумніву в законності вказаних висновків суду.

При вирішенні питання про призначення відносно ОСОБА_4 покарання, судом, у відповідності з ст. 65 КК України, було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його особу та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, судом було враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, не характеризується негативно за місцем проживання, надав допомогу потерпілій безпосередньо після вчинення злочину, а також позицію потерпілої, яка претензій матеріального, морального характеру до обвинуваченого не має та просить суворо його карати. Крім того судом було враховано висновки в досудовій доповіді інспектора органу пробації щодо неможливості виправлення обвинуваченого без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Судом також було враховано обставину, що обтяжує покарання, а саме те, що ОСОБА_4В вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

На думку колегії суддів, вказані обставини й давали суду підстави для визначення відносно ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, оскільки більш м’який вид покарання не забезпечить виправлення ОСОБА_4 та не сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має молодий вік, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю визнав вину у вчиненому, а також те, що сприяв розкриттю злочинів, добровільно з’явився до поліції із зізнанням, щиро розкаявся у скоєному, вживав заходи по наданню допомоги потерпілій , не є підставою для пом’якшення ОСОБА_4 покарання призначеного судом, в тому числі і шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, оскільки ці обставини суд врахував, призначивши ОСОБА_4 покарання, хоч і у виді позбавлення волі, проте нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ст. 121 ч. 1 КК України, шляхом застосування ст. 69 КК України.

Не спростовують зазначених висновків і доводи апеляційної скарги з приводу позиції потерпілої щодо призначення ОСОБА_4 покарання та те, що прокурор у судових дебатах просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк три роки, оскільки позиція прокурора та потерпілої щодо виду та міри покарання враховується судом, проте вона не є вирішальною при призначенні покарання, так як суд, визначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання необхідні й достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у відповідності з ст. 65 КК України, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення призначеного судом покарання ОСОБА_4

У той же час колегія суддів знаходить слушними апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_4 в частині зарахування йому строку попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку – одному дню попереднього ув’язнення відповідає два дні позбавлення волі, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 під час здійснення досудового та судового провадження був попередньо ув’язнений, починаючи з 1 червня 2017 року.

Суд, зараховуючи ОСОБА_4 строк попереднього ув’язнення у строк призначеного покарання за правилами ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону України № 838 – VIII, від 26.11.2015 р.) та в чинній редакції, не врахував вимоги ст. 5 КК України, щодо зворотної дії закону України про кримінальну відповідальність у часі у випадку пом’якшення та посилення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів, виходячи з вимог ст. 5 КК України, вважає необхідним застосувати вимоги ст. 72 ч. 5 КК України, що діяла в редакції Закону України № 838 – VIII, від 26.11.2015 р., оскільки ця редакція вказаного закону України про кримінальну відповідальність покращує становище ОСОБА_4 порівняно з редакцією ст. 72 ч. 5 КК України в редакції, що діє на цей час з 20 червня 2017 року.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 1 червня 2017 року по цей час, у зв’язку з колегія суддів також вважає необхідним, у відповідності з ст. ст. 409 ч. 1 п. 4; 413 ч. 1 п. 3 КПК України, вирок суду змінити в частині зарахування ОСОБА_4 у строк призначеного йому покарання строк його попереднього ув’язнення з 1 червня 2017 року по 27 квітня 2018 року, включно, з розрахунку – один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 409; 413; 418; 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4, задовольнити частково.

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області, від 6 вересня 2017 року, відносно ОСОБА_4, змінити у частині зарахування ОСОБА_4 у строк призначеного покарання строк попереднього ув’язнення.

ОСОБА_4, на підставі ст. 5 КК України, ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону України № 838 – VIII, від 26.11.2015 р.), зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 1 червня 2017 року по 27 квітня 2018 року, включно, з розрахунку – один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області, від 6 вересня 2017 року, відносно ОСОБА_4, залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3 – х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_4 з часу отримання ним копії цієї ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_7. ОСОБА_8.