Рішення № 73720299, 27.04.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3402/17

№ провадження 2/646/178/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2018 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді- Теслікової І.І.

за участю секретаря Ротач К.О.,

позивача- Місник О.В.

представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача- Полетаєва Т.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором, припиненою іпотеки та про визнання припиненою поруки, про часткове припинення правовідносин за договором банківського вкладу(депозиту),-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до ПАТ « Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивачів ОСОБА_6 нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа на боці відповідача ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб про

- визнання припиненими правовідносини за кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року та додаткових угод до нього 27.02.2015 року у зв’язку з зарахуванням зустрічних вимог зобов’язання фізичної особи ОСОБА_2 перед ПАТ « Дельта Банк» в розмірі 514033,67 грн. станом на 27.02.2015 року.

- визнання припиненою іпотеку згідно іпотечного договору 2008/1207/55-013-Z-1 від 29.12.2007 року, укладену між ОСОБА_3 ( іпотекодавець) та АКБ « ТАС- Комерцбанк» ( правонаступник ПАТ « Сведбанк» ( іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 618.

- визнати припиненою поруку згідно договору поруки № 2008/1207/55-013-Р-1 від 29.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКБ « ТАС- Комерцбанк» (правонаступник ПАТ « Сведбанк»).

- визнати частково припиненими правовідносини за договором № 010-28521-200215 банківського вкладу ( депозиту « Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року та додаткових угод до нього 27.02.2015 року у зв’язку з зарахуванням зустрічних вимог зобов’язання ПАТ « Дельта Банк» перед фізичною особою ОСОБА_2 в розмірі 514 033,67 грн. станом на 27.02.2015 року, що дорівнює за офіційним курсрм НБУ гривні до долару США 18517,063 дол. США.

В обгрунтування позовних вимог позивачі посилаються на наступне.

Відповідно до умов кредитного договору № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року та додаткових угод до нього, укладених між Позичавем 1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») Позивач 1 отримав кредит у розмірі 90 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних, кінцевий строк повернення якого становить 29.12.2022 року.

У якості забезпечення виконання Позивачем 1 належного виконання умов кредитного договору між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та Позивачем 2 був укладений іпотечний договір № 2008/1207/55-013-2-1 від 29.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 618, відповідного до умов якого в іпотеку передано квартиру № 25, що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 146,1 хв.м., житлова площа 96,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Університетська, їуд. 35/2, та належить Позивачу 2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12.04.2006 року.

Крім того, у якості забезпечення виконання Позивачем 1 належного виконання умов кредитного договору між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та Позивачем 2 був укладений договір поруки № 2008/1207/55-013-Р-1 від 29.12.2007 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступило, а АТ «Дельта-Банк» придбало право вимоги за кредитним договором 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року.

Заочним рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2014 року у справі № 646/3304/14ц було стягнуто солідарно з позивачів заборгованість за кредитним договором в сумі 649 131,85 грн. У період квітень 2014 року - лютий 2015 року Позивач 1 погасив заборгованість по кредитному договору на загальну суму 135 098,18 грн. Станом на 27.02.2015 року залишок заборгованості склав 514 033,67 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили та було пред’явлено до примусового виконання до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у листопаді 2014 році. У зв’язку з чим у позивачів зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту настало з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

20 лютого 2015 року між Позивачем 1 та відповідачем був укладений договір № 010-28521- 200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США (надалі - депозитний договір), відповідно до умов якого Позивачем 1 були розміщені кошти в розмірі 63 000 доларів США на строк по 19 серпня 2015 року включно зі сплатою процентів за Вкладом в розмірі 5,5 % річних.

24 лютого 2015 року Позивачем 1 на адресу Відповідача було подано заяву про дострокове розірвання депозитного договору та перерахування депозитних коштів на позичковий рахунок № 29092233721031, відкритий у Відповідача на прізвище Позивача 1 для погашення заборгованості за кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року. Станом на 27.02.2015 року за офіційним курсом НБУ гривні до іноземної валюти (27,76 грн. за 1 долар США) сума депозиту у гривні становила 1 748 880 грн.

В той же час, між Банком та Позивачем 1 виникли зобов'язання за договором № 010-28521- 200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року відповідно до якого Банк є боржником щодо повернення грошових коштів з депозитного рахунку та сплати процентів на користь вкладника.

Отже, за вказаним договором Банк виступає боржником, а Позивач 1 кредитором за майновою вимогою з виплати депозитного вкладу та процентів, а зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського вкладу мають майново-грошовий характер.

Таким чином, строк виконання зобов’язань за депозитним договором настав 27.02.2015 року - відповідач повинен був 27 лютого 2017 року повернути депозитні кошти та спрямувати їх на погашення кредитної заборгованості, чого не було зроблено. Строк виконання зобов’язань за кредитним договором настав 23 червня 2014 року (дати набрання законної сили судового рішення про стягнення кредитної заборгованості).

Враховуючи наведене, зобов’язання за кредитним та депозитним договором припинилися 27 лютого 2015 року моментом виникнення зобов’язання відповідача щодо дострокового повернення депозитних коштів.

В зв’язку з припиненням основного зобов’язання за кредитним договором підлягають припинення зобов’язання, які випливають з основного зобов’язання з отримання кредиту та виступали в якості його забезпечення, а саме припинення: Договору поруки № 2008/1207/55-013-Р-1 від 29.12.2007 року; Іпотечного договору № 2008/1207/55-013-2-1 від 29.12.2007 року.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 р. № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

8.4.2015р. виконавча дирекція ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції ОСОБА_5 від 02.03.2015 р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Відповідно до вказаного рішення тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно.

Постановою НБУ №664 від 02.10.2015 р. відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Юридично-значимі дії Позивача 1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог (Заява від 24.02.2015 року) були здійснені до запровадження в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, що свідчить про відсутність будь- яких обмежень на час звернення Позивача 1 із заявою від 24.02.2015р. а тому приписи ст.ст. 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (як в процесі запровадження тимчасової адміністрації так і при процедурі ліквідації банківської установи зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог забороняється) в редакції від 16.07.2015 р. до спірних правовідносин не застосовуються.

Звертаючись до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою на підставі частини першої статті 593 ЦК України, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивачі посилаються на невизнання банком зазначеного факту. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Згідно з положенням частини першої статті 593 ЦК України припинення права застави у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, презюмується. Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання припиненою іпотеки на підставі частини першої статті 593 ЦК України може розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015р. у справі №6-243 цс 14.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 у призначене судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підьримує та просить їх задовольнити.

Представник ПАТ « Дельта-Банк» проти задоволення позову заперечував, з посиланням на те, що в заяві від 24.02.2015 року ОСОБА_2 не звертався до відповідача з вимогою провести зарахування зустрічних однорідних вимог, тому підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, п.8 ч.2 ст. 46 ЗУ « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язаннь за домовленістю ( згодою) сторін ( у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладання будь-яких правочинів з іншими особам, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов’язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку;кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов ’язаними з банком особами.

Тобто зарахування зустрічних однорідних вимог в ліквідаційній процедурі банку можливо виключно при наявності сукупності таких умов: боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку, кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Забезпеченням за кредитним договором має бути застава майнових прав на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, при цьому таке забезпечення має залишатися незмінним протягом року, що передує даті початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку. Також саме в договорі між боржником і банком має бути перебачено договірне списання коштів.

В даному випадку ОСОБА_2 уклав з АТ «Дельта Банк» депозитний договір № 010- 28521-20022015 20.02.2015 року. При цьому майнові права за депозитним договором № 010- 28521-20022015 від 20.02.2015 року не передані в заставу для забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено ОСОБА_7. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015 року було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Виконавча дирекція ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 р. № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у призначене судове засідання не з’явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутністю.

Представник Третя особа ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб у призначене судове засідання не з’явилась, через канцелярію суду надав письмові заперечення по справі, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

Вищезазначених письмових заперечення щодо відмови у задоволенні позовних вимог обґрунтовані наступним.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк»», згідно з яким з 03.03.2015 року в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Таким чином, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку, яку здійснює уповноважена особа ОСОБА_5, пріоритетними є норми Закону про систему гарантування.

Позивачі стверджують у своїй позовній заяві на те, що зобов’язання за Кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 та Депозитним договором №010-28521-200215 від 20.02.2015 припинились 27.02.2015 на підставі статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ІДК України).

Однак, такі твердження Позивачів суперечать чинному законодавству та обставинам справи з огляду на наступне,

Положеннями статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на ного рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України визначено, що банк- зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Отже, загальним законодавством України передбачається, що виключно власник рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку та отримувати и кошти з рахунку.

Пунктом 1.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і Фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 п. № 516 передбачено, що вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Приписами Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою Постановою Правління Національного банку України, від 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція про порядок відкриття рахунків № 492). встановлено: «...1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки: банк зобов’язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України: клієнтів, що відкривають рахунки в банку: клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторінгу: осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Жодного документів до АТ « Дельта Банк » від власника рахунку (в даному випадку від ОСОБА_2В.) не надходило.

Також, відповідно до пункту 22.5. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

У пункті 22.6, що кореспондується із пунктом 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті в Україні» зазначено, що обслуговуючи платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в пазі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 2.13 Інструкції від 21.01.2004 № 22 передбачено, шо банки приймають до виконання лише розрахункові документи: своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів; клієнтів інших банків або органів Державної казначейської служби України, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи Державної казначейської служби України; платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) стягувача. на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувана, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

Таким чином, підсумовуючи викладене, направлення ОСОБА_2 лише заяви про дострокове припинення дії Депозитного договору не призвело до виникнення у Банку обов’язку щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший, відповідно і не відбулося зарахування, про яке зазначають Позивачі, на підставі статті 601 ЦК України.

Таким чином, зобов'язання за кредитним договором на сьогоднішній день не виконано, тобто воно є діючим, а позовні вимоги про припинення зобов’язань та визнання припиненою іпотеки, поруки є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами у справі, що 29.12.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 2008/1207/55-013, відповідно до якого ОСОБА_8 отримав кредит у розмірі 90000 доларів США, зі строком дії кредиту до 29.12.2017 року і сплатою відсотків за користування кредитом.

У якості забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 2008/1207/55-013 Z 1 від 29.12.2007 року, відповідно до умов якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, та 29.12.2007 року договір поруки 2008/1207/55-0133-Р-1, а також 16.10.2009 року додаткові угоди до вказаних договорів.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе зобов’язання за вказаним кредитним договором.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2014 року у справі № 646/3304/14-ц стягнуто солідарно з позивачів заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Дельта Банк» в сумі 649131,85 грн. та судовий збір.

20.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу № 010-28521-200215 на суму 63 000 доларів США строком по 19.08.2015 року.

24.02.2015 року ОСОБА_2 подав заяву про дострокове припинення дії депозитного договору № 010-28521-200215 від 20.02.2015 року та про перерахування грошових коштів з поточного рахунку 26208704208836 на рахунок 29092233721021 в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 2008/1207/55-013.

ПАТ « Дельта Банк» не здійснила зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» з 03.03. 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

02.10.2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Матеріали справи не містять доказів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Заява ОСОБА_2 від 24.02.2015 року не є вимогою провести зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вищезазначена заява є документом довільного змісту, зокрема, не містить будь-якого розпорядження клієнта щодо оплати послуг банка за здійснення такого переводу, а отже не є розпорядженням клієнта в силу чинного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на ного рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України визначено, що банк- зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Отже, загальним законодавством України передбачається, що виключно власник рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку та отримувати и кошти з рахунку.

п.8 ч.2 ст. 46 ЗУ « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язаннь за домовленістю ( згодою) сторін ( у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладання будь-яких правочинів з іншими особам, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов’язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов ’язаними з банком особами.

Тобто зарахування зустрічних однорідних вимог в ліквідаційній процедурі банку можливо виключно при наявності сукупності таких умов: боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку, кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Забезпеченням за кредитним договором має бути застава майнових прав на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, при цьому таке забезпечення має залишатися незмінним протягом року, що передує даті початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку. Також саме в договорі між боржником і банком має бути перебачено договірне списання коштів.

В данному випадку ОСОБА_2 уклав з АТ «Дельта Банк» депозитний договір № 010- 28521-20022015 20.02.2015 року. При цьому майнові права за депозитним договором № 010- 28521-20022015 від 20.02.2015 року не передані в заставу для забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу, банківського рахунку.

Відповідно доч.1 ст. 26 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_5 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_5 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення ОСОБА_5 банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

За змістом ч. ч. 5, 6 ст. 36 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки( штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань перед кредиторами. Обмеження, встановлені п.1 частини п»ятої цієї статті, не поширюються на зобовьязання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується ОСОБА_5, в національній валюті України.

За змістом ст. 52 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою ОСОБА_5 на задоволення вимог кредиторів у такій черговості : 4- вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену ОСОБА_5; 7 -інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що, з урахуванням приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач ОСОБА_2 як вкладник ( кредитор), мав вимагати задоволення своїх майнових вимог щодо повернення грошових коштів з банківських рахунків, сплати неустойки, стягнення коштів, сплачених в якості комісії, виключно в межах процедури ліквідації банку, але не є підставою відповідно до ст. 601 ЦК України щодо припинення зобов’язання.

Відповідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено майнового поручителя як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи- боржника.

Частиною третьою статті 5 вказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 от. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою Підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотеко держателем.

А за змістом єт.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, зобов'язання за кредитним договором на сьогоднішній день не виконано, тобто воно є діючим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання припиненими правовідносини за кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року та додаткових угод до нього 27.02.2015 року у зв’язку з зарахуванням зустрічних вимог зобов’язання фізичної особи ОСОБА_2 перед ПАТ « Дельта Банк» в розмірі 514033,67 грн. станом на 27.02.2015 року, визнання припиненою іпотеку згідно іпотечного договору 2008/1207/55-013-Z-1 від 29.12.2007 року, укладену між ОСОБА_3 ( іпотекодавець) та АКБ « ТАС- Комерцбанк» ( правонаступник ПАТ « Сведбанк» ( іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 618, визнати припиненою поруку згідно договору поруки № 2008/1207/55-013-Р-1 від 29.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКБ « ТАС- Комерцбанк» (правонаступник ПАТ « Сведбанк»), визнання частково припиненими правовідносини за договором № 010-28521-200215 банківського вкладу ( депозиту « Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року та додаткових угод до нього 27.02.2015 року у зв’язку з зарахуванням зустрічних вимог зобов’язання ПАТ « Дельта Банк» перед фізичною особою ОСОБА_2 в розмірі 514 033,67 грн. станом на 27.02.2015 року, що дорівнює за офіційним курсрм НБУ гривні до долару США 18517,063 дол. США.

є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 543, 554, 559, 601, 1089 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором, припиненою іпотеки та про визнання припиненою поруки, про часткове припинення правовідносин за договором банківського вкладу(депозиту)- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст складено 02.05.2018 року.

Суддя І.І. Теслікова