Рішення № 73719948, 23.04.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/11781/17

Провадження № 2/643/1174/18

23.04.2018 року м. Харкова

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря Арестової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ СК «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПАТ СК «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 06 липня 2016 року біля 07 год. 20 хв. на перехресті проспекту Тракторобудівників та вул. Механізаторській у м. Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить

ОСОБА_4 та Лада «Калина», державний номер НОМЕР_2,

під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Московського районного суду міста Харкова у справі № 643/8969/16-п в даній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.

Відповідальність власника транспортного засобу Лада «Калина», державний номер НОМЕР_2, у розмірі 50,000,00 грн., була застрахована ПАТ СК «ВУСО».

06.07.2016 р. до ПАТ СК «ВУСО» було подано заяву про страхове відшкодування шкоди, завданої зазначеною дорожньо-транспортною пригодою.

На підставі поданої заяви, аварійним комісаром ПАТ СК «ВУСО» було оглянуто транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 та встановлено, що розмір шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 50 000,00 грн., однак на сьогоднішній день виплата страхового відшкодування не відбулася.

01.09.2017 р. між ОСОБА_4 А (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за зобов'язанням щодо відшкодування матеріальної шкоди за фактом пошкодження майна, що належить ОСОБА_4

Даний договір укладено відповідно до пункту 1 частини 1 статтей 512, 509, статті 11 Цивільного кодексу України, згідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, на думку позивача, з 01.09.2017 р. у ОСОБА_1 замість ОСОБА_4 виникло право на стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.

Позивач в своєму позові просить справу розглядати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволення позову на підставі того, що позовні вимоги необґрунтовані, ціна позову значно завищена, крім того позивачем не надано документально підтверджених доказів про реальний розмір заподіяної йому шкоди.

Представник відповідача ПАТ СК «ВУСО» до суду не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень суду не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Однак з наданих суду документів не можливо встановити, що ОСОБА_4, котрий відступив право вимоги відшкодування шкоди ОСОБА_1, має таке право вимагати відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, так як з наданих суду ксерокопій документів не можливо встановити чи є він власником транспортного засобу марки VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1.

Крім того суд вважає, що не підтверджується вина відповідача ОСОБА_2, так як на підтвердження своїх вимог позивач надав неналежні докази, на підставі яких можливо встановити факт того, що саме відповідач ОСОБА_2 винний у пошкодженні транспортного засобу марки VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1 та що власнику або законному володільцю даного автомобіля завдано збитків.

Так, позивач надав в якості доказів: копію рішення суду з реєстру судових рішень, але з даної копії не можливо встановити учасників даного спору, надані ксерокопії протоколу про адміністративне правопорушення занадто неякісні і через відсутність чіткого текстового відображення не можливо прочитати фабулу адміністративного правопорушення. З наданої копії заяви в ПАТ СК «ВУСО» вбачається, що із заявою про відшкодування шкоди зверталася взагалі інша особа ОСОБА_5

Представлений суду в якості доказу завданих збитків у сумі 50 000 грн., акт, складений оцінювачем, також не може бути визнаний належним доказом внаслідок того, що надана копія є неналежної якості і неможливо встановити з неї суму завданого збитку.

Також суд не може прийняти в якості доказу і ксерокопії страхового полісу №АЕ/7887832, так як дані копії поганої якості, з яких неможливо встановити з достовірністю ті чи інші факти та обставини, щодо меж відповідальності страховика, які підлягають доведенню в даній справі.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачені вимоги до належності доказів, а саме: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані позивачем докази не відповідають ч. 2 ст. 95 ЦПК України, так як письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач не довів свої вимоги і позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10- 13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідачі: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 та ПАТ СК «ВУСО», адреса: м. Харків, вул. Короленка, 19.

Суддя: Я.М. Горбунова