Рішення № 73719520, 27.04.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1658/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.18 року Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Іванової Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки розміром 3,84 га, та сертифікату простих іменних акцій ВАТ «Насінницький радгосп «Перше травня», після смерті бабусі ОСОБА_2. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за заповітом, у встановлений законодавством строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак на момент відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем. Пізніше, 06.10.2017 р., позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв’язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивач у підготовче судове засідання не з’явився, представник позивача ОСОБА_3 (ордер серії ОД № 103999 від 28.07.2017 р.) направила до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, уточнені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача по справі, у підготовче судове засідання не з’явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померла 18.11.2008 р.; копія заповіту від 07.03.2007 р., згідно якого ОСОБА_2 заповідала все майно онуку ОСОБА_1; копія державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 3,84 га, власник – ОСОБА_2, серія ОД № 097837 від 29.04.2005 р.; копія сертифікату простих іменних акцій ВАТ «Насінницький радгосп «Перше травня» кількістю 2348 грн., серії А № 0000459; довідка про нормативну грошову оцінку земельну ділянку площею 3,84 га, розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, вартість складає 109501,94 грн.; протокол опиту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»; копія постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава – відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 18.11.2008 року померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 3,84 га (кадастрові номери 5124181700:01:002:0212; 5124181700:01:001:0484), яка розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ОД № 097837 та сертифікату простих іменних акцій ВАТ «Насінницький радгосп «Перше травня» кількістю 2348, серії А № 0000459.

Під час життя ОСОБА_2 залишила заповідальне розпорядження, у зв’язку з чим спадкоємство здійснюється за заповітом. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1, який є позивачем по справі.

У встановлений законодавством строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак на момент відкриття спадщини, постійно, разом зі своєю сім’єю, проживав із спадкодавцем, доглядав за нею, оскільки вона була людиною похилого віку, потребувала допомоги і догляду, інших родичів в неї не було. Ці обставини підтверджуються протоколами опиту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.. Інших спадкоємців, які б мали обов’язкову частку у спадщині, не має.

06.10.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті бабусі, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців, які б мали обов’язкову частку у спадщині не має.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляв. Інших спадкоємців, які б мали обов’язкову долю у спадщині, не має.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак оформити її не може у зв’язку з обставинами, які не залежать від нього.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб’єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,84 га, яка розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас. №№ 13,26, №№ 7,551, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт виданий на підставі розпорядження Ренійської районної державної адміністрації від 02.10.2002 р. за № 311А2002 р., серія ОД № 097837; кадастровий номер земельної ділянки № 7- 5124181700:01:002:0212, кадастровий номер земельної ділянки № 551 – 5124181700:01:001:0484, в порядку спадкування за заповітом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на сертифікат простих іменних акцій ВАТ «Насінницький радгосп «Перше травня», кількістю 2348 (дві тисячі триста сорок вісім) штук, серії А № 0000459.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяті днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін