Рішення № 73718368, 23.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/89/18

Пр. №2а/521/127/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Пасічник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій незаконними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, посилаючись на те, що 12 грудня 2017 року він звернувся до останнього із заявою щодо здійснення реєстрації за фактичним місцем проживання. Зазначав, що на вимогу адміністратора відділу ДНАП Одеської міської ради ним було надано паспорт громадянина України, квитанцію про сплату адміністративного збору за проведення реєстрації та усі необхідні документи, у тому числі заповнивши наданий бланк заяви про зняття з місця проживання. Вказував, що після перевірки адміністратором відділу ДНАП Одеської міської ради всіх наданих документів, на яких вона поставила свої підписи та проставила печатки, вона надала йому для підпису протокол про адміністративне правопорушення №П1-18393-2017 за ст.197 КУпАП від 12 грудня 2017 року та постанову про адміністративне правопорушення № П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 197 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 12 грудня 2017 року о 14:40 год. у АДРЕСА_1 було виявлено, що громадянин ОСОБА_2 проживає з недійсним паспортом громадянина України, а саме непридатним до користування, що є порушенням п.18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26 червня 1992 року №2503 Х11, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 197 КУпАП у вигляді «попередження».

Вважаючи вищевказану постанову незаконною позивач просив суд винести рішення, яким визнати дії адміністратора відділу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Баннікової А.М. щодо складання постанови №П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього, ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді попередження за порушення ч.1 ст. 197 КУпАП, та скасувати постанову № П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року, якою його, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197 КУпАП.

Представник позивача, діюча за довіреністю від 05 грудня 2016 року у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, а також раніше надала відповідь на відзив відповідача (а.с. 70-72).

Представник відповідача, діюча за довіреністю від 28 лютого 2018 року у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надала до суду відзив на позовні вимоги та заперечення проти відповіді на відзив, якими просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони протирічать вимогам чинного законодавства, є не обґрунтованими і тому не підлягають задоволенню (а.с.61-66,67).

В обгрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що Департамент при здійсненні своїх повноважень з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання керується Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон) та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).

Відповідно до ст. 7 Закону та п. 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема на підставі:заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11 Правил. Разом із заявою особа подає документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання;квитанцію про сплату адміністративного збору;військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно п. 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:особа не подала необхідних документів або інформації;у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, та звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Вказувала, що 12 грудня 2017 року о 14:40, позивач за попереднім записом, звернувся до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради для отримання адміністративної послуги із зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з чим надав заяву про зняття з реєстрації місця проживання від 12 грудня 2017 року та паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області22 квітня 2010 року;квитанцію про сплату адміністративного збору;військовий квиток серії НОМЕР_2, виданий Малиновським військовим комісаріатом м. Одеси 07 листопада 2017 року.

Зазначав, що відповідно до п. 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо під час подачі документів буде встановлено, що особа подала для зняття з реєстрації місця проживання недійсний паспорт громадянина України, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг складає на неї адміністративний протокол за вчинення правопорушення, визначеного у статті 197 КУпАП.

Стверджував, що Державною Міграційною службою України, з метою полегшення порядку прийому документів для отримання адміністративних послуг, зокрема, оформлення паспорта громадянина України, було розроблено Стандартну операційну процедуру «Подача документів і формування заяви-анкети для оформлення (в тому числі замість втраченого або вкраденого), обміну паспорта громадянина України (в формі карти)»(далі - Стандартна операційна процедура), якою визначено алгоритм дії виконавця при прийомі документів.

Додатком 13 Стандартної операційної процедури передбачено, алгоритм огляду паспорта громадянина України, відповідно до якого адміністратор має оглянути паспорт, перевірити відповідність його загальним вимогам, зокрема зовнішньому вигляду, а також візуально впевнитись у відсутності дефектів на сторінках паспорта, а саме підчисток, потертостей та плям, у місцях розташування тексту.

Представник відповідача зазначила, що уважно дослідивши надані позивачем документи, адміністратор Центру виявив, що паспорт суб'єкта звернення, а саме позивача, пошкоджено залиттям водою, яке призвело до розмазування чорнил нижньої частини паспортного документа.

Пунктом 4.2. Порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року №320 зазначено, що, паспорт громадянина України з відсутністю або пошкодженням фотокартки, псуванням записів про прізвище, ім'я та по батькові, дату або місце народження тощо є непридатним для користування.

Поряд з цим, пунктом 4.1. Порядку встановлено, що паспорт громадянина України, який є непридатним для користування підлягає обміну.

Наявність даної обставини перешкоджає здійсненнюповноцінної ідентифікації особи та свідчить про непридатність для користування вказаного документа, у зв'язку з цим, адміністратор Центру дійшов до висновку, що паспорт ОСОБА_2 є недійсним, а також роз'яснив, що для отримання зазначеної адміністративної послуги, він має здійснити обмін паспорта.

Відповідно до ч.1 ст.197 КУпАП проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання - тягнуть за собою накладення попередження.

Крім того, зазначав, що ч. 2 ст. 219 КУпАП передбачено, що адміністратори центрів надання адміністративних послуг мають право від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг).

Пунктами 11.7 та 11.8 Положення про Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16 березня 2016 року № 419-VII зі змінами передбачено, що до основних завдань адміністратора належить, зокрема, складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а також розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення стягнень.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської, затвердженої наказом директора Департаменту від 04 квітня 2016 року № 18 адміністратори за місцем надання адміністративної послуги мають право розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах паспортизації, реєстрації місця проживання фізичних осіб та накладати адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Згідно зі статтею 252 КУпАП та пунктом 3.7. Інструкції, адміністратор, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з відзиву вбачається, що за результатом розгляду пакету документів, щодо отримання даної адміністративної послуги, адміністратором Центру надано відмову у знятті позивача ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 про що свідчить підпис, проставлений узаяві про зняття з реєстрації місця проживання від 12 грудня 2017 року, виявлено пошкодження паспорту, що перешкодило повноцінній ідентифікації особи та що свідчить про непридатність для користування вказаного документа, у зв'язку з цим, адміністратор Центру дійшов до висновку, що паспорт ОСОБА_2 є недійсним, а також роз'яснив, що для отримання зазначеної адміністративної послуги, він має здійснити обмін паспорта.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що 12 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся з заявою до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради для отримання адміністративної послуги щодо здійснення реєстрації за фактичним місцем проживання, разом з якою надав паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, серії НОМЕР_1, виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області22 квітня 2010 року;квитанцію про сплату адміністративного зборуза проведення реєстрації;військовий квиток серії НОМЕР_2, виданий Малиновським військовим комісаріатом м. Одеси 07 листопада 2017 р. (а.с.7).

За результатом розгляду пакету документів, щодо отримання даної адміністративної послуги, адміністратором Центру було відмовлено ОСОБА_2 у знятті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що адміністратор Центру дійшов до висновку, що паспорт ОСОБА_2 є недійсним, оскільки було виявлено, що даний паспорт пошкоджено залиттям водою, яке призвело до розмазування чорнил нижньої частини паспортного документа, та роз'яснено, що для отримання зазначеної адміністративної послуги, він має здійснити обмін паспорта.

Встановлено, що 12 грудня 2017 року адміністратором відділу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №П1-18393-2017 за ст.197 КУпАП від 12 грудня 2017 року у зв'язку з виявленням, що громадянин ОСОБА_2 проживає з недійсним паспортом громадянина України, а саме непридатним до користування відповідно до п.18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 року № 2503 (а.с.5).

12 грудня 2017 року адміністратором відділу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №П1-18393-2017 за ст.197 КУпАП від 12 грудня 2017року відносно ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення № П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 197 КУпАП (а.с. 4).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що12 грудня 2017 року о 14:40 год. у АДРЕСА_1 було виявлено, що громадянин ОСОБА_2 проживає з недійсним паспортом громадянина України, а саме непридатним до користування, що є порушенням п.18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 року №2503 Х11, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 197 КУпАП у вигляді «попередження».

Статтею 197 КУпАП передбачено, що проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання - тягнуть за собою попередження.

Отже, адміністративне правопорушення завжди є противоправною дією (бездіяльністю), тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197 КУпАП є суспільні відносини у сфері паспортного режиму.

Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у проживанні громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, проживання без реєстрації.

Основною і обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є противоправне діяння, відсутність її виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення.

Суб'єктивна сторона вказано правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Отже, відповідно до змісту ч.1 ст. 197 КУпАП основною і обов'язковою ознакою даного правопорушення є встановлення факту проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, а також проживання без реєстрації.

Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-Х-ІІ з відповідними змінами (надалі Положення): паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України.

Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєні такі фотокартки при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Відповідно до абз.2 п.8 Положення, виключно паспорт, в якому не вклеено фотокарток (при досягненні 25- і 45-річного віку) при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Згідно з п. 18 вказаного Положення, для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку, встановлення непридатності паспорта до користування.

Отже, для обміну паспорта у зв'язку з його непридатністю встановлений строк в 1 місяць, і при цьому паспорт не вважається недійсним.

Зі змісту листа Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2006 року № 5494/Рд вбачається, що відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-XII, та Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1994 року за №211/421 вважаються недійсними паспорти, до яких уповноваженим органом протягом місяця з дати виповнення особі 25 або 45 років не вклеєна фотокартка, яка відповідає віку особи.

Тобто, якщо громадянин подав з будь-яких причин до органів внутрішніх справ заяву про видачу паспорта громадянина України хоча б за день до виповнення 25 або 45 років, фотокартка в паспорті не буде відповідати вимогам до фотокартки, яка має бути вклеєна після досягнення особою 25 чи 45 років. Тому, протягом місяця до паспорта має бути вклеєна фотокартка, яка відповідає віку особи, інакше такий паспорт вважається недійсним.

Якщо фотокартка була вклеєна (саме вклеєна, а не паспорт оформлено) до паспорта за місяць або два до досягнення особою 25 чи 45 років, слід вважати такий паспорт оформленим з порушенням установленого порядку, а тому недійсним і рекомендувати особі звернутися до органів внутрішніх справ для переоформлення.

Зіпсований паспорт громадянина України, який непридатний для подальшого використання в результаті зношеності (тривалого чи інтенсивного використання), є недійсним паспортом, це означає, що даний документ не посвідчує особу громадянина України, і його бажано, як найшвидше обміняти.

Зношеним є паспорт - записи, відмітки і штампи в якому стало неможливо прочитати або тяжко їх розрізнити, розпізнати через зношеність.

Якщо паспорт є пошкодженим, тобто, непридатним для користування в результаті зношеності, його обмін проводиться безкоштовно. Адміністративна відповідальність за пошкодження паспорта в результаті зношеності не передбачена

Відповідно до п. 4.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року №320 непридатним до користування є паспорт, у якому відсутня або пошкоджена фотокартка, зіпсовані записи про прізвище, ім'я та по батькові, дата або місце народження тощо.

Згідно п. 4.1 Порядку непридатний докористування паспорт підлягає обміну.

Зі змісту постанови про адміністративне правопорушення № П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 197 КУпАП не вбачається, яким чином адмінстратором відділу було встановлено факт проживання ОСОБА_2 з недійсним паспортом, та чим він підтверджується.

Тобто, не доведена об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197 КУпАП.

Отже, на підставі досліджених по справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 197 КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Статтею 213КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (частини перша - четверта статті 41, статті 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша - п'ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198.

Згідно п.5.1 Положення про Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради державні адміністратори забезпечують: складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 КУпАП передбачено, що адміністратори центрів надання адміністративних послуг мають право від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг).

Пунктами 11.7 та 11.8 Положення про Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16 березня 2016 року № 419-VII зі змінами передбачено, що до основних завдань адміністратора належить, зокрема, складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а також розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення стягнень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган/посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах докази, оскаржувану позивачем постанову, судом не встановлено обставин здійснення позивчем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 КУпАП, оскільки відповідчем не надано жодних доказів на підтвердження виявлених порушень, а із тексту оскаржуваної постанови не вбачається, в чому саме полягало правопорушення, яке було виявлено уповноваженою особою Банніковою А.М.

Враховуючи, що відповідальність за ст. 197 ч. 1 КУпАП настає в разі проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання, а при розгляді справи представником відповідача не доведено факту проживання позивача за недійсним паспортом громадянина України, та правомірності притягнення останнього до відповідальності за вказаною статтею, та згідно вимог діючого законодавства, суд вбачає всі підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 288 КУпАП України особа, яка оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 20, 238, 242, 245, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій незаконними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати противоправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 197 КУпАП України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 02 травня 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда