Постанова № 73718345, 26.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/3306/17

Провадження № 22-ц/787/628/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі - публічне акціонерне товариство "Рівнегаз",

товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2018 року (суддя Ковальов І.М.) у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Рівнегаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про відновлення прав споживача, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Рівнегаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про відновлення прав споживача.

Позов мотивовано тим, що протиправними діями відповідачі порушили права ОСОБА_3, умови укладених договорів та вимоги чинного законодавства.

22 лютого 2017 року ОСОБА_3 отримала від ТОВ "Рівнегаз збут", яке діє спільно з ПАТ "Рівнегаз" рахунок за газ та послуги з газопостачання за січень 2017 року, в якому замість оплати за 4,4 м. куб. газу, ТОВ "Рівнегаз збут" протиправно нарахував плату за 9,8 м. куб. газу, внаслідок чого розпочав протиправно нараховувати щомісяця 64,41 грн замість 30,27 грн. Тим самим відповідачі порушують її права та завдають істотної матеріальної шкоди в розмірі по 37,15 грн щомісяця. При цьому, всупереч п. 4.3 та п. 4.5. договору постачання, не надавши жодного попереднього рахунку за грудень та листопад 2016 року.

Просила суд зобов'язати ПАТ "Рівнегаз" відновити її права на споживання природного газу по нормі споживання визначеній Постановою КМУ від 23 березня 2016 року в розмірі 4,4 м куб. на одну особу в місяць з листопада 2016 року шляхом скасування рішення комісії ПАТ "Рівнегаз" про збільшення їй норм споживання; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" відновити її права на оплату споживання природного газу по нормі споживання визначеній Постановою КМУ від 23 березня 2016 року в розмірі 4,4 м. куб. на одну особу в місяць шляхом здійснення перерахунку платежів з листопада 2016 року; відшкодувати їй за рахунок ПАТ "Рівнегаз" та ПАТ "Рівнегаз збут" солідарно витрати за надання правової допомоги в сумі 1200 грн та 25000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2018 року закрито провадження в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відмовою від цих позовних вимог.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2018 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Рівнегаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про відновлення прав споживача.

Зобов'язано ТОВ "Рівнегаз збут" здійснити перерахунок платежів за спожитий природний газ ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, і яка приєдналась до типових договорів за № 1384/27829 від 06 листопада 2015 року, починаючи із листопада 2016 року по день ухвалення даного рішення у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, виходячи із розміру 4.4 куб. м. на одну особу в місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що в даному випадку має місце порушення з боку відповідачів прав споживача ОСОБА_3, які гарантовані як статтею 24 Конституції України так і частиною 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів".

01 березня 2018 року ТОВ "Рівнегаз збут" подано апеляційну скаргу, у якій воно, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Рівнегаз збут" надаються послуги з постачання природного газу ОСОБА_3 на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, а також Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496.

Право Оператора ГРМ на забезпечення комерційного обліку природного газу шляхом встановлення саме загальнобудинкового вузла обліку природного газу передбачено п. 4 Тимчасового положення, згідно з яким, рішення про необхідність об'єднання споживачів у єдину групу приймається оператором газорозподільної системи, а ініціювати встановлення загальнобудинкового вузла обліку може як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так, і оператор газорозподільної системи.

Пунктом 5 глави 1 розділу X Кодексу ГРМ встановлено, що споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з Ініціативи та за кошти Оператора ГРМ.

Протокольним рішенням НКРЕКП № 405 від 24.03.16 року затверджений План розвитку газорозподільної системи ПАТ "Рівнегаз" на 2016-2025 роки (інвестиційна програма) та перелік багатоквартирних житлових будинків, в яких товариство зобов'язане безкоштовно встановити загальнобудинкові прилади обліку газу. Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 також включений в цей перелік. Встановлення квартирних лічильників газу для мешканців зазначеного будинку Інвестиційною програмою для товариства не передбачено.

Як визначено пунктом 4 Тимчасового положення, у разі незгоди споживача розраховуватися за спожитий природний газ за показаннями будинкового вузла обліку, він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти.

Висновок суду про прийняття ПАТ "Рівнегаз" одноосібного рішення про встановлення загальнобудинкового вузла обліку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджується матеріалами справи.

Обов'язок товариства щодо встановлення зазначеної категорії приладів обліку природного газу прямо випливає із вимог ч. 2 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" та Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Рівнегаз" на 2016-2025 роки, яка затверджена Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У зв'язку із відмовою мешканців житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1, від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, комісією було складено акт про порушення від 06.10.2016 р № 3.

Прийнято рішення змінити з 01 листопада 2016 року режим нарахування об'ємів природного газу побутовим споживачам, що проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 і не забезпечені індивідуальними лічильниками природного газу за відповідний календарний місяць за граничними об'ємами споживання для населення, за наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання 9,8 м. куб на одну людину в місяць, тобто за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до Кодексу ГРМ.

ТОВ "Рівнегаз збут", отримавши інформацію від Оператора ГРМ - ПАТ "Рівнегаз" про об'єми (обсяги) спожитого побутовим споживачем природного газу за відповідний календарний місять, проводить лише розрахунок його вартості. При проведенні перерахунку вартості природного газу товариство немає права змінювати визначений оператором ГРМ - ПАТ "Рівнегаз" обсяг (об'єм) природного газу з 9,8 м.куб. до 4,4 м.куб.

Судом не враховано що дії постачальника ТОВ "Рівнегаз збут" по проведенню перерахунку платежів за спожитий природний газ нерозривно пов'язані з діями Оператора ГРМ - ПАТ "Рівнегаз" щодо визначення обсягу спожитого газу та відповідно взагалі не коригуються ТОВ "Рівнегаз збут".

ТОВ "Рівнегаз збут", відповідно вимог п. 13 розділу III Правил постачання не наділено правом визначення та зміни об'ємів (обсягів) природного газу, оскільки обов'язок передачі інформації про загальний об'єм та обсяг розподіленого споживачу природного газу за відповідний період покладений виключно на Оператора ГРМ, а не на постачальника природного газу яким в даному випадку є ТОВ "Рівнегаз збут".

23.03.2018 року представником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду першої інстанції.

Вказує, що відповідачі, оператори ГРМ навіть не намагалися отримати доступ до об'єкта споживача, і відповідно відсутній факт не допуску.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 приєдналася як споживач до типового договору з розподілу природного газу, укладеного з ПАТ "Рівнегаз" та типового договору з постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного з ТзОВ "Рівнегаз збут" на підставі публічних типових договорів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829.

06 жовтня 2016 року представником ПАТ "Рівнегаз" ОСОБА_5 було складено акт № 3про порушення на об'єкті - житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1, у якому зафіксовано відмову від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, за кошти ПАТ "Рівнегаз" відповідно до п.5 глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, ст. 2 ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та ст. 18 ЗУ "Про ринок природного газу", який був складений у присутності голови ОСББ "Орлова, 46" ОСОБА_6 і яка відмовилася його підписувати.

18 жовтня 2016 року вказаний акт був розглянутий на засіданні комісії ПАТ "Рівнегаз" з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем. Комісією прийнято рішення про зміну режиму нарахування об'ємів природного газу побутовим споживачам, що проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом встановлення останнім із 01 листопада 2016 року граничної місячної норми споживання на одну особу, яка передбачена додатком 10 до вищевказаного Кодексу, тобто 9.8 м. куб. на одну особу.

Пунктом 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Постанова № 2494 від 30 вересня 2015 року) закріплено можливість встановлення побутовому споживачу граничного об'єму споживання природного газу, визначеного додатком 15 до Кодексу газорозподільних систем, виключно у разі, коли цей побутовий споживач відмовився від встановлення індивідуального газового лічильника, а не загальнобудинкового і відповідний акт з даного приводу має бути складено відносно конкретного споживача, а не групи споживачів чи мешканців багатоквартирного будинку, що має місце по даній цивільній справі.

Факт відмови ОСОБА_3 від встановлення газового лічильника у своїй квартирі відповідачами не доведено, а судом не встановлено.

Разом з тим, наявна заява мешканців АДРЕСА_1, адресована голові ПАТ "Рівнегаз", в якій позивач, разом із іншими споживачами пропонують ПАТ "Рівнегаз" встановити в квартирах індивідуальні квартирні лічильники газу, на виконання вимог Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (а.с. 18).

Як встановлено у п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 46, від 27 січня 2016 року, можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи.

Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Вказане Тимчасове положення не передбачає можливості встановлення для споживача граничного об'єму споживання, який зазначений у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, в розмірі 9.8 кубометрів газу на одну зареєстровану особу, у випадку якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.

Як правильно встановлено місцевим судом, відповідачами в односторонньому порядку спочатку запропоновано ОСОБА_3 разом із іншими мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 встановити загальнобудинковий вузол обліку природного газу, а після відмови у цьому, встановлено граничні об'єми споживання, які зазначені у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, в розмірі 9.8 кубометрів газу на одну зареєстровану особу.

Таким чином, допущено порушення прав позивача, гарантованих ст. 24 Конституції України та ч.1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів".

Як вбачається з положень ст.ст. 5, 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку газу" оператор ГРМ не наділений правом одноособово вирішувати питання, який саме газовий лічильник має бути встановлений для споживача - індивідуальний чи загальнобудинковий. Споживач може нести встановлену законом відповідальність лише за відмову від встановлення газового лічильника виключно у своє помешкання.

Таким чином, місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ТзОВ "Рівнегаз збут" відновити її права на оплату споживання природного газу по нормі споживання визначеній Постановою КМУ від 23 березня 2016 року в розмірі 4,4 м.куб. на одну особу в місяць шляхом здійснення перерахунку платежів з листопада 2016 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Судові витрати віднести на рахунок ТзОВ "Рівнегаз збут".

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2018 року - без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на користь ОСОБА_3 1200 грн понесених нею витрат на оплату правової допомоги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 02 травня 2018 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: С.В. Боймиструк

С.О. Гордійчук