Рішення № 73717953, 20.03.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12928/17

Провадження №2/521/1119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

при секретарі – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду, позивач посилався на ті обставини, що з 01 серпня 2012 року працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на посаді бухгалтера І категорії.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 15 травня 2017 року №98 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.

На підставі наказу начальника виробничого підрозділу Подільської дистанції колії від 04 липня 2017 року №118/ос ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера І категорії згідно з ст. 36 ч.1 п.3 КЗпП України у зв’язку з призивом на військову службу.

Позивач вважає, що при його звільненні адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» були допущені порушення трудового законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому ОСОБА_1 просила визнати незаконним наказ начальника виробничого підрозділу Подільської дистанції колії від 04 липня 2017 року №118/ос в частині звільнення та поновити її на відповідній посаді, а також стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15 травня 2017 року по теперішній час.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання з’явилася, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у судове засідання з’явилася, заперечувала проти заявлених вимог, просила суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач не є особою, прийнятою на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про мобілізацію або введення воєнного стану.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даного позову в повному обсязі – виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі відомостей трудової книжки 01 серпня 2012 року була призначена на посаду бухгалтера І категорії до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

15 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського складу, за погодженням сторін на три роки.

Відповідно до наказу начальника виробничого підрозділу Подільської дистанції колії від 04 липня 2017 року №118/ос 15 травня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера І категорії виробничого підрозділу Подільської дистанції колії згідно з ст. 36 ч.1 п.3 КЗпП України у зв’язку з призивом на військову службу.

04 липня 2017 року ОСОБА_1 було надіслано лист начальника виробничого підрозділу Подільської дистанції колії Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з повідомленням про необхідність звернутись до відділу кадрів з приводу одержання трудової книжки.

Як вбачається з листа Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 26 липня 2017 року №Г-216/П щодо розгляду скарги ОСОБА_2 стосовно неправомірних дій керівництва та посадових осіб Подільської дистанції колії, юрисконсультом проведено перевірку із виїздом на місце, за результатами якої порушень не виявлено.

Згідно ст. 2 ч.ч.1-4 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Військова служба в Україні організується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст. 23 ч.2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу – 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу – від 3 до 5 років.

Як регламентує ст. 36 ч.1 п.3 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є зокрема призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно ст. ч. 1,2,3 119 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з правовою позицією Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються за працівниками, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації або на шість місяців.

Так, відповідно до Указу президента «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15, що набрав чинності 20 січня 2015 року, тривалість особливого періоду в Україні становила 210 діб: з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідні дії Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» щодо звільнення ОСОБА_1 відповідають положенням трудового законодавства.

Сторони у цивільному процесі користуються процесуальними правами на власний розсуд. Як зобов’язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене та з огляду на встановлені судом фактичні обставини, суд не може погодитись із обґрунтованістю базових вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Оскільки при розгляді справи суд не виявив порушень закону в діях адміністрації Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», відсутні підстави для задоволення похідних вимог особи про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КМ №916672, виданий Котовським РВ ГУДМС України в Одеській області) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (місцезнаходження: місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: