Рішення № 73717478, 26.04.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/748/18

Провадження № 2/500/1535/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

при секретарі – Петровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, яким просила визнати за нею, як спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3, померлого 08 березня 2008 року право власності на земельну ділянку площею 0,0313 га, розташовану на території м. Ізмаїл, садового товариства № 9, передану для ведення садівництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІV – ОД -28-№062967 від 17.06.1998 року, мотивуючи тим, що державним нотаріусом ОСОБА_1 державної нотаріальної контори Одеської області їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку із тим, що у державному акті на право приватної власності на землю серії ІV – ОД -28-№062967 є виправлення у написанні дати його видачі.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради Одеської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою не заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІV – ОД -28-№062967, виданого на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради народних депутатів від 29.12.1997 року за № 1456, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 580, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,0313 га, розташована на території м. Ізмаїл, садового товариства № 9, передана для ведення садівництва.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 170075 від 22.10.2008 року, повторно виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по міст ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 помер 08 березня 2008 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить земельна ділянка площею 0,0313 га, розташована на території м. Ізмаїл, садового товариства № 9, передана для ведення садівництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІV – ОД -28-№062967.

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 51605004 від 17.04.2018 року, згідно якого інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є:

- дружина ОСОБА_4;

- донька ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії 1-ЖД № 159526 від 27.10.2008 року, повторно виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції Одеської області та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00010942730 від 21.08.2012 року, згідно якого ОСОБА_5 Томіна після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Тірон».

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3, що підтверджено записом в будинковій книзі на будинок, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, б. 162, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь – кого із спадкоємців незалежно від черги.

В свою чергу, ОСОБА_4 29.08.2008 року звернулась до ОСОБА_1 державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про відмову від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 29.08.2008 року за № 3 – 6098.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (паспорт серії КЕ № 619735, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 07.04.1997 року, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 162, РНОКПП – НОМЕР_1) до ОСОБА_1 міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223) про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (паспорт серії КЕ № 619735, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 07.04.1997 року, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 162, РНОКПП – НОМЕР_1) як спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3, померлого 08 березня 2008 року право власності на земельну ділянку площею 0,0313 га, розташовану на території м. Ізмаїл, садового товариства № 9, передану для ведення садівництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІV – ОД -28-№062967 від 17.06.1998 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6