Рішення № 73717267, 19.04.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3404/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області

у складі: головуючий суддя Кучина Н.Г.,

при секретарі Довбенко Г.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 54493,52 грн.

05 березня 2018 року ухвалою Рівненського міського суду відкрито спрощене позовне провадження у вищевказаній справі без виклику сторін.

26.03.2018 року представник позивача - ОСОБА_2 через канцелярію суду подала клопотання вх 15833/18 року про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлянням сторін.

27 березня 2018 року ухвалою Рівненського міського суду продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працювала на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час ПрАТ «Рівнеазот»). Наказом № 585-ВК від 13 березня 2017 року була звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи їй не була виплачена вчасно заробітна плата, а відтак вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв"язку з чим він звернувся до суду із позовом. 09 жовтня 2017 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області з ПрАТ «Рівнеазот» на її користь було стягнуто заборгованість у сумі 45077,26 грн, яка складалася із заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі та компенсації за невикористану відпустку, а також 24020,17 грн. середнього заробітку за 67 днів затримки розрахунку. Стягнені кошти по рішенню суду надійшли на її рахунок 12 лютого 2018 року.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 54493,52 грн.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_3 подав суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_1 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому вказує, що не погоджується з сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54493,52 грн., надавши свій розрахунок заборгованості, а саме: середній заробіток з 10.10.2017 року по 11.02.2018 року становить 30037,30 грн. (85 робочих днів Х 353,38 грн.) та посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов"язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.

Крім того, представник відповідача посилається на те, відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ПрАТ «Рівнеазот» є платником єдиного внеску, що разом із нормами п. 1 ст. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачають можливість звернення позивача до органів зайнятості населення звільнення для отримання грошової допомоги по безробіттю.

Представник позивача – ОСОБА_2 подала суду відповідь на відзив, вказавши, що не погоджується з відзивом відповідача, а саме з кількістю робочих днів, на які затримано відповідачем повний розрахунок з позивачем, оскільки згідно наказу №585 – ВК від 13.03.2017 року позивач була звільнена з роботи за власним бажання з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 24 березня 2017 року. А відтак, відповідач мав провести з позивачем повний розрахунок у день її звільнення – 24 березня 2017 року. Натомість, такий розрахунок було проведено у примусовому порядку лише 12 лютого 2018 року.

Крім того представник позивача не погоджується з розміром середньоденного (годинного) заробітку, а саме 353, 38 грн., оскільки вважає, що розмір середньоденного (годинного) заробітку становить 358,51 грн., який встановлений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області, а відтак, не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав заперечення на відповідь на відзив представника позивача, в якому заперечив щодо кількості робочих днів, на які затримано відповідачем повний розрахунок з позивачем, вказавши, що позивачем заявлялась вимога про стягнення середнього заробітку по дату винесення судового рішення, проте судом частково зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дати подання позову, ПрАТ «Рівнеазот» вважає, що середній заробіток повинен обраховуватися з 10.10.2017 року, тобто з наступного дня після прийняття рішення Рівненським районним судом Рівненської області.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, однак надали через канцелярію суду заяви, в яких просять справу розглянути в їх відсутність.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час ПрАТ «Рівнеазот»).

Наказом № 585-ВК від 13.03.2017 року була звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи їй не була виплачена вчасно заробітна плата, а відтак вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року, у зв"язку з чим вона звернулася до суду із позовом. 09 жовтня 2017 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області з ПрАТ «Рівнеазот» на її користь було стягнуто заборгованість у сумі 45077,26 грн, яка складалася із заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі та компенсації за невикористану відпустку, а також 24020,17 грн. середнього заробітку за 67 днів затримки розрахунку. Стягнені кошти по рішенню суду надійшли на її рахунок 12 лютого 2018 року.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній не погодився з сумою середнього заробітку в розмірі 54493.52 грн. та надав суду свій розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1, що становить 30473,35.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09.10.2017 року середньоденний заробіток позивача становить 358,51 грн.

ОСОБА_4 соціальної політики України від 05.08.2016р.№ 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік» встановлено Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.

Отже, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку середнього заробітку за період з 10.10.2017 року по 11.02.2018 року становитиме (середньоденний (годинний) заробіток) х (число робочих днів/годин):

З 10-31.10.2017 – 15 роб. днів;

Листопад 2017 р. – 22 роб. днів;

Грудень 2017 р. – 20 роб. днів;

Січень 2018 р. – 21 роб. днів;

З 01 - 11.02.2018 – 7 роб. днів.

Таким чином, середній заробіток з 10.10.2017р. по 11.02.2018р. становить 30473,35 грн. (85 роб. днів х 358,51 грн.).

Вищевказаний розрахунок ніким не оспорений і доказів протилежного суду не надано, а відтак суд даний розрахунок бере до уваги при встановленні обставин по справі.

Суд не приймає до уваги розрахунок, наданий позивачем, оскільки позивач при розрахунку середнього заробітку вказав кількість робочих днів, на які затримано відповідачем розрахунок з позивачем - 219 днів, однак середній заробіток повинен обраховуватися з 10.10.2017 року з наступного дня після прийняття рішення Рівненським районним судом Рівненської області, що становить 85 роб. днів.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання представника відповідача на відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця дає підстави для висновку про те, що не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз»яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов»язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Крім того, доводи представника відповідача про справляння податків і зборів при стягненні середнього заробітку на увагу не заслуговують, адже відповідно до роз’яснень, даних в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб’єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов’язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити частково.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач при пред"явленні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, сплатив судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку, починаючи з 10.10.2017р. по 11.02.2018р. в розмірі 30473 (тридцять тисяч чотириста сімдесят три)грн. 35 коп. без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотри) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ", місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824.

Суддя Н.Г. Кучина