Постанова № 73716365, 26.04.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Бойко С.Л.

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 415/5165/16-ц

Провадження № 22ц/782/285/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового

засідання: Подрябінкіна Я.Г.

учасники справи:

заявник : Державний виконавець Лисичанського міського відділу державної виконавчої

служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Безволенко А.С.,

заінтересовані особи: 1 ОСОБА_4

2) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області (суддя Бойко С.Л.) від 24 листопада 2016 року у справі № 415/5165/16-ц за поданням державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Безволенко А.С. про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 листопада 2016 року задоволено подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Лисичанського міського управління юстиції Безволенко А.С.. Зазначеною ухвалою суд тимчасово обмежив громадянку ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань за виконавчим листом, виданим на підставі виконавчого напису № 6031 від 03 листопада 2015 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 2.225.628,40 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 (далі боржник), посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати ухвалу від 24 листопада 2016 року та відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

За доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 ніколи не перебувала, не проживала, не працювала і не знаходилася у місті Лисичанську Луганської області. Виконавче провадження, про існування якого ОСОБА_4 випадково дізналася лише у березні 2018 року, з незрозумілих причин було відкрите та почало виконуватися державним виконавцем Лисичанського територіального відділу ДВС. За недоведеністю обставин ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов'язань за виконавчим написом нотаріуса, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення подання державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Лисичанського міського суду від 24 листопада 2016 року підлягає скасуванню, зважаючи на таке.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції вважав встановленими обставини того, що громадянка ОСОБА_4 була належним чином ознайомлена з правами та обов'язками сторони (учасника) виконавчого провадження. ЇЇ попереджали про кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Однак, ОСОБА_4 проігнорувала виконання рішення суду. Державним виконавцем з метою належного, своєчасного та повного виконання виконавчого документу проведені заходи виконавчого провадження. Проте, зазначені дії не призвели до виконання виконавчого напису нотаріусу. З вини боржника ОСОБА_4 здійснення виконання виконавчого документу унеможливлено, що спричиняє суттєву шкоду охоронюваним правам і інтересам стягувача.

Апеляційний суд вважає ці висновки помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» (у редакції що діяла на час розгляду подання), право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку до 30 листопада 2016 року визначалися Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІІ від 21 квітня 1999 року (далі ЗУ № 606-ХІІ).

За змістом пункту 18 частини 3 статті 11 ЗУ № 606-ХІІ, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виходячи з аналізу законодавства, що регулює ці правовідносини, ухиленням є дії (бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обов'язків по виконанню рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання». Наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Матеріалами справи встановлено, що 03 листопада 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар М.І. вчинено виконавчий напис № 6031 за яким з громадянки ОСОБА_4, що проживає за адресою АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» була стягнута заборгованість за кредитним договором № 2006-185 від 18.07.2006 року у загальному розмірі 2.225.628,40 гривень (а. с. 17) .

13 вересня 2016 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав до ДВС Лисичанського міського відділу ГТУЮ у Луганській області заяву, в якій на підставі статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» просив прийняти до виконання виконавчий напис № 6031 від 03.11.2015 року. У цій заяві місце проживання ОСОБА_4 вказано за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 10).

16 вересня 2016 року постановою державного виконавця Лисичанського міського відділу ДВС Безволенко А.С. було відкрите виконавче провадження (ВП) № 52250823 (а. с. 19).

28 вересня 2016 року державним виконавцем Безволенко А.С. був складений акт про неможливість здійснення перевірки майнового стану боржника за виконавчим написом № 6031, оскільки потрапити до приміщення за адресою АДРЕСА_2 не сталося можливим через зачинені двері (а. с.31).

З копій супровідних листів слідує, що призначену для отримання гр. ОСОБА_4 кореспонденцію (постанова від 16.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження) виклик, державний виконавець надсилав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18, 22).

04 жовтня 2016 року ухвалою Лисичанського міського суду було відкрите провадження у справі за поданням державного виконавця Безволенко А.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України (а. с. 35).

З листа Державної міграційної служби (ДМС) від 23.11.2016 року слідує, що проведеною перевіркою за наявними обліками Лисичанського міського відділу Управління ДМС України у Луганській області, громадянка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою/знятою з реєстрації місця проживання/перебування не значиться ( а. с. 46).

З фотокопії паспорту слідує що місце проживання ОСОБА_4 з 1985 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 64).

Отже, ухилення від виконання зобов'язань завжди є актом свідомої поведінки особи. Під час розгляду справ зазначеної категорії державний виконавець має довести обставини того, що боржник свідомо ухиляється, має намір та може ухилитись від виконання судового рішення шляхом залишення території України.

Про те, що на час розгляду подання громадянка ОСОБА_4 була обізнана про відкрите 16 вересня 2016 року виконавче провадження № 5225023 у якому вона набула статус боржника, у справі не доведено. Постанову про відкриття цього виконавчого провадження, виклик, державний виконавець надсилав на адресу у місті Лисичанську де громадянка ОСОБА_4 ніколи не знаходилася, а отже зазначену кореспонденцію на своє ім'я не отримувала та отримати не могла. Письмову інформацію ДМС про те, що ОСОБА_4 зареєстрованою/знятою з реєстрації місця проживання/перебування у місті Лисичанську не значиться, місцевий суд безпідставно залишив поза своєю увагою.

Під час апеляційного перегляду справи з достатньою повнотою встановлено, що мешканка міста Дніпро ОСОБА_4 до березня 2018 року не знала і не могла знати про відкрите відносно неї у місті Лисичанську виконавче провадження № 5225023 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6031 від 03 листопада 2015 року. Оскільки свідомо ухилятися від виконання невідомого зобов'язання неможна, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення алогічних і непереконливих вимог державного виконавця.

Через недоведеність обставин свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання виконавчого напису № 6031 від 03 листопада 2015 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар М.І., які суд першої інстанції визнав встановленими, ухвала Лисичанського міського суду від 24 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця про обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 374, статтями 381, 382, 384, частиною 1 статті 389, частиною 1 статті 390, статтею 391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Лисичанського міського суду від 24 листопада 2016 року скасувати.

У задоволені подання державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Безволенко А.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складання повного тексту постанови - 30 квітня 2018 року .

Головуючий: Орлов І.В.

Судді: Авалян Н.М.

Кострицький В.В.