Постанова № 73715436, 26.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4474/13-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/1793/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 26 26.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Березовенко Р.В., Журби С.О., із участю секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа від 17 березня 2015 року, виданого Обухівським районним судом Київської області у справі №372/4474/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено за безпідставністю.

На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив, що укладений іпотечний договір наразі є чинним, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною і не припинена, що свідчить про наявність зобов'язань заявника перед банком щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду у справі №372/4474/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки не скасовано, набуло законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, а обов'язки за іпотечним договором не виконані та правовідносини за цим договором не є припиненими.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд має право визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В даному випадку, суд не вбачає з наведених вище обставин правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому заява ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішення, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення поданої заяви.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Згідно положень ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 лютого 2015 року, серед іншого, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором №151110К12 від 18 березня 2010 року, яка станом на 14 серпня 2013 року складає 316 418 893,16 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №151110Z63 від 19 березня 2010 року, а саме: земельну ділянку, площею 14,85 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 09 жовтня 2009 року, шляхом реалізації предмета іпотеки через прилюдні торги ( а.с. 167-169 т. 1 ).

На підставі зазначеного рішення 17 березня 2015 року місцевим судом було видано виконавчий лист ( а.с. 14 т. 2 ).

10 квітня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження та накладено арешт на іпотечне майно ( а.с. 185-186, 187-188 т. 1 ).

При цьому, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2015 року у справі №372/2464/13-ц, позов заступника Генерального прокурора України, в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство, задоволено повністю.

Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 «Про вилучення, зміну цільового призначення передачу земельної ділянки у власність» №1142, №1192, №1141, №1173, № 1161, №1177, №1195, №1145, №1159, №1172, №1171, №1197, №1190, №1162.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської Обухівського району Київської області, укладені 28.12.2007 ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_18

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, площею 14,85 га, для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), виданий 9 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_2.

Повернуто земельну ділянку, площею 14,85 га ( кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ), що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, в постійне користування державного підприємства «Київське лісове господарство».

Визнано за державою, в особі Кабінету Міністрів України, право власності на земельну ділянку, загальною площею 14,85 га, вартістю 5 249 475 грн. з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Старобезрадичівської сільської ради, Обухівського району, Київської області ( а.с. 229-232 т. 1 ).

Разом з цим, рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2015 року у справі №372/2464/13-ц, в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, укладених 28 грудня 2007 року за якими ОСОБА_2 набув права власності на земельні ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, а в іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2015 року - залишено без змін ( а.с. 233-241 т. 1 ).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 червня 2015 року у відкритті касаційного провадження у справі №372/2464/13-ц представнику ОСОБА_2 відмовлено ( а.с. 243-246 т. 1 ).

При цьому, рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2015 року, зокрема, в частині повернення цієї земельної ділянки в постійне користування Державного підприємства «Київське лісове господарство», а також визнання за державою, в особі Кабінету Міністрів України, права власності на неї не виконано, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 76-79 т. 2 ).

Окрім іншого, при розгляді зазначеної справи до її участі, у встановленому законом порядку, не був залучений іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», прав та інтересів якого стосувались заявлені вимоги.

22 листопада ОСОБА_2 подав заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись, зокрема, на зазначені судові рішення і те, що у нього об'єктивно відсутнє право на земельну ділянку, яка ним передана в іпотеку, власником якої є держава, в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», а тому, відсутні правові підстави для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», шляхом звернення стягнення на вищезазначену земельну ділянку ( а.с. 222-224 т. 1 ).

Водночас, на підтвердження зазначених в заяві обставин, надав копії зазначених судових рішень ( а.с. 229-232, 233-242, 243-246 т. 1 ).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та на переконання апеляційного суду, виконавчий лист, виданий на виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 лютого 2015 року у справі №372/4474/13-ц, яке набрало законної сили, не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначені апелянтом докази та обставини не грунтуються на положеннях ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

При цьому, відсутні будь-які докази та обставини, які свідчать про помилковість видачі виконавчого документу, а зазначені апелянтом, на переконання апеляційного суду, не відносяться до інших причин за яких обов'язок боржника відсутній згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2015 року, оскільки згідно положень ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а

контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Надані апелянтом інформація про виконавче провадження ( а.с. 225-228 т. 1 ) та зазначені судові рішення, з точки зору суду другої інстанції, не свідчать про відсутність обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним його виконанням боржником чи іншою особою та наявності інших причин, а тому - не є правовою підставою для визнання даного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, постановляючи ухвалу з цього приводу, суд першої інстанції, з точки зору другої інстанції, повністю дотримався вимог ст. 432 ЦПК України, ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його постановленні, зокрема, ст.ст. 11, 432 ЦПК України, рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції та спростовуються наданими суду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами за положеннями ст.ст. 76-80 ЦПК України.

При цьому, інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що у апелянта відсутнє будь-яке матеріальне право на зазначену земельну ділянку, площею 14,85 га, кадастровий номер НОМЕР_1, не встановлено вичерпного переліку причин, з яких виконавчий документ можна визнати таким, що не підлягає виконанню, про необхідність дослідження зазначених причин заявником, що виключають примусове виконання судового рішення, при розгляді даної заяви суд був зобов'язаний вже процесуальним законом забезпечити розумний баланс між приватними та публічними інтересами, з точки зору суду другої інстанції та на підставі викладеного, не спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

При цьому, апелянт, на переконання апеляційного суду, не позбавлений можливості звернутись із відповідними вимогами щодо судового рішення на підставі якого виданий оспорюваний виконавчий лист, якщо вважає, що при його ухваленні були порушені його права та інтереси, які охороняються законом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Р.В. Березовенко

С.О. Журба