Рішення № 73714329, 27.04.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

27.04.2018

Справа № 489/6027/17

Провадження №2/489/905/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Животовою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_2. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач хоча і зареєстрована за вказаною адресою, проте не проживає в вищезазначеному будинку з тривалий час, не бере участі в утриманні житла, не сплачує комунальні послуги. Однак реєстрація відповідача за адресою не дає можливості позивачу реалізовувати своє право користування належним чином.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою № АДРЕСА_2.

Від представника позивача надійшла заява про слухання справи за відсутністю його та позивача, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира № АДРЕСА_2, на праві власності належить ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 06.11.2017 р. за реєстровим № 1-1343. Зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до довідки виданої житлово-комунальною конторою № 14 ЖКП ММР «Південь» від 20.11.2017 р. за вих.. № 7119, за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані: позивач - ОСОБА_3 та відповідач - ОСОБА_4

Відповідно до Акту про непроживання від 20 квітня 2018 року, складеному сусідами позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з травня 2015 року, ОСОБА_4 - не проживає. Її особистих речей в будинку немає, участі в утриманні житла відповідачка не бере.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року в справі №6-709цс16 зазначив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення

права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду, вимоги про зняття з реєстраційного обліку є похідними від вимог про позбавлення права користування житловим приміщенням, а тому позов в частині вимог про зняття з реєстраційного обліку відповідача не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 263-265 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева

Повний текст судового рішення складено «02» травня 2018 року.