Постанова № 73713307, 17.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3293/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/4343/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: прокурора Панькевича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської місцевої прокуратури №3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину гаража та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину гаража на АДРЕСА_1 у м.Львові в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що за життя батько не оформив права власності на гараж, який побудував у 1991 році на прибудинковій території вказаного будинку, а він зі своєю матір'ю ОСОБА_3 є єдиними спадкоємцями, які вступили в законне володіння цим майном після смерті батька (чоловіка), однак, мати не визнає його (позивача) права на належну йому частку в спадковому майні.

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на весь гараж в цілому в порядку спадкування після смерті свого чоловіка, оскільки лише вона у встановленому законом порядку прийняла та оформила спадщину на інше нерухоме майно, яке залишилось після смерті чоловіка.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.08.2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на гараж під літерою «Б» площею 36,5 кв.м. з підвальними приміщеннями I/3,4 кв.м. та II/16,5 кв.м. на АДРЕСА_1 у м.Львові в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради оскаржила Львівська місцева прокуратура №3, яка не брала участі у розгляді даної справи, однак, вважає, що оскаржуване рішення порушує права територіальної громади. Просить рішення суду скасувати лише в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу ОСОБА_3 у задоволенні її позову.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що спірний гараж є об'єктом самочинного будівництва, оскільки він збудований на земельній ділянці, яка є комунальною власністю територіальної громади м.Львова і не відводилась у встановленому законом порядку для будівництва цього гаражу, а тому на нього не може бути визнано право власності.

В судове засідання апеляційного суду позивач та відповідач не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (а.с.126-128), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є цегляний гараж під літерою «Б» площею 36,5 кв.м. з підвальними приміщеннями I/3,4 кв.м. та II/16,5 кв.м. на АДРЕСА_1 у м.Львові (а.с.14).

Спірний гараж побудований у 1991 році на прибудинковій території вказаного вище багатоквартирного будинку мешканцем квартири АДРЕСА_1 цього будинку - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.3,6).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 16.05.2011 року, виданих приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. (а.с.12-13, 63-66), позивач ОСОБА_3 прийняла та оформила спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 на 1/2 належної йому на праві власності частини квартири АДРЕСА_1 та на транспортний засіб марки ВАЗ 21099 з реєстраційним номером НОМЕР_1.

Їхні із спадкодавцем діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про відмову від спадщини (а.с.31, 38).

Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний гараж ні позивач, ні відповідач до нотаріуса не звертались.

Документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спірний гараж та/або право власності чи право користування на земельну ділянку, на якій він знаходиться, немає.

Отже, спірний гараж є об'єктом самочинного будівництва, оскільки збудований без дозвільних документів на його будівництво та на земельній ділянці, яка Львівською міською радою не передавалась у власність та не надавалась у користування для цієї мети.

Крім того, земельна ділянка, на якій побудований спірний гараж, є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, а не присадибною земельною ділянкою, тому суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин нормативно-правові акти, які стосуються оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, які побудовані до 05.08.1992 року.

Частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (п.7) роз'яснив, що якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Суд першої інстанції наведених вище норм матеріального права до спірних правовідносин не застосував і, всупереч вимогам закону, визнав право власності на об'єкт самочинного будівництва, а тому оскаржуване рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 у зв'язку з безпідставністю заявлених нею вимог.

В решті, в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому підстав для його перегляду в апеляційному порядку в цій частині немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Львівської місцевої прокуратури №3 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на гараж під літерою «Б» площею 36,5 кв.м. з підвальними приміщеннями I/3,4 кв.м. та II/16,5 кв.м. на АДРЕСА_1 у м.Львові в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.