Постанова № 73713193, 02.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/172/18

Провадження № 33/779/166/2018

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає у АДРЕСА_1,

визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову судді такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що працівником поліції йому не було запропоновано пройти огляд з використанням технічних засобів. Вказує на те, що він не відмовлявся від проходження медичного освідчення, оскільки добровільно поїхав із працівником патрульної поліції та невідомою особою до Снятинської ЦРЛ, проте у зв'язку із відсутністю лікарів, які мають право на проведення огляду, його повезли працівники поліції до лікарні м. Коломиї. Посилається на те, що він відмовився лише від здачі аналізу крові через страх зараження. Зазначає, що висновок про його нібито відмову від проходження медичного огляду був складений без участі двох свідків, що підтверджується відсутністю їх підписів у протколі. Висновки суду вважає хибними, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду. Крім того, посилається на те, що висновок лікаря складений більше ніж через 3 години з моменту встановлення підстав для його здійснення, що, на думку апелянта, є прямим порушенням ч. 4 ст. 266 КУпАП, внаслідок чого, висновок лікаря є недійсним, згідно ч. 5 названої статті. Посилається на те, що постанова судді ґрунтується на поясненнях інспектора поліції та лише одного свідка ОСОБА_4, пояснення якого, він вважає упередженими, оскільки цей свідок перебував в іншому автомобілі, та є учасником ДТП і зацікавленою особою.

Постановою судді встановлено, що 19.01.2018 року біля 20-36 год. ОСОБА_2 в с.Хутір-Будилів по вул. Лисенка, Снятинського району керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, нестійка хода. Медичне освідчення на факт вживання алкоголю проходити відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, його захиснику ОСОБА_3 роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП.

ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 повідомили, що жодних заяв та клопотань до початку апеляційного перегляду поштою не направляли, до канцелярії суду не подавали, та на адресу електронної пошти суду не надсилали.

Заявили клопотання про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яке було задоволено.

Захисник ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просила постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції йому не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння, а одразу повезли до медичного закладу. У медичному закладі він відмовився від здачі крові, але погоджувався на здачу будь-якого іншого біоматеріалу, зокрема сечі, слини.

В судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_2 погодився пройти огляд у лікарні, у зв'язку із чим його й було працівниками поліції доставлено до медичного закладу. У лікарні ОСОБА_2 відмовився від здачі крові, але погоджувався на інші дослідження щодо стану його сп'яніння.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови, виходячи з наступних підстав.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції не виконано вказаних вимог закону, та належним чином не з'ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, тобто фактичні обставини справи.

Так, за змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №393871 від 20.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 19.01.2018 року о 20-36 год. в с.Хутір-Будилів по вул.Лисенка, Снятинського району керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. В установленому порядку пройти медичне освідчення по факту вживання алкоголю водій відмовився - ухилився у Коломійській ЦРЛ, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.п. 1).

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.

З протоколу вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачувався у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку.

В протоколі, в графі «дата, час, місце вчинення і суть скоєного адміністративного правопорушення», викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол.

Протокол складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою інспектором Снятинського ВП ГУНП Драганом А.В., із зазначенням двох свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, їх анкетних даних, адрес місць проживання (а.п. 1)

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 були роз'яснені його права та обов'язки, зокрема передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

В протоколі міститься пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 наступного змісту: «Відсутня належна гігієна приміщення, боязнь зараження венеричною хворобою та запах алкоголю від мед.персоналу».

Протокол підписаний як працівником поліції, так і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2. (а.п. 1).

До протоколу долучені пояснення осіб, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, яки стверджували, що від водія ОСОБА_2 було чути різкий запах алкоголю (а.п. 8-11).

Вважаю, що доводи апелянта в частині того, що висновок про його нібито відмову від проходження медичного огляду був складений без участі двох свідків, заслуговують на увагу, оскільки незважаючи на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення містяться відомості щодо двох свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пояснення яких долучені до протоколу (а.п. 9,10), проте факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, засвідчив в своїх поясненнях лише свідок ОСОБА_12 наступним чином: «..мене разом з ОСОБА_2 було доставлено в Коломийську ЦРЛ для визначення стану вживання алкоголю, де водій ОСОБА_2 категорично відмовився від проходження медичного обстеження» (а.п.9 ).

В своїх пояснення, які надані як безпосередньо після події 20.01.2018 року так й в судовому засіданні суду першої інстанції, свідок ОСОБА_9 лише повідомив про те, що водій ОСОБА_2 поводив себе зухвало, від нього було чути різкий запах алкоголю та працівники поліції запропонували йому поїхати до лікарні на медичне освідчення на факт вживання алкоголю (а.п. 10, 30).

Отже, з наведеного вбачається, що факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння фактично засвідчив лише один свідок - ОСОБА_12, що є порушенням вимог п. 6 розділу ІІ Інструкції та ст. 266 КУпАП, якими прямо передбачено присутність під час огляду двох свідків.

Доводи апелянта про те, що працівником поліції йому не було запропоновано пройти огляд з використанням технічних засобів на місці зупинки також є слушними.

Так, відповідно до п. 8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.

В матеріалах провадження міститься копія протоколу серії БД №393870 від 20.01.2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 19.01.2018 року о 20-36 год. по вул. Лисенка в с. Хутір-Будилів Снятинського району керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1 та допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 2106, в результаті ДТП маються матеріальні збитки (а.п. 5).

В той же час, матеріали провадження не містять відомостей щодо наявності унаслідок ДТП травмованих осіб, або осіб, що загинули від ДТП, що свідчить про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого п. 6 Розділу І Інструкції, оскільки в даному випадку огляд повинен був проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та лише у разі відмови водія пройти огляд на місці, цей огляд проводять лікарем закладу охорони здоров'я.

В матеріалах провадження відсутні будь-які докази щодо пропонування працівниками поліції водію ОСОБА_2 пройти огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, як того вимагає вказані вище вимоги закону.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_13 відмовився від проходження медичного огляду саме в медичному закладі ОНД, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Коломийської ЦРЛ від 20.01.2018 року №17 (а.п. 2).

Між тим, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п.п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.

Лише чітке дотримання вказаної вище процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.

Проте, матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо наявності вказаних вище підстав для проведення огляду ОСОБА_2 безпосередньо в медичному закладі, оскільки під час ДТП не загинуло та не травмовано осіб, також відсутні докази, які б підтверджували відмову водія від проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, так і факт незгоди водія з результатами такого огляду, що стало б підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я.

Вищенаведене свідчить про те, що як протокол про адміністративне правопорушення був складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП, так й сам порядок проведення огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 був проведений працівниками поліції з порушенням як вимогам ст. 266 КУпАП, так й п. 6 Інструкції.

Враховуючи наведене вище, вважаю, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З долученого до протоколу висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Коломийської ЦРЛ від 20.01.2018 року №17, підписаного лікарем ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_2 від медичного обстеження та здачі біоматеріалу відмовився, а також відмовився від підписання цього висновку (а.п. 2).

Між тим, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що він відмовився лише від здачі аналізу крові через страх зараження, в той час як не відмовлявся від здачі слини на дослідження. Підтвердженням цього доводу апелянта є пояснення ОСОБА_2 від 20.01.2018 року, з яких вбачається, що він відмовляється від здачі крові через боязнь зараження венеричною хворобою, внаслідок жахливих санітарно-гігієнічних умов в приміщенні лікарні та відчуття запаху алкоголю від медичного персоналу (а.п. 7).

Вказане твердження апелянта, підтверджується Листом головного лікаря Коломийської центральної районної лікарні за № 638/01-05/06 від 19.04.2018 року, з якого вбачається, що «Згідно запису чергового лікаря ОСОБА_14 в журналі реєстрації освідчень водіїв на факт вживання алкоголю та наркотичних речовин приймального відділення ЦРЛ за №17 від 00-15 год. 20.01.2018 року причина відмови від здачі крові - боязнь зараження венеричною хворобою. Додатково повідомлено, що зі слів чергового лікаря ОСОБА_14, ОСОБА_2 наполягав на здачі біоматеріалу у виді слини та сечі, однак таке обстеження в Коломийській ЦРЛ на визнання стану алкогольного сп'яніння не проводиться, у зв'язку із відсутністю технічної можливості та відповідних тестових систем, тому у досліджені іншого біоматеріалу, окрім крові, йому було відмовлено».

Відповідно до п. 12 Розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

З п. 13 Розділу ІІІ Інструкції вбачається, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Питання відносно того, який саме необхідно відібрати вид біологічного середовища (слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, кров), відноситься до дискреційних повноваження лікаря, тобто вирішується лікарем на власний розсуд, безпосередньо після огляду особи, проте з обов'язковим дотриманням основоположних прав особи, додержанням конституційних принципів, зокрема ст. 28 Конституції України згідно якої, кожен має право на повагу його гідності; жодна людина без її згоди не може підлягати медичним, науковим чи іншим дослідам тощо.

Відсутність технічної можливості та відповідних тестових систем в медичному закладі, не може бути підставою для порушення прав громадян під час відібрання біологічних зразків, за умови відсутності добровільної згоди останніх на відібрання біологічного матеріалу у виді крові, оскільки фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватне життя», яке охороняється ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить порушення цього права (рішення ЄСПЛ у справі «Х та Y проти Нідерландів», «Яллог проти Німеччини»).

Враховуючи наведене вище, відібрання у ОСОБА_2 для дослідження біологічного середовища на стан алкогольного сп'яніння виключно крові, без згоди останнього на це, є порушенням його конституційних прав.

Отже, доводи апелянта, в частині як порушення працівниками поліції порядку проведення огляд на стан алкогольного сп'яніння, так й в частині порушення в медичному закладі вимог щодо відбору біологічного середовища - крові, заслуговують на увагу, та є слушними.

Суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245 КУпАП та належним чином не перевірив відповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам, передбаченим ст. 256, 266 КУпАП та Інструкції.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права потягло за собою неналежне з'ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, під час апеляційного розгляду, встановлено, огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, та Інструкції, а відповідно до частини 5 названої статті, вказаний огляд вважається недійсним, а тому по справі відсутні належні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені вище порушення, на які звертав увагу суду першої інстанції ОСОБА_2 та його захисник під час розгляду справи в суді та яким суд першої інстанції не надав оцінки є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 року, якою ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

З оригіналом згідно

Суддя: В.В. Повзло