Ухвала суду № 73712558, 27.04.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/302/18

пр.№ 1-кс/464/922/18

У Х В А Л А

25 квітня 2018 року м.Львів

Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., секретар судового засідання Захарчук О.Ю., з участю прокурора Мармуляка В.Я., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, а також слідчого Наконечного Р.М., розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований – АДРЕСА_2,

у с т а н о в и в :

старший слідчий Сихівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором у кримінальному провадженні – начальником Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 61 670 грн., підозрюваному ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12017140070002997. Покликається на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Враховуючи особу підозрюваного та обставини вчинення ним злочинних дій, останній зможе переховуватися від органів досудового розслідування та вчиняти інші кримінальні правопорушення, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належну поведінку.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечили, просять обрати менш м’який запобіжний захід – домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали в його обґрунтування, слідчий суддя дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 8 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140070002997, в якому ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Слідчим у клопотанні та доданих документах з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 згаданого кримінального правопорушення. Вказане підтверджується: даними протоколів огляду місця події від 8 вересня 2017 року; даними протоколу допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; даними протоколу про хід здійснення негласної слідчої (розшукової) дії; даними висновку експерта від 7 листопада 2017 року, які є достатніми на даному етапі кримінального провадження для визнання підозри обґрунтованою. Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Крім того, при встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_2слідчий суддя керується не тільки положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а враховує й практику з цього питання Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України), яка відображена в рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28 жовтня 1994 року), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, одружений, не працює, має місце проживання та реєстрації, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, невійськовозобов’язаний, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має судимість. Отже ОСОБА_2, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність та обґрунтовано підозрюється у тяжкому кримінальному правопорушенні (ст.12 КК України), за яке передбачено покарання у виді від 6 до 10 років позбавлення волі.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2, слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, його вік, стан здоров'я (страждає хронічними захворюваннями), сімейний (проживає з дружиною окремо більше півроку, має малолітню дитину) та майновий стан (не працює не працює, що свідчить про відсутність офіційного джерела доходу та постійної зайнятості), особу підозрюваного, який має судимість та підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в сукупності є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення.

За наведених вище обставин інший, більш м*який запобіжний захід застосований бути не може; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, з урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задоволити. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному враховуються положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного. Так, з урахуванням обставин справи – незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчиняла злочин, передбачений ст.309 КК України, такий запобіжний захід як домашній арешт, як просить захист, не забезпечить його належної поведінки.

На підставі вимог ч.1 ст.197 КПК України, з урахуванням стадії досудового розслідування, строк тримання під вартою визначається до 60 днів.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність обов’язку суду не визначати заставу за ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваного наведені вище, слідчий суддя вважає, що заставу останньому слід визначити в розмірі 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 61 670 грн. З урахуванням обставин справи саме даний розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не є завідомо непомірним для нього. Перспектива втрати даної суми застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором. У разі внесення підозрюваним суми застави покласти на нього обов’язки, передбачені ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309, 369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

клопотання задоволити.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 22 червня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_2 заставу - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 61 670 грн.

Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_2 у разі внесення застави наступні обов’язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;

-не відлучатися з м.Львова без дозволу слідчого, прокурора, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Зазначені обов’язки діють до 22 червня 2018 року включно.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В.Тімченко