Рішення № 73711933, 02.05.2018, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/106/2018р.

325/142/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Васильцової Г.А.,

при секретарі Міняйло А.П.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дівнинської сільської ради Приазовського району Запорізької області про стягнення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ТОВ «Олександрівка»;

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2018 року позивачка звернулась до Приазовського районного суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, на її користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 7184 гривень 10 копійок та проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 5408 гривень 83 коп..

Позивач в позовній заяві зазначає, що 20 липня 2016 року вона в порядку спадкування після свого померлого сина ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку площею 7,7006 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівнинськкої сільської ради. Раніше зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_4, який помер 16 вересня 2009 року і після його смерті спадкоємцем був її син ОСОБА_3, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав до моменту власної смерті. Тобто право на отримання орендної плати за користуванням земельною ділянкою, як і сама земельна ділянка належала її сину ОСОБА_3 з 16 вересня 2009 року, а їй як його спадкоємниці – з 10 січня 2016 року, тобто з моменту відкриття спадщини після смерті сина. За її зверненням до ТОВ «Олександрівка» 02 серпня 2016 року їй було виплачено орендну плату за користування земельною ділянкою за 2010, 2013-2016 року в загальній сумі 26300,00 грн. Однак, у виплаті орендної плати за 2011 та 2012 роки їй було відмовлено, оскільки з незрозумілих причин земельна ділянка ці два роки обліковувалися як не витребувана та орендна плата була сплачена ТОВ «Олександрівка» Дівнинській сільській раді. За інформацією загальна сума безпідставно отриманих належних їй коштів становить 7184,10 грн., які і просить стягнути з відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача проценти у розмірі 5408,83 грн.. Також зазначає, що про отримання грошових коштів Дівнинською сільською радою вона дізналася тільки у серпні 2016 року, коли звернулася до ТОВ «Олександрівка» з вимогою про виплату орендної плати. За таких обставин, вважає, що нею не пропущений строк звернення до суду.

За зверненням позивача до Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було призначено представника – адвоката ОСОБА_5, про що свідчить довіреність від 27.12.2017 року.

За зверненням позивача до Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було замінено представника – адвоката ОСОБА_5 на адвоката ОСОБА_1, про що свідчить наказ від 28.03.2018 року.

Відповідачем по справі надано заперечення по справі, в якому зазначає, що заперечують позовним вимогам позивачки, мотивуючи тим, що позивач ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки 20 липня 2016 року. Раніше земельна ділянка належала ОСОБА_4 до дня його смерті 16.09.2009 року. За заповітом земельна ділянка повинна була бути оформлена ОСОБА_3, який помер 10.01.2016 року. Проте, право власності ОСОБА_3 так і не оформив, свідоцтва про право на спадщину не отримував. Крім того, відсутній договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «Олександрівка». Тобто, протягом 6 років ОСОБА_3 не оформляв право власності на земельну ділянку, чим порушив вимоги п. 1 ст. 1297, ст.. 1299 ЦКУ, що призвели до застосування сільською радою заходів згідно з ч. 5 ст. 1277 та ст.. ст.. 1283, 1285 ЦК України. ОСОБА_2 набула право на земельну ділянку тільки 20.07.2016 р, а позовні вимоги стосуються тільки періоду 2011-2012 року, коли земельна ділянка повинна була бути у власності ОСОБА_3, тобто порушуються вимоги ст.. 257 ЦК України відносно стягнення зі сільської ради суми орендної плати 7184,10 грн ( строк загальної позовної давності 3 роки) та за п. 2.1 ст. 258 ЦК України про стягнення пені в сумі 5408,83 грн (строк спец позовної давності 1 рік). Тому, вважає, що позовні миги позивачки слід залишити без задоволення.

Інших заяв та заперечень від учасників справи до суду не надходило.

Представник позивача та позивачка в судовому засідання підтримали заявлені вимоги та просять суд їх задовольнити, пояснюючи тим, що ними не пропущений строк звернення до суду.

Представник відповідача – в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, про що ним зазначено у запереченні; та пояснив, що у сільській раді був зареєстрований договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Олександрівка» та ОСОБА_4, який її отримав в результаті розпайовки колгоспних земель. Інших договорів оренди немає. За заповітом, спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3, який не оформив спадок взагалі, та протягом 6 років земельна ділянка була не зареєстрована. У зв’язку з відсутністю зареєстрованого договору оренду земельної ділянки у 2011-2012 року земельна ділянка не оброблялася, була визнаною не витребуваною, про що було складено відповідний акт, а тому ТОВ «Олександрівка» сплатила сільській раді кошти. Наполягає на застосуванні строку позовної давності та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з′явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутність та що позов не підтримують.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.07.2016 року /копія якого наявна в матеріалах справи а.с. 8/ ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 7,7006 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівнинськкої сільської ради, що належала ОСОБА_4, який помер 16 вересня 2009 року, спадкоємцем якого був ОСОБА_3, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_3 помер 10.01.2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 11/, спадкоємцем після його смерті є матір померлого ОСОБА_2 – позивачка по справі.

Згідно доказів наданих позивачкою, вбачається, що раніше власником земельної ділянки, площею 7,7006 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівнинськкої сільської ради, був ОСОБА_4, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 019224 /а.с. 17/.

ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, 30.11.2005 року уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Олександрівка» /копія якого мається в матеріалах справи а.с. 28-29/, який був зареєстрований в Дівнинській сільській раді Приазовського району за № 252 від 28.12.2006 року, та земельна ділянка відповідно до акту прийому-передачі /а.с. 30/ була передана у користування ТОВ «Олександрівка» строком до 21.11.2011 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки, договір був укладений на термін 4 роки 11 місяців з 21 грудня 2006 року по 21 листопада 2011 року.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що сторони мають право продовжити термін дії договору. Зацікавлена в пролонгації договору сторона зобов’язана не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку оренди, звернутися до другої сторони з відповідним клопотанням.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення його терміну.

Таким чином, строк дії договору закінчився 21.11.2011 року.

Будь-яких доказів на підтвердження існування договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Олександрівка» та спадкоємцем ОСОБА_4 - ОСОБА_3 після 21.11.2011 року, ОСОБА_6 та її представником суду не надано.

Судом встановлено, що 16 вересня 2009 року помер ОСОБА_4, спадкоємцем якого був ОСОБА_3, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до довідки Дівнинської сільської ради за № 241 від 22.07.2016 року /а.с. 13/ пай ОСОБА_4, померлого 16.09.2009 року, знаходився в невитребуваних паях в 2011-2012 роках; та згідно наданої інформації Дівнинською сільською радою за № 07 від 16.01.2018 року, орендна плата за користування невитребуваним земельним паєм було сплачено орендарем ТОВ «Олександрівка» до бюджету Дівнинської сільської ради у розмірі 366 грн за 1 га у 2011 році, та у 2012 році – по 567 грн за 1 га; заборгованість по орендній платі відсутня.

Посилання позивачки на те, що Дівнинська сільська рада отримала орендну плату від ТОВ «Олександрівка» безпідставно відповідно до ст.. 1212 ЦК України, а тому відповідно до ст.. 1214 ЦК України підлягає повернення, суд не може прийняти до уваги, виходячи з наступного

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами по справі, Дівнинська сільська рада дійсно отримала від ТОВ «Олександрівка» орендну плату за землю в 2011 та 2012 роках за земельну ділянку ОСОБА_4 (Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 019224). Але ці кошти отримані сільською радою не за рахунок позивача ОСОБА_2, а перераховані ТОВ «Олександрівка».

Доказів того, що зазначені кошти Дівнинська сільська рада отримала від ТОВ «Олександрівка» без достатніх правових підстав суду не надано.

З огляду на зазначене, ОСОБА_2 не є потерпілою з огляду на вимоги ст.. 1212 ЦК України, та суду не доведено, що Дівнинська сільська рада отримала кошти в якості орендної плати безпідставно.

Крім того, під час розгляду справи, представником відповідача було заявлено про застосування строку позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

На переконання суду, позивачка помилково вважає, що перебіг строку позовної давності пов'язаний з терміном, коли вона особисто дізналася про належне майно з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину. Фактично це право пов’язане зі спадкодавцем, який особисто за своє життя його не реалізував. Строк позовної давності закінчився ще за життя спадкодавця.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент його смерті.

Враховуючи те, що грошові кошти за невитребувані паї були виплачені відповідачу за 2011-2012 роки, відповідно у 2011, 2012 роках, а спадкодавець ОСОБА_3, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у 2009 році, помер 20.07.2016 року та з вимогами і позовом до відповідача не звертався, тому позивачка успадкувала після смерті свого сина право на звернення до суду з цим позовом вже з пропуском строку позовної давності.

На поважність причин пропуску вказаного строку позовної давності в розрізі положень ч. 5 ст. 267 ЦК України позивачка не посилається і з заявою про поновлення строку не зверталася.

Хоча, у висновку за результатами перевірки матеріалів СУ № 2228 від 29.09.2017 року від 08 жовтня 2017 року, копію якої надано позивачкою /а.с. 16/, зазначено, що в заяві ОСОБА_2 вказано, що вона не може звернутися до суду у зв’язку з закінченням строку давності, що свідчить про обізнаність позивачки стосовно строків звернення до суду.

Таким чином, у зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності, в позові слід відмовити. Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 209, 279, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дівнинської сільської ради Приазовського району Запорізької області про стягнення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ТОВ «Олександрівка» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складений 02.05.2018 року.

Суддя Г.А. Васильцова