Ухвала суду № 73711690, 07.04.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3945/18 1-кс/335/2771/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., прокурора Хрущ П.В., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, підозрюваної ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має неповну середню освіту, не працевлаштована, має на утриманні неповнолітнього сина, не заміжня, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 24С, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 16А, раніше не засудженої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000121 від 06.04.2018 року за ч. 3 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне, в порушення вимог ст.ст.25, 26 Закону України " Про наркотичні засоби, психотропні речовини i прекурсори", придбання та зберігання з метою подальшого збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, діючи умисно, при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбала наркотичний засіб, обіг якого обмежено - Кокаїн, який незаконно зберігала при собі з метою подальшого збуту.

Після чого, ОСОБА_4 невстановленим способом перевезла наркотичний засіб, обіг якого обмежено, до будинку, за місцем свого проживання, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Крайня, б. 16А, де зберігала до моменту вилучення.

06.04.2018 року, в період часу з 07:35 години до 16:13 години, в ході проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крайня, б. 16А, у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено: три полімерних зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору, яка, згідно висновку судово-хімічної експертизи №7-688 від 06.04.2018 року, являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено – кокаїном, загальна маса якого складає 63,431 г. (середній відсотковий вміст кокаїну складає 67,88%), який ОСОБА_4 зберігала за місцем свого проживання, у будинку, який належить їй на праві власності, з метою подальшого збуту. Також в ході обшуку вилучено предмети, необхідні для розфасовки особливо небезпечного наркотичного засобу, а саме: порожні зіп-пакети, електронні портативні ваги сірого кольору, полімерні картки, металеву ложку жовтого кольору.

07.04.2018, ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні, а також просить встановити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі, більшому ніж передбачено ч. 5 ст. 182 КПК України.

Підозрювана та її захисники у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просили застосувати до підозрюваної більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000121 від 06.04.2018 року за ч. 3 ст. 307 КК України.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 була фактично затримана 06.04.2018 року о 07 годині 35 хвилин в порядку ст. 208 КПК України, та 07.04.2018 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_4 до скоєння вказаного злочину.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішені «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваної, яка раніше не засуджена, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштована, не заміжня, має на утриманні неповнолітнього сина, слідчий суддя враховує вік підозрюваної, стан її здоров’я, міцність соціальних зв’язків, а також відсутність у підозрюваної офіційного працевлаштування та стабільного доходу, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого злочину.

Виходячи з того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, зазначених у клопотанні слідчого та наведених прокурором у судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_4 злочину, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_4 намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування та її позитивної характеристики, однак з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких характеристик для оцінки поведінки підозрюваної належною при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваною та її захисниками не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваної наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування.

Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваної більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки матеріали клопотання свідчать про те, що злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 було вчинено за місцем мешкання.

Слідчим суддею не встановлено доказів на підтримку аргументів сторони захисту про відсутність у підозрюваної наміру вчинити інший злочин, та з огляду на те, що наданими матеріалами не підтверджується наявність даних про джерело доходу підозрюваної, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість доводів сторони захисту щодо підстав застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винною, у сукупності із даними про особу підозрюваної, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та /або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовує доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя, виходячи зі способу вчинення злочину, та кваліфікації дій ОСОБА_4, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичного засобу в особливо великих розмірах, доходить висновку, що обставини вчинення злочину свідчать про участь у вчиненні дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, кола інших невстановлених осіб, за допомогою яких було можливим придбання вказаних наркотичних засобів, що дає підстави для застосування запобіжного заходу пов’язаного з ізоляцією підозрюваної.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваної ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту щодо сумнівів у даті проведення експертизи слідчий суддя не бере до уваги, оскільки висновок містить дату складання, підпис експерта. Дані щодо тривалості проведення експертизи містить лише довідка про витрати на проведення експертизи, що не може бути підставою для сумніву у висновку експерта.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі встановлених в ході розгляду клопотання обставин, з урахуванням характеру та предмету злочину, а також враховуючи соціальне становище підозрюваної, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість доводів прокурора про виключність випадку та необхідність визначення застави у розмірі, більшому ніж передбачено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Проте, враховуючи обставини скоєння злочину, предмет злочину, який є наркотичним засобом, та його вид, а також обсяг вилученого під час обшуку за місцем проживання підозрюваної майна, в тому числі й обсягу вилучених наркотичних засобів, виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховуючи матеріальний стан підозрюваної, тяжкість злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2018 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2018 року складає 1762 грн., вважає за необхідне визначити заставу у максимальному розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов’язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов’язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваної ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту її фактичного затримання – з 06.04.2018 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 до 04.06.2018 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.06.2018 року включно, який обчислювати з 06.04.2018 року.

Встановити заставу - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 528 600 (п’ятсот двадцять вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, відкритий в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_4 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз’яснити підозрюваній ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваної, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_4 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 04.06.2018 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна