Рішення № 73711220, 24.04.2018, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1443/15-ц

Провадження № 2/349/120/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 квітня 2018 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря судового засідання Сірко І.В.

представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ПАТ КБ «Приватбанк» 18 листопада 2015 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 213145-CRED від 07.03.2008 року в розмірі 3486,79 доларів США.

В обгрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору ПАТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 4500,00 дол. США. ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором порушила, внаслідок чого станом на 21 вересня 2015 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 1346,55 дол. США, заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 3984,53 дол. США , заборгованість із сплати штрафу: 11,55 дол. США – фіксована частина, 165,49 дол. США – процентна складова. ПАТ КБ «Приватбанк» заявив вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, зменшеної на 2021,33 дол. США – суму стягнуту з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» згідно з рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2010 року. Вимоги до ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що з нею було укладено договір поруки, згідно з яким вона відповідає за порушені ОСОБА_1 зобов’язання як солідарний боржник.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з’явився, однак подав до суду клопотання в якому просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у судовому засіданні позову не визнала, пояснила, що на виконання рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2010 року та Ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2010 року ОСОБА_1 повністю виконано зобов’язання за кредитним договором. Після ухвалення судового рішення від 21 квітня 2010 року її довірителька не здійснювала жодної оплати по погашенню заборгованості безпосередньо банку, оскільки виконувала рішення суду про стягнення заборгованості. На час звернення позивача до суду із позовом від останнього внесеного відповідачкою ОСОБА_1 платежу по кредитному договору минуло більше шести років. Просила застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з кредитним договором № 213145-CFRD, укладеним 07.03.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, відповідач отримала кредит в сумі 4 500 дол. США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, строком до 25.08.2009 р., з встановленими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 26 % (а. с. 67-72).

Для забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки (а. с. 15).

Згідно рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2010 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» та стягнуто на користь позивача солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 213145-CFRD в розмірі 16 029,03 грн. (а. с. 4).

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2010 року розстрочено виконання рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2010 року терміном на один рік шість місяців до повного погашення боргу в рівних частинах зі сплатою кожного місяця суми 906,07 грн. (а. с. 59).

10 травня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-20 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 16 029,03 грн. закінчено у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення (а. с. 73).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 213145-CFRD, сума заборгованості за кредитним договором становить 3486, 79 доларів США, з яких 1346,55 дол. США заборгованість за кредитом, заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 3984,53 дол. США , заборгованість із сплати штрафу: 11,55 дол. США – фіксована частина, 165,49 дол. США – процентна складова. Сума зменшена на 2021,33 дол. США, яку стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» згідно з рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2010 року.

Постановою Верховного суду України від 04 жовтня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року та рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно правового висновку, висловленого Верховним судом України у даній справі, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Строк дії кредитного договору закінчився 25 серпня 2009 року. Судове рішення від 21 квітня 2010 року про стягнення кредитної заборгованості з боржника виконано в повному обсязі 10 травня 2012 року, то відповідно до вимог вищезазначених норм права кредитодавець мав право в межах строку позовної давності на стягнення процентів за користування кредитними коштами до остаточного виконання вказаного судового рішення.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України, змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, яке не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу.

Отже, усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах строку позовної давності. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 21 вересня 2016 року у справі № 6-2631цс15, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 25 травня 2016 року у справі 6-157цс16.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Стосовно наслідків спливу позовної давності у частинах 2-5 статті ст.267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У відзиві на позов ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог банку, а ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заяви щодо поновлення пропущеного строку не подавав.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,264 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

У позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 213145-CRED від 07.03.2008 року в розмірі 3486,79 доларів США відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителька м.Рогатина, вул.Коновальця, буд.№25, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Повний текс рішення виготовлено 02 травня 2018 року.

Суддя Лошак О.О.