Рішення № 73710872, 24.04.2018, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/918/17

Номер провадження № 2/315/9/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

03.08.2017 року до суду звернулося Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк ”Приватбанк” з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В позові посилалися на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 23.11.2010 року відповідач отримав кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 30.06.2017 року склала в сумі 34309,06 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 2443,30 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 26455,80 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3300 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 1609,95 грн., прохає стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34309,06 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн., справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

15.08.2017 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Каракай Н.Д. відкрито провадження у справі і справу призначено до розгляду на 15.09.2017 року.

15.09.2017 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області розгляд справи відкладено на 24.10.2017 року.

06.11.2017 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 15.11.2017 року.

15.11.2017 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області розгляд справи відкладено на 18.12.2017 року.

30.11.2017 року до суду звернувся відповідач з запереченнями на позов, в яких посилався на те, що вважав позов необґрунтованим, так як позивач не надав доказів, що підписуючи заяву-анкету вона мала на увазі саме Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом №СП2010-255 від 06.03.2010 року, та тарифи, які були їй надані, п.2.1.1.12.6 Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП2010-255 від 06.03.2010 року, не містить посилання на 30 % відсотків за користування кредитом, позивач не надав доказу, що нею отримана Пам`ятка клієнта, не надано доказів відкриття кредитної картки, відкриття карткового рахунку, отримання нею кредитної картки, не надано доказ про повноваження спеціаліста по кредитам укладати від імені банку договори, не надано доказ її ознайомлення саме з Умовами і Правилами надання банківських послуг, затверджені наказом №СП2010-255 від 06.03.2010 року, посилалася на ч.2 ст.207, 208 ЦК України, прохала відмовити у задоволенні позову.

18.12.2017 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовче засідання на 02.01.2018 року, уточнено, що відповідачем у справі є ОСОБА_1. 02.01.2018 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області підготовче засідання відкладено на 18.01.2018 року, участь представника позивача та відповідача визнана обов`язковою для надання особистих пояснень.

18.01.2018 року до суду звернувся відповідач з відзивом на позов, в якому посилався на те, що вважав позов необґрунтованим, так як позивач не надав доказів, що підписуючи заяву-анкету вона мала на увазі саме Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом №СП2010-255 від 06.03.2010 року, та тарифи, які були їй надані, п.2.1.1.12.6 Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП2010-255 від 06.03.2010 року, не містить посилання на 30 % відсотків за користування кредитом, позивач не надав доказу, що нею отримана Пам`ятка клієнта, не надано доказів відкриття кредитної картки, відкриття карткового рахунку, отримання нею кредитної картки, не надано доказ про повноваження спеціаліста по кредитам укладати від імені банку договори, не надано доказ її ознайомлення саме з Умовами і Правилами надання банківських послуг, затверджені наказом №СП2010-255 від 06.03.2010 року, посилалася на ч.2 ст.207, 208 ЦК України, прохала відмовити у задоволенні позову.

25.01.2018 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_3 з відповіддю на відзив на позов, в яких посилався на те, що форма договору не суперечить вимогам цивільного законодавства, посилаючись на ст.207, ч.1 ст.509, ч.2 ст.639, ч.1 ст.634 ЦК України вказала, що укладений договір у письмовій формі є договором приєднання і складається з заяви-анкети, Умов і Правил надання банківських послуг, що є публічною офертою, та тарифами банку, розміщеному на офіційному сайті банку, останні складають договір про надання банківських послуг, на підставі якого відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем доступу до якого є видана відповідачу пластикова картка, вважав, що банком надані докази, що підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов`язань, а саме копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта відповідача, виписка по рахунку, фото клієнта з карткою, з анкети-заяви відповідача вбачається, що остання ознайомлена з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами банку та згодна з ними, з довідки про умови кредитування вбачається, що поточна процентна ставка 2,5 % (30%) на рік, розміри комісій та штрафів, відсутність підпису відповідача в Умовах і Правилах не є підставою вважати останні недопустимим доказом, з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався грошима через банкомат, що неможливо без кредитної картки, кредитна картка надана відповідачу як і Пам`ятка клієнта, банківська виписка є первинним документом, що підтверджено Переліком первинних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/5.

31.01.2018 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляд по суті в судове засідання на 23.02.2018 року.

23.02.2018 року до суду звернулася відповідач з запереченнями, в яких посилалася на те, що в анкеті-заяві відсутня інформація про встановлений кредитний ліміт, не надано доказів встановлення кредитного ліміту, оскільки вона не підписувала Умови і Правила надання банківських послуг, то вважає, що позивач не може свідчити про існування будь-яких кредитних відносин та зобов`язань між нею та банком, позивач не надав підтвердження підписання нею заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису, банком в односторонньому порядку змінена процентна ставка з 01.09.2014 року до 34,80 %, з 01.04.2015 року до 43,20 %, про що позовна заява не містить посилання, посилалася на ч.3 ст.1056-1 ЦК України, відповідно до якої умови договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, вважала, що розрахунок заборгованості з вказівкою на змінену процентну ставку не може бути прийнятий до уваги та не є належним та допустимим доказом, пеня нарахована з пропуском строку позовної давності з 01.07.2014 року, посилається на правову позицію викладену Верховним Судом України у справі №6-1926цс15 від 04.11.2015 року, вважала, що позивачем не надано належних доказів оформлення та укладення кредитного договору, отримання Пам`ятки клієнта, Умов і Правил надання банківських послуг, тарифів, посилалася на правову позицію викладену Верховним Судом України у справі №6-16цс15, прохала відмовити у задоволенні позову.

28.03.2018 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_3 з відповіддю на заперечення відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, пославшись на надані суду докази: копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карток ”Універсальна”, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку відповідача, фотографії про отримання кредитних карток відповідачем, копії паспорта громадянина України відповідача, суду пояснивши, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 23.11.2010 року відповідач отримав кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 30.06.2017 року склала в сумі 34309,06 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 2443,30 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 26455,80 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3300 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 1609,95 грн., прохає стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34309,06 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

Відповідач, належним чином, повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала, суду пояснивши, що в анкеті-заяві відсутня інформація про встановлений кредитний ліміт, не надано доказів встановлення кредитного ліміту, оскільки відповідач не підписувала Умови і Правила надання банківських послуг, то вважає, що позивач не може свідчити про існування будь-яких кредитних відносин та зобов`язань між відповідачем та банком, позивач не надав підтвердження підписання нею заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису, банком в односторонньому порядку змінена процентна ставка з 01.09.2014 року до 34,80 %, з 01.04.2015 року до 43,20 %, про що позовна заява не містить посилання, посилалася на ч.3 ст.1056-1 ЦК України, відповідно до якої умови договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, вважала, що розрахунок заборгованості з вказівкою на змінену процентну ставку не може бути прийнятий до уваги та не є належним та допустимим доказом, пеня нарахована з пропуском строку позовної давності з 01.07.2014 року, посилається на правову позицію викладену Верховним Судом України у справі №6-1926цс15 від 04.11.2015 року, вважала, що позивачем не надано належних доказів оформлення та укладення кредитного договору, отримання Пам`ятки клієнта, Умов і Правил надання банківських послуг, тарифів, посилалася на правову позицію викладену Верховним Судом України у справі №6-16цс15, прохала відмовити у задоволенні позову.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

23.11.2010 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг № б/н, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2010 року, довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківський послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2010 року (а.с.7), копією довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, витягом з Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року (а.с.9-32).

Даний договір відповідно до ч.1 ст.304 ЦК України є договором приєднання, так як відповідач, подавши 23.11.2010 року анкету-заяву позивачу про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, та тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, ознайомився з останніми формулярами і був згоден з умовами договору, що підтверджується його підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 23.11.2010 року.

Останній укладено в письмовій формі відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (в тому числі електронних) у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені в відзиві на позов, щодо того, що позивачем не надана копія пам`ятки клієнта та відсутні докази того, що підписуючи анкету-заяву вона мала на увазі саме Умови і Правила надання банківський послуг у Приватбанку, затверджені Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, та тарифи, на які посилається позивач, так як останні спростовуються тією обставиною, що дата підписання анкети-заяви і дата затвердження Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку свідчить про те, що саме Умови і Правила надання банківських послуг у Приватбанку, затверджені Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, діяли на час укладення договору, дата і підпис відповідача на довідці про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” спростовує твердження відповідача і свідчить про те, що відповідач таким чином вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені в відзиві на позов, щодо того, що позивач не надав суду доказів підтвердження укладення договору, а саме доказу оформлення та відкриття кредитної картки, відкриття карткового рахунку та номер карткового рахунку, доказів отримання кредитної картки, повноважень спеціаліста укладати від імені банку договори, що договір підписаний уповноваженою особою банку, про ознайомлення відповідача з Умовами і Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, затверджені Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, з огляду на те, що дані обставини, на які посилається відповідач як на підставу заперечення проти позову не відповідають обставинам, встановленими судом, під час перевірки наданих суду доказів, які суд вважає належними та допустимими.

Так відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач не заперечує проти такої обставини, що вона зверталася до позивача 23.11.2010 року з анкетою-заявою.

Як вбачається з анкети-заяви відповідача від 23.11.2010 року працівник банку ОСОБА_6 прийняла анкету-заяву відповідача від 23.11.2010 року та перевірила правильність і достовірність відомостей, ідентифікувала особу згідно Порядку ідентифікації клієнтів при відкритті рахунку та випуску платіжної картки.

Фотографія відповідача у паспорті громадянина України і надана суду фотографія відповідача з кредитною карткою дають підстави суду ідентифікувати особу як ОСОБА_1.

Як свідчить зображення відповідач тримає в руках кредитну картку (а.с.114).

Як вбачається з виписки по рахунку відповідач активно користувалася кредитною карткою в період з 25.11.2010 року і зняла через банкомат 1340 грн. (а.с.115), що спростовує її твердження щодо відсутності доказу оформлення та відкриття кредитної картки, відкриття карткового рахунку та номер карткового рахунку, доказів отримання кредитної картки.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача викладені ним у запереченнях на відповідь на відзив щодо незаконності збільшення процентної ставки за кредитним договором та застосування строку позовної давності, так як останні не були вказані відповідачем у відзиві на позов і по суті є завуальованими додатковими запереченнями на позов.

Суд, задовольняючи позов частково, керується наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами по договору надання банківських послуг, який містить ознаки кредитного договору, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору № б/н від 23.11.2010 року, укладеного між сторонами, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2010 року, Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.

Відповідно ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, керуючись ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом, а саме надав можливість відповідачу надати відзив на позов, представнику позивача - відповідь на позов, відповідачу - заперечення на відповідь, представнику позивача - пояснення на заперечення, а також надати суду всі наявні у учасників судового процесу докази.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з позову позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 23.11.2010 року відповідач отримав кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З чого слідує, що позивач пов`язує строк дії зобов`язання відповідача з періодом з 23.11.2010 року до закінчення строку дії кредитної картки, однак не визначає його конкретною датою.

Однак суд доходить висновку, що відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування.

Висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що підставою виникнення прав та обов`язків сторін є кредитний договір № б/н від 23.11.2010 року, укладений між сторонами, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2010 року, Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, тарифів обслуговування кредитної картки ”Універсальна”, довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит з лімітом у сумі 1400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а позичальник зобов'язався надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості по кредиту в строк до 25 числа місяця, наступним за звітним.

В наступному в зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином сплачувала платежі позивач збільшив кредитний ліміт до 2500 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача (а.с.115-119).

29.07.2014 року відповідач сплатила 50 грн. по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6) та випискою по рахунку (а.с.117).

Як свідчать розрахунок заборгованості (а.с.6) та виписка по рахунку (а.с.117) позивач в односторонньому порядку збільшив з 01.09.2014 року процентну ставку з 30 % до 34 %, а з 01.04.2015 року з 34 %, до 43,20 %.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач, зобов`язаний згідно договору погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, нарахованим відсоткам, порушив зобов`язання по його поверненню частинами, відсотків за його користування, так як сплачував його нерегулярно та не в повному розмірі, чим допустив неналежне виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків за його користування.

Відповідно до ч.1 п.3, 4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач як позикодавець за кредитним договором з позовом за захистом свого порушеного майнового права, передбаченого кредитним договором, шляхом відшкодування збитків в зв`язку з тим, що відповідач як позичальник неналежним чином виконав свій обов`язок щодо повернення позики, відсотків за її користування.

Суд доходить висновку, що майнове право позивача, передбачене кредитним договором: повернення позики, відсотків за її користування, порушене відповідачем внаслідок його неналежного виконання обов'язку, передбаченого кредитним договором, підлягає захисту судом способом відшкодування збитків у виді повернення кредиту, відсотків за його користування.

Суд, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості по пені та комісії в сумі 3300 грн. та штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і Правил штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 1609,95 грн., виходить з наступного.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за пенею та комісією в сумі 3300 грн., яка не була уточнена в підготовчому провадженні.

Розрахунок заборгованості не містить посилання на нарахування пені в сумі 3300 грн., а вказує на заборгованість по комісії в сумі 3300 грн., однак виписка по рахунку відповідача свідчить про те, що комісія позивачем не нараховувалась, а нараховувалась пеня за невиконання зобов`язання, тоді як сума цієї пені не визначена.

Вказані обставини дають суду право вважати, що позивач не надав суду належного та допустимого доказу щодо заявленої ним вимоги.

Крім того, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 05.03.2010 року, при порушенні клієнтом строків платежів з будь-якого з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+ 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії. Штраф враховується на окремому рахунку і підлягає сплаті в першу чергу.

Як вбачається з позову, останній не містить посилання на конкретне порушення грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, більше ніж на 30 днів, а також врахування штрафів на окремому рахунку.

Представником позивача не надано суду доказу нарахування такого штрафу.

Надана суду виписка по рахунку відповідача також не містить інформації щодо нарахування даних штрафів.

Вказані обставини дають суду право вважати, що позивач не надав суду належного та допустимого доказу щодо заявленої ним вимоги.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково на суму 28899,10 грн., то суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладає на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн. та стягує їх з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4-6, 10-13, 89, 141, 263-266, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 526, 546, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1048-1055 ЦК України, договором про надання банківських послуг №б/н від 23.11.2010 року суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по кредитному договору №б/н від 23.11.2010 року станом на 30.06.2017 року в сумі 28899,10 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 2443,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 26455,80 грн., а також судовий збір в сумі 1600 грн., а всього 30499,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення буде складений 27.04.2018 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подана апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Ярош С.О.