Рішення № 73708600, 01.02.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5680/17

№ 2/183/877/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Дем’яненка Р.К.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Меліоративнівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Меліоративнівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просить встановити факт родинних відносин між нею та її батьком ОСОБА_2, який помер 02 липня 2007 року, встановити факт, що має юридичне значення, а саме той факт, що заповіт складений ОСОБА_2, дійсно складений на користь спадкоємця – ОСОБА_1 щодо спадкового майна - на ? частку квартири АДРЕСА_1, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого 02 липня 2007 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 02 липня 2007 року помер її батько ОСОБА_2, який за життя набув право власності на ? частку квартири АДРЕСА_3. Спадкове майно, що залишилося на день смерті ОСОБА_2, прийняла позивач по справі. Для оформлення спадщини після смерті батька позивач звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до Новомосковської районної державної нотаріальної контори, однак державний нотаріус ОСОБА_3 відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкоємцем не надані до нотаріальної контора документи, що стверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем, а також у зв’язку з тим, що в заповіті складеному за життя ОСОБА_2 невірно зазначений склад спадкового майна. Між тим, позивач зазначає, що дійсно являється рідною дочкою померлого ОСОБА_2, однак при зверненні до нотаріальної контори не змогла надати копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_4, яке б підтвердило той факт, що після реєстрації шлюбу вона змінила своє дівоче прізвище «Гонтарь» на «Колеснікова», що унеможливило видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім’я. Також позивач зазначає, що дійсно в заповіті, складеному на її ім’я, невірно зазначений склад спадкового майна, оскільки спадкова квартира, згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.06.1993 року, належала в рівних частках на праві приватної спільної власності її батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а отже в заповіті мало б бути зазначено лише ? частку житлової квартири АДРЕСА_4, а не квартира в цілому. У зв’язку з наведеним позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право спадщину після смерті батька ОСОБА_2, померлого 02 липня 2007 року, тому і звернулася до суду з зазначеним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Представник відповідача – Меліоративненської селищної ради Новомосковського району в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечував.

Представник третьої особи Новомосковської районної державної нотаріальної контори також в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09 листопада 2017 року відкрите провадження по справі.

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

На підставі ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду надане свідоцтво про смерть ОСОБА_2, у відповідності до якого останній помер 02 липня 2007 року (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контора ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 761/2007, у відповідності до якої ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом (а.с.38).

У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріали спадкової справи свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на інше спадкове майно, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частку квартири АДРЕСА_2, їй було відмовлено, оскільки нею не надані до нотаріальної контора документи, що стверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем, а також у зв’язку з тим, що в заповіті складеному за життя ОСОБА_2 невірно зазначений склад спадкового майна. (а.с.11).

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений факт родинних відносин.

Суду надано копію свідоцтва про народження, ОСОБА_6, у відповідності до якого остання народилася 15 березня 1953 року, її батьками значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 22).

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, однак 01 березня 1983 року їх шлюб було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 25).

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.10.2017 року, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_7, у відповідності до якого ОСОБА_8 отримала у спадщину ? частку квартири АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_5, померлої 19 грудня 2016 року (а.с.21).

Детальний аналіз зазначених вище документів, виданих компетентними органами та зареєстрованими у встановленому порядку, свідчить про те, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється дочкою ОСОБА_2, померлого 02 липня 2007 року, та ОСОБА_5, померлої 19 грудня 2016 року.

В матеріалах справи міститься копія заповіту посвідченого 01.12.2004 року тимчасово виконуючим обов’язки секретарем Меліоративненської селищної ради ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 470, згідно якого ОСОБА_2 заповів дочці – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 приватизовану квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5.

Суду надано копію свідоцтва про право власності на житло від 14.06.1999 року, у відповідності до якого власниками квартири АДРЕСА_2, на момент видачі свідоцтва, значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 16).

Оцінюючі вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що при посвідченні заповіту, спадкодавцем не вірно визначено обсяг спадкового майна, яке він заповів своїй дочці, за життя ОСОБА_2 набув право власності лише на ? частину квартири, що перебувала у спільній сумісній власності з ОСОБА_5.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У відповідності до вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_8 обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, суду доведений факт родинних відносин між ОСОБА_1 та її батьком ОСОБА_2, померлим 02.07.2007 року.

В судовому порядку не може бути встановлений факт, що заповіт, складений спадкодавцем дійсно складений на користь спадкоємця щодо спадкового майна, оскільки від встановлення такого факту не залежить, не змінюється та не припиняється право спадкоємця на спадкування належної спадкодавцю частки у спільному сумісному майні.

Між тим, загальні вимоги щодо набуття права власності та вимоги ч.1 ст. 1218 ЦК України надають суду всі підстави для задоволення позову в частині визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого 02 липня 2007 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1223 ЦК України ст.ст. 12,76,81,89, 200, 263, 265, 315 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Меліоративнівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, – задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, Казахстан, та її батьком - ОСОБА_2, померлим 02 липня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого 02 липня 2007 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.