Рішення № 73708276, 02.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/333/18

№ 2-о/183/69/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – Новомосковська державна нотаріальна контора про:

встановлення факту, проживання ОСОБА_2, померлої 10 липня 2017 року та ОСОБА_1 однією сім'єю з 2009 року до дня смерті ОСОБА_2, померлої 10 липня 2017 року;

- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що договір дарування 1/2 частини житлового будинку, зареєстрований в Книзі записів на право приватної власності на житловий будинок від 28 червня 1977 року, що розташований по вул. Кущівській 157 м. Новомосковськ Дніпропетровської області, у якому в графі прізвище, ім'я по батькові власника зазначено ОСОБА_3 - дійсно належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

встановив:

заявник звернувся до суду з зазначеною заявою в порядку окремого провадження.

В обґрунтування заяви вказує, що ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з ОСОБА_1 8 років за адресою: вул. Кущівська буд. 157 м. Новомосковськ, Дніпропетровська області. Заявник та ОСОБА_2 мали спільний бюджет, вели спільне господарство, піклувалися один про одного доглядали один за одним. 10 липня 2017 року померла ОСОБА_2. Коли ОСОБА_2 померла заявник поховав її, оплатив усі ритуальні послуги. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/2 житлового будинку, що розташована м. Новомосковськ по вул. Кущівська буд. 157. Спадкоємцем за законом першої – третьої черги після смерті ОСОБА_2 немає. Заявник фактично прийняв спадщину. Для оформлення вищезазначеної спадщини звернувся до Новомосковської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після, але в нотаріальній конторі відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану частину будинку, оскільки заявником не надані документи, які є доказом родинних відносин між заявником та спадкодавцем, про що видано відповідну відмову.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити. Вказав, що крім того в правовстановлюючих документах на спадкове майно містяться відмінності в прізвищі власника, що не дає можливості належним чином реалізувати спадкові права. Вказала на неможливість підтвердження факту іншим шляхом. В наступному надала заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Представник заінтересованої особи до суду не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у свою відсутність. Пояснення не надав.

Під час відкриття провадження вирішено питання про витребування спадкової справи, отриманої судом 29 березня 2018 року.

В судовому засіданні 02 квітня 2018 року задоволено клопотання про виклик свідків, проведено допит свідків ОСОБА_4 ОСОБА_5

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 28 червня 1977 року ОСОБА_3, яка проживала за адресою: м. Новомосковськ. вул. Дзержинського, 157 придбала у власність 1/2 частину жилого, саманного будинку, загальна площа 20,3 кв.м. та надвірні побудови, що знаходиться за адресою: м. Новомосковськ. вул. Дзержинського, 157 /а.с.10-11/. Договір дарування посвідчено державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори за № 2109 та перехід права власності зареєстрований в Новомосковському міському БТІ 29 червня 1977 року.

02 вересня 2008 року ОСОБА_1 набув у власність від ОСОБА_6 1/2 частину жилого будинку, загальна площа якого становила 21,3 кв.м., жилою – 19,3 кв.м. та надвірні побудови, що знаходиться за адресою: м. Новомосковськ, вул. Дзержинського, 157. Право власності зареєстровано 24 вересня 2008 року /а.с.13, 14/. З 29 травня 2010 року заявник зареєстрований у вказаному будинку /а.с.6-7/. 10 липня 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла.

З довідки Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 655 від 18 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживав по вул. Кущівська (Дзержинського), 157 разом з ОСОБА_2 по день смерті 10 липня 2017 року та вів спільне господарство /а.с.15/.

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 вбачається, що 23 листопада 2017 року заявником подано заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_2 за законом.

16 січня 2018 року нотаріусом заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та повідомлено те, що заявником не надано доказів на підтвердження родинного зв’язку, наявність відмінності між прізвищем та іменем спадкодавця та прізвищем та іменем особи, вказаним у правовстановлюючому документі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 кожен окремо показали, що з 2008 - 2010 року неодноразово перебували у гостях у заявника та ОСОБА_2 за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Дзержинського, 157. Бачили, що заявник піклується про ОСОБА_2, проживає із нею в одному будинку, доглядає її, придбає продукти харчування, одяг, відноситься до неї, як до матері або до бабусі.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність невизнаних інтересів заявника, які не визнаються нотаріусом на не дають змоги заявнику реалізувати належним чином свої спадкові права.

Вирішуючи заяву суд виходить з наступного.

Відповідно до чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно п. 6 ч. 1, ч.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт того, що Договір дарування на ім’я ОСОБА_3 дійсно належить ОСОБА_2 підтверджується тим, що решта анкетних даних ОСОБА_2 в договорі, а саме: по батькові, місце проживання, співпадають з анкетними даними ОСОБА_2, вказаними у свідоцтві про смерть.

Таким чином вбачається наявність розбіжностей у імені та прізвищі особи, щодо якої видано Договір дарування та свідоцтвом про смерть, а саме – замість вірного імені «Єфросинія» та прізвища «Киричек» у правовстановлюючому документі вказано «Ефросиня» та «Кірічок», що не відповідає дійсному імені та по батькові особи, яка набула право власності. Означена невідповідність перешкоджає заявнику в реалізації права на спадкування, не може бути усунена іншим чином, ніж шляхом встановлення факту, що має юридичне значення. Право заявника не визнається заінтересованою особою, та не має інших правових шляхів для усунення розбіжностей в силу вимог законодавства та усунення яких необхідне для належної реалізації права власності. При цьому, вимоги заявника підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, доданими до заяви та підтверджують обставини, на які посилається заявник.

Вирішуючи питання щодо встановлення факту проживання однією сім’єю не менш, як п’ять років до часу відкриття спадщини суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В судовому свідки показали та підтвердили факт спільного проживання заявника та померлої у термін, що перевищує п`ять років та вказали на обставини, які дають можливість суду стверджувати про те, що заявник та померлий були за час життя ОСОБА_2 пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки один щодо одного.

Крім того, факт спільного проживання у термін, що перевищує п`ять років підтверджується також і наданою суду довідкою органу місцевого самоврядування.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», надає роз’яснення, що при вирішені спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України, про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільними побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також, інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, та мали взаємні права та обов`язки.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_1 проживав однією сім’єю з ОСОБА_2 не менше п’яти років до часу відкриття спадщини, вони були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, на виконання вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець прийняв спадщину після смерті спадкодавця та встановлення означеного факту необхідне заявнику для реалізації спадкових прав.

З огляду на викладене, зібрані у справі докази у своїй сукупності та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141-142, 206, 258, 259, 264-265, 268, 294, 319 ЦПК України, суд -

вирішив:

заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого: адресою: вул. Кущівська (Дзержинського), 157 м. Новомосковськ Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1), заінтересована особа – Новомосковська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Паланочна, 5, ЄДРПОУ 02891109) - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2, померлої 10 липня 2017 року та ОСОБА_1 однією сім'єю, не менш, як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що договір дарування 1/2 частини житлового будинку, розташованого по вул. Кущівській (Дзержинського),157 м. Новомосковську Дніпропетровської області, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори за № 2109, зареєстрований в Новомосковському міському БТІ 29 червня 1977 року в реєстрову книгу 1966 – 68 стр.49, у якому в графі прізвище, ім'я по батькові власника зазначено ОСОБА_3 - дійсно належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов