Рішення № 73708069, 18.04.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/14/18

Провадження №2/202/823/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 квітня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

позивача - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання відмови у приватизації житла незаконною та про зобов’язання провести приватизацію житла,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися з позовом до відповідачаОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання відмови у приватизації житла незаконною та про зобов’язання провести приватизацію житла та просять суд визнати незаконним (протиправним) рішення та дію відповідача в особі посадової особи органів виконавчої влади – директора департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 14.07.2017 року ОСОБА_5, про відмову в приватизації житла – квартири АДРЕСА_1, та зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме прийняти документи для оформлення та передачу житла у приватну власність та винести рішення про приватизацію на їх, позивачів ім’я, квартири АДРЕСА_2.

В обґрунтування позову послалися на те, що надали відповідачу всі документи, що підтверджують їх право на приватизацію, однак їм відмовили в наданні згоди на приватизацію через те, що ордер на квартиру ними було отримано 15.09.1992 року, а зареєстровані вони в даній квартирі офіційно лише з 29.02.1996 року. Відмову відповідач мотивує тим, що буцімто вони не надали підтвердження правомірності їх вселення в квартиру, і підставою відмови у наданні адмінпослуг є те, що надані документи не оформлені належним чином.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити, оскільки їх дії відповідають вимогам закону. Вважає, що вселення позивачів в спірну квартиру не було правомірним.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

В судовому засідання встановлено, що 15.09.1992 року, згідно з рішенням виконкому Індустріальної райради м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 на склад сім’ї з трьох осіб: на неї, чоловіка - ОСОБА_6, сина - ОСОБА_2, було видано ордер №502 серії 01 на заняття квартири АДРЕСА_3. Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 І-КИ №374783 ОСОБА_6 помер. Відповідно до форми А: ОСОБА_1, ОСОБА_6 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.02.1996 року, а ОСОБА_2 з 05.12.2000 року.

07.08.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача з заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_3 та надали довідку про склад сім'ї та займані приміщення, копію документа, що посвідчує осіб, технічний паспорт, документ, що підтверджує невикористання нею житлового чеку для приватизації державного житлового фонду.

ОСОБА_4 житлового господарства ДМР від 14.09.2017 року № 3 /4-1896 ОСОБА_1 було повідомлено, що її заява на приватизацію квартири №57 за адресою: вулиця Усенко, будинок №13 в органі приватизації міськради не може бути розглянута, оскільки нею не надані документи, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі №57 за адресою: вул. Усенко, будинок №13. Підставою у відмові надання адміністративної послуги є те, що надані документи не оформлені належним чином.

З пояснень позивачів, судом встановлено, що після отримання ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_4 вони залишилися зареєстрованими ІНФОРМАЦІЯ_2, та зареєструвалися лише з 29.02.1996 року та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст.ст. 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п.п. 17, 18, 20 Положень про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації. Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання житлової площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 р.) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

З метою реалізації права на житло шляхом приватизації зазначеної квартири позивачі звернулися до ОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради з відповідною заявою, за результатами розгляду якої листом ОСОБА_4 житлового господарства ДМР від 14.09.2017 року № 3 /4-1896 ОСОБА_1 було повідомлено, що її заява на приватизацію квартири №57 за адресою: вулиця Усенко, будинку №13 в органі приватизації міськради не може бути розглянута, оскільки нею не надані документи, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі №57 за адресою: вул. Усенко, будинок №13. Підставою у відмові надання адміністративної послуги є те, що надані документи не оформлені належним чином.

Частина 2 статті 9 Житлового кодексу України закріплює за громадянином право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовне (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірне житлове приміщення не розповсюджується.

Тому, посилання відповідача на те, що позивачі не мають права на приватизацію, оскільки не надано документів, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі №57 за адресою: вул. Усенко, будинок №13 є безпідставним.

З 1992 року до теперішнього часу жодним власником квартири або балансоутримувачами не пред'являлося до позивачів претензій щодо незаконності їхнього вселення та мешкання у квартирі.

З огляду на вказані обставини відповідно до приписів Законів №500-VI та №2842-12 позивачі мають право на приватизацію жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч.1 ст. 345 ЦК України фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Враховуючи те, що, відповідно до ст. 59 ЖК України, ордер на квартиру недійсним в судовому порядку визнаним не був, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, тому відповідач не мав права відмовляти позивачам у приватизації займаного ними житла саме з підстав не надання документів, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі №57 за адресою: вул. Усенко, будинок №13.

Обов’язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України проголошений ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Дії відповідача порушують конституційне право позивачів на приватизацію житла.

Таким чином, враховуючи, що позивачі вселені до квартири на законних підставах, незаконність проживання ніхто не оспорює та враховуючи, що у позивачів є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання незаконними дій відповідача в частині відмови в приватизації житла.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов’язання відповідача вчиняти певні дії, а саме прийняти документи для оформлення та передачу житла у приватну власність та винести рішення про приватизацію на їх, позивачів ім’я, квартири АДРЕСА_2.

За вимогами ст. ст. 12, 81, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішення питання щодо приватизації житла державного житлового фонду належить до компетенції відповідних місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством до компетенції суду не віднесено вирішення питань у цивільному спорі щодо зобов'язання органу державної влади прийняти рішення про приватизацію житла державного житлового фонду.

За вимогами ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Виходячи із вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині зобов'язання відповідача вчиняти певні дії, а саме прийняти документи для оформлення та передачу житла у приватну власність та винести рішення про приватизацію ім’я відповідачів, оскільки такі вимоги заявлені у спосіб, що не передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в порядку відшкодування судових витрат з відповідача підлягають стягненню на користь позивачів понесені ними витрати.

Керуючись: ст.47 Конституцій України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» ст. 345 ЦК України, ст.ст.1,2,5,9,58 ЖК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16, ЄДРПОУ 38114671) про визнання відмови у приватизації житла незаконною та про зобов’язання провести приватизацію житла - задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради щодо відмови ОСОБА_1, ОСОБА_8 у приватизації квартири АДРЕСА_6 - незаконними.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_5) судові витрати по справі у сумі 640 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_5) судові витрати по справі у сумі 640 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 27.04.2018 року.

Суддя Л.П. Слюсар