Ухвала суду № 73707996, 27.04.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/205/2018

У Х В А Л А

27.04.2018 колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі: судді-доповідача Пустовойт Т.В., суддів Литвиненко Н.В., Іванченко А.М., за участі секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників Лосякової Т.І., Сукач О.В., Юдіна А.Ю., Комарова І.А.,Сєрікової К.С., Муравської О.О., потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, представників потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі питання щодо продовження зміни та обрання строку дії запобіжних заходів, обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також клопотання про особисту поруку,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_3, у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 12.03.2018р. строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було продовжено до 10.05.2018 року, а відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 10.05.2018 року.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів не зменшились і продовжують існувати, в зв,язку з чим застосування більш м,яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать їх запобіганню.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали думку прокурора, просили продовжити дію запобіжних заходів обвинуваченим, оскільки судовий розгляд по суті справи не розпочато, отже обставини та ризики не змінились.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники Сєрікова К.С., Муравська О.О., Лосякова Т.І. просили скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати будь-який інший не пов'язаний з позбавленням волі, або змінити на цілодобовий домашній арешт. Крім того, заявили клопотання про передачу ОСОБА_2 на особисту поруку народного депутата ОСОБА_15 та побратимів ОСОБА_16 й ОСОБА_17 Свої клопотання обґрунтовували тим, що їх підзахисний перебуває під вартою більше року, в той час як тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватись у випадках доведеності прокурором підозри, наявності ризиків та неможливості застосувати інші запобіжні заходи. Зазначили, що суд жодного разу не сприйняв їх доводи щодо наявності обставин передбачених ст.178 КПК та не оцінив в сукупності з ризиками, не врахував вимоги пунктів 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини й практики ЄСПЧ. Вважають, що в даному кримінальному провадженні відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що інший, більш м,який та не пов'язаний з позбавленням волі запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

Захисник Комаров І.А. та його підзахисний ОСОБА_3 вирішення питання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому залишили на розсуд суду, однак вказали що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Захисники Юдін А.Ю. та Сукач О.В. звернулись з клопотання про скасування дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4, посилаючись на те, що обвинувачений страждає на ряд тяжких захворювань, а саме гіпертонічну хворобу серця 3-го ступеню, стан після перенесеного ішемічного інсульту, в зв'язку з погіршенням стану здоров,я рекомендована консультація кардіолога, невропатолога для вирішення питання стаціонарного лікування. Крім того, ОСОБА_4 має сім'ю, є патріотом України, надає волонтерську підтримку військовослужбовцям в зоні АТО, жодного разу не ухилявся від слідства або суду.

Колегія суддів, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі "Смирнов проти Росії" визначено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі у наданні службовій особі неправомірної вигоди матеріального характеру за не притягнення його до кримінальної відповідальності, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, що може спонукати обвинуваченого до втечі. Під час досудового слідства, знаходячись під домашнім арештом по іншому кримінальному провадженню систематично порушував покладені на нього обов'язки та незаконно впливав на свідків.

ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, а тому може переховуватись від суду. Крім того, зареєстрований та мешкає в іншій області, постійне місце мешкання за місцем проведення слідства відсутнє.

Враховуючи що по справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей, а також їх військовий досвід, володіння бойовою вогнепальною зброєю є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, колегія суддів, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Сторона захисту вказує, що однією із обставин для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що ОСОБА_2 не молода людина, раніше не судимий, є учасником бойових дій, бойовим офіцером, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО, капітаном ЗСУ, одружений, має на утриманні дружину інваліда з онкозахворюванням та неповнолітню дитину.

Разом з тим, наявність даних обставин, його позитивні характеристики та попередні заслуги перед державою не можуть слугувати підставою для зміни чи обрання більш м,якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки не спростовують наявність ризиків, визначених при застосуванні запобіжного заходу. Крім того, всі ці обставини вже зазначались захистом та враховувались слідчим суддею при обранні запобіжного заходу під час досудового слідства.

Народний депутат ОСОБА_15 та побратими ОСОБА_16 й ОСОБА_17 в судовому засіданні заявили про зобов'язання взяти ОСОБА_2 на поруку. При цьому зазначили, що їм відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується останній, передбачене законом покарання за їх вчинення, обов'язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань. Крім того зазначили, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО, є бойовим офіцером, капітаном ЗСУ.

Згідно до вимог ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

При вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_2 на особисту поруку колегія суддів приходить до висновку, що виключних обставин для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м'яких запобіжних заходів суду не доведено. Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Стосовно клопотання захисту про скасування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту колегія суддів виходить з наступного.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Захисники ОСОБА_4, посилаючись на те, що обвинувачений має сім'ю, є патріотом України, надає волонтерську підтримку військовослужбовцям в зоні АТО, жодного разу не ухилявся від слідства або суду, а також страждає на ряд тяжких захворювань, а саме гіпертонічну хворобу серця 3-го ступеню, потребує консультації кардіолога, невропатолога для вирішення питання стаціонарного лікування, заявили клопотання про скасування дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Однак, колегія суддів, зазначає, що раніше обираючи ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд враховував наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому колегія суддів враховує вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, сім'ї, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не перешкоджає в разі виникнення необхідності, госпіталізації та лікуванню в лікарській установі, та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник Муравська О.О. в судовому засіданні заявила клопотання про висловлення всіма учасниками кримінального провадження в судовому процесі на державній мові або надання останній перекладача, оскільки вона не розуміє російською мовою.

За вимогами ст.29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення та суд складають процесуальні документи державною мовою. Суд, прокурор забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З моменту вступу в процес по кримінальному провадженню захисник Муравська О.О. жодного разу не наголошувала на тому що не розуміє висловлення інших учасників, в тому числі захисника, яка здійснює захист того ж обвинуваченого ОСОБА_2 Виходячи з наведених норм суд приходить до висновку, що заявлене клопотання захисника Муравської О.О. не ґрунтується на нормах діючого законодавства та є зловживанням у відправленні своїх повноважень.

Що стосується клопотань захисників Сєрікової К.С. та Муравської О.О. щодо повернення суми застави внесеної за ухвалою суду відносно ОСОБА_2 та розміщення обвинуваченого поряд з захистом для реалізації в повній мірі права на захист, суд звертає увагу, що з цими клопотаннями захисники вже зверталися і судом по суті приймалося рішення, а нових обставин з цього приводу не встановлено.

Керуючись ст.ст.29, 177, 180, 181, 183, 194, 199, 331 ч.3 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 25.06.2018 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 25.06.2018 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає в АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з,являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов'язків покладених судом строком до 25.06.2018 року.

В задоволенні решти клопотань учасників процесу - відмовити.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду буде оголошено о 12-30 годині 02 травня 2018 року.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: А.М. Іванченко