Рішення № 73707438, 27.04.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/143/18

Провадження №2/226/229/2018

РІШЕННЯ

іменем України

27.04.2018 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мирнограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 14.07.2011 в розмірі 52897,19 гривень, яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

В наданому відзиві відповідач, не заперечуючи факт отримання нею кредиту у позивача, вказує про визнання нею позовних вимог частково – на суму кредиту 1155,82 гривень та відсотків 1898,71 гривень. Вважає, що у зв’язку із постійним її проживанням в зоні здійснення АТО з неї не можуть бути стягнені комісія, штрафи і пеня. Щодо відсотків за користування кредитом наголошує, що стягненню не підлягають відсотки, нараховані після березня 2015 року, оскільки вони нараховані всупереч п.2.1.1.12.6.4 Умов кредитування. Просила задовольнити позов частково і розглянути справу без її участі.

Позивачем надіслано до суду відповідь на відзив відповідача, натомість суд не бере відомості відповіді до уваги при ухваленні рішення, оскільки суду не надано доказів на підтвердження надсилання банком копії відповіді ОСОБА_1

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору б/н від 14.07.2011, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 1900,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору являється прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, встановлених договором.

Згідно п.2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, позичальник зобов’язаний на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Власник картки зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 1.1.2.7. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п.1.1.3.2.2. Умов, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Пунктом 1.1.7.12 Умов сторони погодили, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог ст.634 ЦК України.

Відповідач не надала своєчасно Банкові грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов Договору.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачеві.

На думку банку, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач станом на 30.11.2017 має заборгованість в розмірі 52897,19 гривень, яка складається з: 1155,82 гривень – заборгованість за кредитом; 44246,27 гривень – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 4500,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), 2495,10 гривень – штраф (процентна складова).

Факт отримання кредиту і невиконання зобов’язання по його сплаті відповідачем не оспорюється.

Проаналізувавши зміст наданих і засвідчених банком Умов та правил, суд звертає увагу, що в пункті 2.1.1.12.4 зазначено, що відповідно до ст.212 ЦК України у випадку наявності простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Стаття 212 ЦК України передбачає право сторін правочину обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) або припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Відповідно до п.2.1.1.12.6.4 Умов та правил, у випадку непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) або його частини більше ніж 210 днів, весь кредит вважається простроченим та нарахування з дати переведення кредиту у статус прострочених боргових зобов’язань проводяться згідно з п.2.1.1.12.6.1. На залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, вказаному в п.2.1.1.12.6.1. При цьому винагорода відсотки за користування кредитом не сплачуються.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 передбачено лише сплату позичальником пені у випадку виникнення прострочених зобов’язань.

Статтями 628, 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6 ст.3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд бере до уваги в якості доказу надані банком Умови і правила, оскільки їхня вірність засвідчена банком, і суд виходить з того, що саме на такі умови кредитування погодився відповідач при укладенні договору, а тому вони є обов’язковими для обох сторін.

Отже, аналіз пунктів 2.1.1.12.4, 2.1.1.12.6.4, 2.1.1.12.6.1 Умов і правил та положень чинного законодавства свідчить, що позивач передбачив і відповідач погодився, що у випадку прострочення кредиту, відсотки за користування кредитом після спливу 210 днів прострочення не сплачуються, а з 211-ого дня весь кредит вважається простроченим, і на нього нараховується пеня в розмірі, зазначеному в п. 2.1.1.12.6.1.

Враховуючи це, суд вважає безпідставним нарахування банком відсотків за користування кредитом протягом всього періоду прострочення, і обмежує його строком 210 днів починаючи з дня виникнення прострочення – 25.07.2014 (дата здійснення відповідачем останнього платежу по кредиту), який визначено банком в розрахунку заборгованості, та по 20.02.2015 (включно).

Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума нарахованих відсотків станом на 20.02.2015 не визначалася, однак відповідачем визнається сума нарахованих відсотків станом на 28.02.2015, яка становить 1898,71 гривень, тому саме вона і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих банком сум пені та штрафів суд виходить з такого.

ОСОБА_2 нараховане 4500,00 гривень заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), 2495,10 гривень – штраф (процентна складова).

Тарифами та пунктом 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачено суму штрафу за порушення клієнтом строків платежів більш ніж на 30 днів по будь-якому з грошових зобов’язань в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Водночас, Тарифами та Умовами та правилами передбачено сплату позичальником пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Таким чином, сума штрафу та пеня передбачені за однакове по суті порушення – несвоєчасну сплату обов’язкових платежів, і визначення підстав для сплати штрафу як порушення зобов’язань більше ніж на 30 днів не змінює суті і характеру такого порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015.

У зв’язку із вимогою позивача про стягнення суми пені стягнення суми штрафів, які нараховані також за прострочення виконання грошового зобов’язання, суперечить ст.61 Конституції України, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Згідно зі ст.2 Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання цього Закону 30.10.2014 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п.8 ч.1 цього Розпорядження м. Димитров (нині – м. Мирноград) Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. 05.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 №1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 було визнано нечинним (справа №826/18330/14).

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність, розпорядження №1053-р від 30.10.2014 та №1079-р від 05.11.2014, місто Димитров Донецької області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції – це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Національний банк України своїми листами від 13.10.2014 №47-411/58939 та від 05.11.2014 №18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно зі ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У п.3.4. рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа №1-10/2004)) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Як вбачається зі справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штрафи, що нараховані у період дії ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Внаслідок укладення 25.12.2015 шлюбу відповідач ОСОБА_1 змінила прізвище на Задорожну. Згідно з матеріалами справи місцем мешкання відповідача ОСОБА_1 є м. Мирноград, вул. Ленінградська, буд.30.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянкою України, яка зареєстрована та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним з ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення пені є необґрунтованим.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в загальному розмірі 3054,53 гривень, з яких: 1155,82 гривень – заборгованість за кредитом, 1898,71 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом. В іншій частині в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно з ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В судовому засіданні документально підтверджені витрати позивача на сплату судових витрат у розмірі 1762,00 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 101,67 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька область, м. Мирноград, вул. Ленінградська, буд.30), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за договором №б/н від 14.07.2011 в розмірі 3054 (три тисячі п’ятдесят чотири) гривні 53 копійки та судовий збір в розмірі 101 (сто одна) гривня 67 копійок.

В задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками на залишкову суму 42347,46 гривень, заборгованості по пені і комісії 4500,00 гривень, штрафів 500,00 гривень та 2495,10 гривень, залишкової суми судового збору 1660,33 гривень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 27.04.2018.

Суддя: В.С. Салькова