Ухвала суду № 73707111, 19.04.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1492/16-к

Провадження № 1-кп/222/9/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

при секретарі Гранкіній О.В.,

за участю прокурора Борисочева Я.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2

представника цивільного позивача ОСОБА_3

представника цивільного відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015050640000581 від 04.12.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст.415 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Володарського районного суду Донецької області перебуває кримінальне поводження щодо ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.1 ст.415 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, проходив службу у військовій частині польова пошта В2326 старшим водієм роти забезпечення, солдатом. Так, 03.12.2015 року, приблизно о 13-20 годині, ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом автомобілем КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Богатир-Великоновоселівка-Володарське з боку села Новоянісоль в бік смт. Нікольське Нікольського району Донецької області, буксируючи цистерну водяну 1,2 м3, без реєстраційного номера, на 109 км+200 м, діючи із злочинною недбалістю, в порушення ст.ст.14,16 ЗУ «Про дорожній рух», п.п.2.3, 31.4.7 «Правил дорожнього руху України», експлуатував транспортний засіб за відсутності на тягово-зчіпному пристрої належного запобіжного штіфта, що призвело до відчеплення цистерни 1,2 м3, без реєстраційного номера, внаслідок чого вона виїхала на смугу зустрічного руху та здійснила зіткнення з транспортним засобом автомобілем КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який рухався в зустрічному напрямку. Після зіткнення з цистерною 1,2 м3, без реєстраційного номера, автомобіль КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, змінив напрямок руху та здійснив зіткнення з деревом на правому узбіччі вищевказаної автодороги. Внаслідок порушення ОСОБА_5 наведених правил дорожнього руху водію автомобіля КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 та пасажиру ОСОБА_7 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.415 КК України, тобто порушення правил експлуатації транспортної машини, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Під час судового розгляду представником потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання про призначення судово-авто-технічної експертизи, обґрунтоване тим, що під час проведення відповідної експертизи на стадії досудового розслідування, висновок експерта №139 від 15.03.2016 року, були використані показання ОСОБА_5, надані ним у якості свідка. Однак, в подальшому ОСОБА_5 був визнаний підозрюваним та йому було пред’явлено обвинувачення у тому ж кримінальному провадженні, що може мати наслідком недопустимість такого доказу. Крім того, під час судового розгляду був допитаний обвинувачений ОСОБА_5, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, які надали пояснення, що не були предметом дослідження експерта під час досудового розслідування. Вважав, призначення експертизи доцільним, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи.

Прокурор, представник потерпілої юридичної особи та цивільного позивач ОСОБА_3, представник цивільного відповідача ОСОБА_4 клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи підтримали, просили його задовольнити.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на передчасні висновки представника потерпілих адвоката ОСОБА_2 щодо недопустимості доказу – висновку судової автотехнічної експертизи №139 від 15.03.2016 року. Думку захисника підтримав обвинувачений ОСОБА_5.

Дослідивши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження суд вважає, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інше (ст.91 КПК України). Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1 ст.93 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 03.12.2015 року він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поїхали за водою на автомобілі КАМАЗ 5320, реєстраційний номер 0287ДЗ, буксируючи водяну цистерну 1,2 м3. Для цього він разом із ОСОБА_9 закріпили вказану цистерну до КАМАЗу заводською булавкою сталевою, товщиною металу 5-6 мм. Повертаючись назад з наповненою цистерною, рухались зі швидкістю приблизно 60 км/год. В зустрічному напрямку, на спуск, рухався КАМАЗ, швидкість якого становила менш 100 км/год. Під час руху автомобіль КАМАЗ під керуванням ОСОБА_5 потрапив на височину (кочку) висотою біля 10 см, шириною 30-40 см, яка була розташована поперек дороги на обидві полоси для руху. Розминувшись з КАМАЗом, десь через 10 секунд, в ліве дзеркало заднього виду ОСОБА_5 побачив, що КАМАЗ врізався в дерево. Одразу зупинившись, він з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вийшли з машини та побачили, що цистерна з водою відчепилася та знаходилась на узбіччі приблизно у 10 м від їх авто і приблизно в 50 метрах від височини. При цьому автомобіль КАМАЗ, що рухався у зустрічному напрямку, д височини не доїхав десь 10 м. Додав, що маневрів для об’їзду височини не вчиняв, як відчепилася цистерна не відчув. Стверджував, що сталева булавка була заводською, страховачного тросу заводом-виробником передбачено не було, гальмівна система у цистерни також відсутня. Після події одразу розпочали надавати допомогу постраждалим, викликали підмогу, булавку не шукали.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він служив разом з ОСОБА_11 в військовій частині поваром. За розпорядженням командира, 03.12.2015 року зібралися їхати за водою, для цього вони приєднали дишло цистерни до фаркопу КАМАЗу та закріпили за допомогою заводської булавки, після чого поїхали. Повертаючись назад, їх швидкість становила близько 60 км/год, дорожнє покриття було сухим, видимість була хороша. Після того як розминулись з зустрічним КАМАЗом, ОСОБА_5 зупинився та побачив що цистерна від’єдналася та стояла на узбіччі на їх стороні проїзної частини, а зустрічний КАМАЗ врізався у дерево на протилежній. Від їх КАМАЗу до бочки було близько 40 м, а до другого КАМАЗу близько 50 м. Шпилька, якою закріплювали цистерну була сталева, заводського виробництва, без ціпка. Її після події не шукали. Додав, що він бачив кочку поперек дороги близько 1 метра від її правого краю, висотою 2-4 см, шириною 0,5 м у вигляді видавленого асфальту. Маневрів для об’їзду кочки ОСОБА_5 не вчиняв.

Свідок ОСОБА_10, який також був в машині під керуванням ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснив, що булавка довжиною 7-8 см, якою ОСОБА_5 та ОСОБА_9 закріплювали цистерну, була не заводська, а саморобна, зроблена з проволоки чи електрода, і до початку руху була застібнута. В іншій частині надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_5 та ОСОБА_9.

З висновку експерта №139 від 15.03.2016 року про невідповідність ТЗП вимогам нормативної документації безпеки дорожнього руху автомобіля, що виникли до моменту розвитку події, які водій ОСОБА_5 міг виявити до моменту ДТП, вбачається, що він зроблений експертом на підставі показів ОСОБА_5, допитаного в якості свідка, про застосування замість штіфта шматка стальної проволоки.

Однак під час судового розгляду, ОСОБА_5 дав інші пояснення, які не були предметом перевірки експертом.

Крім того, в протоколі огляду дорожньо-транспортної події від 03.12.2015 року та висновку експерта №139 від 15.03.2016 року, вбачаються суперечності щодо довжини слідів шин та слідів гальмування КАМАЗу, АН7243ІВ, довжиною 31,6 м.

Відповідно до ч.1 ст.332 ЦПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

З урахуванням викладеного, суд не вирішуючи питання про недопустимість доказу – висновку експерта №139 від 15.03.2016 року, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника потеплілих адвоката ОСОБА_2 про проведення судової автотехнічної експертизи, оскільки для вирішення питань, які не були предметом дослідження експертом, але мають істотне значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Виконання експертизи слід доручити Донецькому науково-дослідницькому інституту судових експертиз, попередивши експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Розгляд справи відкласти до отримання висновку експерта.

Керуючись ст.ст. 332, 242, 363, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника потерпілих – адвоката ОСОБА_2 про призначення судово-автотехнічної експертизи – задовольнити.

Призначити у кримінальному провадженні №12015050640000581 від 04.12.2015 року щодо ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.1 ст.415 КК України, судово-автотехнічну експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідницькому інституту судових експертиз (84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Поштова, 87), попередивши експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

На вирішення експерта поставити наступні питання:

1. Чи діяли водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час керування транспортними засобами відповідно до вимог ПДР України, та які порушення ПДР України з технічної точки зору стали причиною настання дорожньо-транспортної події?

2. Чи міг водій ОСОБА_6 шляхом гальмування запобігти зіткненню з причепом 1АПЗ-738/739 марки ЦВ, ємністю 1,2?

3. Чи зобов’язаний був водій ОСОБА_6 припускати, що автомобіль НОМЕР_3, який рухався йому в зустрічному напрямку та буксирував причеп 1АПЗ-738/739 марки ЦВ, ємністю 1,2, без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_5, буде фіксованого з’єднання?

4. Чи повинен був водій ОСОБА_6 керуватися будь-якими іншими нормативними актами, крім вимог п.1.4 ПДР України, згідно якого «Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила», або повинен виходити з того що всі учасники дорожнього руху їх дотримуються?

5. Які несправності, відповідно до вимог ПДР України, технічного стану мав механізм зчеплення автомобіля КАМАЗ 5320, д/н 0287ДЗ, з причепом 1АПЗ-738/739 марки ЦВ, ємністю 1,2, без реєстраційного номера?

6. Чи маються несправності в транспортному засобі КАМАЗ 5320, д/н 0287ДЗ, який буксирував причеп 1АПЗ-738/739 марки ЦВ, ємністю 1,2, без реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_12, які могли б стати причиною дорожньо-транспортної пригоди?

7. Чи мав водій ОСОБА_5 можливість виявити несправність (за її наявності) до моменту дорожньо-транспортної пригоди?

8. Яка причина відчеплення причепа 1АПЗ-738/739 марки ЦВ, ємністю 1,2, без реєстраційного номера?

9. Яка була швидкість автомобіля НОМЕР_4, під керування ОСОБА_6 виходячи з гальмівного шляху 31,6 м, або сліду кочення вказаного автомобіля за межами проїзної частини 31,6 м?

10. Чи можлива втрата курсової стійкості автомобіля КАМАЗ 5320, д/н 0287ДЗ, який буксував причеп 1АПЗ-738/739 марки ЦВ, ємністю 1,2, під керуванням ОСОБА_5, при наїзді на височину 3-4 см, 10-20 см, шириною 30-40 см, або вибоїну глибиною 3-4 см, шириною 0,5 м, при швидкості 30-40 км/год?

Для проведення дослідження експерту надати матеріали кримінального провадження.

Висновок скласти державною мовою.

Судове провадження у кримінальному провадженні №12015050640000581 від 04.12.2015 року щодо ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.1 ст.415 КК України, відкласти до отримання висновків експерта.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 23.04.2018 року о 13-00 годині.

Суддя О.Є. Вайновська