Постанова № 73706957, 02.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19888/17 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Провадження № 22-ц/773/483/18 Категорія: 20 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту та зняття з розшуку, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 у грудні 2017 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту та зняття з розшуку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.12.2016 року між ним та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 84000,00 грн. Вважає, що укладенням даного договору та передачею транспортного засобу набув право власності на вказаний автомобіль. Крім того, як визначено умовами договору, відповідач надав йому нотаріально посвідчену довіреність, яка надає право користуватись, володіти та розпоряджатись автомобілем, у тому числі провести державну реєстрацію у відповідному сервісному центрі. Однак, у зв'язку з різного роду причинами не переоформив право власності у встановленому законом порядку. На даний час автомобіль вилучено працівниками поліції у зв'язку з накладенням на нього державною виконавчою службою арешту за борговими зобов'язаннями попереднього власника, який вказаний борг не визнає, а тому позивач просить суд визнати за ним право власності на вказаний автомобіль, звільнити його з-під арешту та зняти з розшуку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку, що право власності на спірний автомобіль до позивача не перейшло, оскільки не проведена реєстрація в сервісному центрі МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року. Однак, судом не надано належної правової оцінки договору купівлі-продажу автомобіля та акту приймання-передачі автомобіля від 20.12.2016 року в розумінні ст. 334 ЦК України.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав в суд апеляційної інстанції письмові пояснення в яких вказує, що 20.12.2016 року ОСОБА_3 було продано автомобіль ОСОБА_2 06 вересня 2017 року ОСОБА_3 стало відомо, що на автомобіль було накладено арешт виконавчою службою за його борги. Накладення арешту відбулося після продажу автомобіля. ОСОБА_3 не визнає борг та оскаржує рішення щодо стягнення заборгованості. Позов ОСОБА_2 в даній справі ОСОБА_3 визнає.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності підстав набуття позивачем права власності на автомобіль та проходження процедури реєстрації (перереєстрації) в уповноважених органах МВС не містять.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

20.12.2016 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вартість ТЗ відповідно до п. 4.1. договору становить 84 000,00 грн. (а.с. 7-8).

Пунктами 3.5., 3.6. договору передбачено, що право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця після передачі автомобіля покупцю. Продавець надає покупцю нотаріально посвідчену довіреність, яка надає останньому право користуватись, володіти та розпоряджатись автомобілем, у тому числі провести державну реєстрацію у відповідному сервісному центрі МВС України.

20.12.2016 року між сторонами договору було складено акт приймання-передачі вказаного автомобіля від продавця до покупця та видано ОСОБА_3 довіреність, посвідчену 20.12.2016 року Усік А. М., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області та зареєстровану в реєстрі за № 1641, якою на підтвердження укладеного усного договору доручення уповноважено ОСОБА_2 та ОСОБА_7, представляти інтереси ОСОБА_3 при вирішенні питань, пов'язаних з експлуатацією, відчуженням і ін., належного ОСОБА_3 автомобіля (а.с. 9, 10).

В матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 25.05.2016 року в якому власником автомобіля вказано ОСОБА_3 (а.с. 13).

З акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06 вересня 2017 року вбачається, що огляд та тимчасове затримання ТЗ VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснено у зв'язку з ВП № 54037543, відкритим 30.05.2017 року Першим відділом ДВС міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, боржник - ОСОБА_3, стягувач - ДКП «Луцьктепло» (а.с. 14).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях ЗУ «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року (далі по тексту - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Відповідно до статті 34 ЗУ «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, визначене Порядком, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Тобто вказані положення пов'язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього і застосовувати ст. 334 ЦК України необхідно з врахуванням вимог ЗУ «Про дорожній рух» та Порядку.

Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується позивачем, що спірний транспортний засіб не був знятий з реєстрації або перереєстрований на позивача та не було отримано свідоцтва про реєстрацію ТЗ на позивача через територіальний орган надання сервісних послуг МВС або через центр надання адміністративних послуг.

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу автомобіля, укладений в простій письмовій формі, що не відповідає вимогам пункту 8 Порядку.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності підстав набуття позивачем права власності на автомобіль VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Доводи апеляційної скарги про те, що керуючи вказаним вище автомобілем, позивач вчинив ДТП і 20.02.2017 року Маневицьким районним судом Волинської області його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП справа № 164/178/17, а також що на розгляді в Луцькому міськрайонному суду Волинської області перебуває кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК справа № 161/13220/17 у вчиненні ДТП під час керування автомобіль VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та цивільна справа № 161/15578/18 про стягнення шкоди, завданої вказаним ДТП (а.с. 15, 16-17, 18, 19, 20) і це підтверджує право власності ОСОБА_2 на автомобіль не заслуговують на увагу, оскільки вказане підтверджує лише факт керування автомобілем ОСОБА_2 на час вчинення ДТП.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 травня 2018 року.

Головуючий

Судді