Постанова № 73706736, 02.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12304/17

Провадження № 22-ц/772/798/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуСправа № 127/12304/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Денишенко Т.О., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2018 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

Рішення ухвалив суддя Федчишен С.А.

Рішення ухвалено о 12.00 год. у м. Вінниці.

Повний текст рішення складено 8 лютого 2018 року,

Встановив:

В червні 2017 року КС «Злагода» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач отримав у позивача кредит та ухиляється від його погашення, в зв'язку з чим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року з відповідача стягнуто заборгованість, яку він також не погашає.

В зв'язку з ухиленням відповідача від виконання судового рішення просить визнати його дії неправомірними та такими, що завдали матеріальної та моральної шкоди КС «Злагода», а також стягнути з відповідача завдану шкоду в розмірі, який буде уточнено під час розгляду справи.

13 листопада 2017 року представник позивача КС «Злагода» уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача з урахуванням норм ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 3.1., 3.7. кредитних договорів: заборгованість за кредитним договором № 6746-1к від 24 червня 2011 року в розмірі 674 939,87 грн. та заборгованість за кредитним договором № 6800-к від 1 вересня 2011 року в розмірі 746 872,68 грн., а всього станом на 1 листопада 2017 року - 1 421 812,55 грн. (том 1 а. с. 118).

30 листопада 2017 року представник позивача КС «Злагода» подав до суду дві уточнені заяви, якими просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року та № 6800-к від 1 вересня 2011 року, а саме: заборгованість за кредитом - 808 168,08 грн. (374 528,39 грн. + 433 639,69 грн.), заборгованість зі сплати відсотків - 70 460,28 грн. (37 681,88 грн. + 32 778,40 грн.), штраф - 9845,20 грн.; разом - 888 473,56 грн., в тому числі 3% річних - 9631,11 грн.

Також просив визнати дії відповідача неправомірними, так як отримані відповідачем кредити використані на придбання предметів розкоші, а всупереч приписам ст. 526, 530, 534, 549, ч. 4 ст. 631, 1050, 1054 ЦК України злісно не погашаються, за збігом часу згідно наведеного розрахунку розмір боргу за ним суттєво зріс; та просив зобов'язати відповідача погасити в повному обсязі утворений борг протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення у справі; постановити окрему ухвалу з направленням до правоохоронного органу щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 (том 1 а. с. 127-128, 129).

Такі позовні вимоги представник позивача підтримав в суді першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Злагода» заборгованість за договором кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року в розмірі 101 047,26 грн., з яких: 92 339,28 грн. - відсотки за користування кредитом, 2739,57 грн. - інфляційні та 5968,41 грн. - 3% річних та за договором кредитної лінії № 6800к від 1 вересня 2011 року в розмірі 117 262,89 грн., з яких: 107 157,48 грн. - відсотки за користування кредитом, 3179,20 грн. - інфляційні та 6926,21 грн. - 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 2183,10 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року виправлено описки в рішенні від 31 січня 2018 року, в другому абзаці резолютивної частини та в п'ятдесят шостому абзаці мотивувальної частини виправлено описку з «2739,57 грн. - інфляційні» на «47 016,24 грн. - інфляційні» з «3179,20 грн. - інфляційні» на «54 561,20 грн. -інфляційні», з «в розмірі 101 047,26 грн.» на «в розмірі 145 323,93 грн.» з «в розмірі 117262,89 грн.» на «в розмірі 168 644,89 грн.», в четвертому абзаці резолютивної частини та в п'ятдесят сьомому абзаці мотивувальної частини рішення суду виправлено описку з «2183,10 грн.» на «4709,53грн.».

П'ятдесят другий абзац мотивувальної частини рішення викладено в такій редакції: «По кредитному договору № 6746-1к від 24.06.2011року інфляційні втрати за 2014 рік становлять 5701,88грн. (47 515,64грн. - сума боргу (33 650,00 (тіло кредиту) + 13 865,64 грн. (відсотки)* 1,12 (індекс інфляції) - 47 515,64грн.), за 2015 рік - 26 226,81 грн. (60 570,00 грн. (33650,00 (тіло кредиту) + 26 920,00 грн. (відсотки)* 1,433(індекс інфляції) -60 570,00 грн.); за 2016рік - 7510,68 грн. (60 570,00 грн. (33 650,00 (тіло кредиту) + 26 920,00 грн. (відсотки)* 1,124(індекс інфляції) - 60 570,00 грн.); за 2017рік - 7576,87 грн. (58 283,64 грн. (33 650,00 (тіло кредиту) + 24633,64 грн. (відсотки)* 1,13(індекс інфляції) - 58283,64 грн.), всього 47 016,24 грн.».

П'ятдесят четвертий абзац мотивувальної частини рішення викладено в такій редакції: «По кредитному договору № 6800к від 01.09.2011року за 2014 рік інфляційні втрати становлять 6616,89 грн. (55140,74 грн. - сума боргу (39 050,00 (тіло кредиту) + 16 090,74 грн. (відсотки)* 1,12 (індекс інфляції) - 55 140,74 грн.), за 2015 рік - 30 435,57 грн. (70 290,00 грн. (39 050,00 (тіло кредиту) + 31 240,00 грн. (відсотки)* 1,433 (індекс інфляції) - 70 290,00 грн.); за 2016рік - 8715,96 грн. (70290,00 грн. (39 050,00 (тіло кредиту) + 31 240,00грн. (відсотки)* 1,124(індекс інфляції) - 70 290,00грн.); за 2017рік - 8792,78грн. (67 636,74 грн. (39 050,00 (тіло кредиту) + 28 586,74 грн. (відсотки)* 1,13 (індекс інфляції) -67636,74 грн.), всього 54 561,20 грн.».

Апеляційні скарги на рішення суду від 31 січня 2018 року подали позивач і відповідач.

Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року сторонами не оскаржена.

Апеляційна скарга Кредитної спілки «Злагода» ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року визнана неподаною і повернута позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього 92 339,28 грн. відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року та 107 157,48 грн. відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії № 6800к від 1 вересня 2011 року, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Зазначив, що рішення суду в оскаржуваній частині вважає незаконним та таким, що підлягає до скасування через неправильне застосування судом норм матеріального права, враховуючи, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким заборгованість за кредитом було стягнуто достроково, надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте не дає права на стягнення відсотків за договором.

Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 оскаржує лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього відсотків за користування кредитними коштами; апеляційну скаргу позивача КС «Злагода» на рішення суду ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року визнано неподаною та повернуто позивачу; тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в оскаржуваній відповідачем частині, з урахуванням того, що під час розгляду справи апеляційною інстанцією не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та не встановлено неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 червня 2011 року між КС «Злагода» та ОСОБА_4 укладено договір кредитної лінії № 6746-1к, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 200 000 грн., строком на 36 місяців від дня отримання позичальником всієї суми кредиту або першого траншу за кредитом, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 40% річних від суми щоденного залишку заборгованості по кредиту (том 1 а. с. 161-162).

За цим договором позивач надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 335 485 грн.

Також 1 вересня 2011 року між КС «Злагода» та ОСОБА_4 укладено договір кредитної лінії № 6800к, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 100 000 грн., строком на 36 місяців від дня отримання позичальником всієї суми кредиту або першого траншу за кредитом, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 40% річних від суми щоденного залишку заборгованості по кредиту (том 1 а. с. 159-160).

За цим договором позивач надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 139 700,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цими договорами заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року, що набрало чинності 23 вересня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Злагода» заборгованість за договором кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року в розмірі 66 089,06 грн., з яких: 33 650 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 32 439,06 грн. - заборгованість по відсоткам та заборгованість за договором кредитної лінії № 6800к від 1 вересня 2011 року в розмірі 67 118,08 грн., з яких: 39 050 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 28 068,08 грн. - заборгованість по відсотках, а в цілому - 133 207,14 грн., а також - 1332,07 грн. судового збору (том 1 а. с. 157-158).

Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 за кредитним договором № 6746-1к від 24 червня 2011 року отримав грошові кошти на загальну суму 335 485грн. і в погашення заборгованості сплатив лише частину платежів: 301 835 грн. основної суми боргу і 12 581,63 грн. відсотків. За договором № 6800к від 1 вересня 2011 року відповідач отримав грошові кошти на загальну суму 139 700 грн. і в погашення заборгованості сплатив частину платежів: 100 650 грн. основної суми боргу і 8 100 грн. відсотків.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду відповідачем сплачено кошти в загальній сумі 20 850 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (том 1 а. с. 76-114), які були зараховані на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідно до положень ст. 534 ЦК України, яка передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 3.1. договорів кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року та № 6800к від 1 вересня 2011 року встановлено, що за користування кредитом кредитодавець щомісячно станом на останній день місяця нараховує плату (проценти) в розмірі 40% річних від суми щоденного залишку заборгованості позичальника по кредиту в рамках кредитної лінії.

Відповідно до п. 3.7. договорів у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з третього дня прострочення цей кредит за рішенням кредитного комітету кредитодавця може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі подвійної відсоткової ставки від суми залишку кредиту.

Визначаючи розмір заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції провів розрахунок на підставі п. 3.7. договорів кредитної лінії, застосувавши подвійну відсоткову ставку від суми залишку заборгованості за кредитом.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим, оскільки згідно з п. 3.7. договорів кредитної лінії подвійна відсоткова ставка може бути застосована лише у разі несвоєчасного надходження (прострочення планового платежу) повністю або частково і лише за рішенням кредитного комітету кредитодавця про визнання кредиту з підвищеним ризиком протягом строку такого визнання.

Проте зазначені положення договорів щодо застосування подвійної відсоткової ставки не можуть бути застосовані до залишку заборгованості ОСОБА_4 за кредитом, враховуючи те, що заборгованість за кредитом (тіло кредиту) за договорами стягнуто з нього достроково заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року, що набрало чинності 23 вересня 2014 року, тобто в даному випадку має місце невиконання рішення суду, а не прострочення планового платежу відповідачем. Крім того в матеріалах справи відсутнє рішення кредитного комітету КС «Злагода» про визнання кредиту з підвищеним ризиком, яке могло би бути підставою для застосування подвійної відсоткової ставки.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, встановленому п.3.1. договорів кредитної лінії - 40% річних від суми щоденного залишку заборгованості позичальника по кредиту в рамках кредитної лінії.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року стягнуто заборгованість за договорами, в тому числі заборгованість зі сплати відсотків, станом на 25 червня 2014 року. Тому відсотки слід нараховувати за період з 26 червня 2014 року до 30 листопада 2017 року - дати уточнення представником позивача позовних вимог, які він підтримував в суді першої інстанції.

Непогашена заборгованість зі сплати кредиту за договором № 6746-1к від 24 червня 2001 року складає 33 650 грн.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами складає:

2014 рік (189 днів) - 6 969,70 грн. (33 650 грн. х 40% х 189 днів/365);

2015 рік - 13 460 грн. (33 650 грн. х 40%);

2016 рік - 13 460 грн. (33 650 грн. х 40%);

2017 рік (334 дні) - 12 316,82 грн. (33 650 грн. х 40% х 334 днів/365);

а разом - 46 206,52 грн.

Непогашена заборгованість зі сплати кредиту за договором № 6800к від 1 вересня 2011 року складає 39 050 грн.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами складає:

2014 рік (189 днів) - 8 088,16 грн. (39 050 грн. х 40% х 189 днів/365);

2015 рік - 15 620 грн. (39 050 грн. х 40%);

2016 рік - 15 620 грн. (39 050 грн. х 40%);

2017 рік (334 дні) - 12 293,37 грн. (39 050 грн. х 40% х 334 днів/365);

а разом - 51 621,53 грн.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитними коштами за період з 26 червня 2014 року до 30 листопада 2017 року: за договором № 6746-1к від 24 червня 2001 року в сумі 46 206,52 грн.; за договором № 6800к від 1 вересня 2011 року в сумі 51 621,53 грн. В зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутих судом відсотків за користування кредитними коштами та відповідно розміру стягнутих судових витрат.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 в тому, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки рішенням суду з нього було достроково стягнуто заборгованість за кредитом, тому саме з цієї дати договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє його від обов'язку сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 17 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1); порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2018 року в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, в частині розподілу судових витрат та в частині загальної суми, що підлягає до стягнення, змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Злагода» заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року в сумі 46 206,52 грн. (сорок шість тисяч двісті шість грн. п'ятдесят дві коп.); заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії № 6800к від 1 вересня 2011 року в сумі 51 621,53 грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот двадцять одна грн. п'ятдесят три грн.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 3 184,50 грн.

Змінити загальні суми, що підлягають до стягнення з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Злагода», що зазначені в абзаці другому резолютивної частини рішення: за договором кредитної лінії № 6746-1к від 24 червня 2011 року - з 145 323,93 грн. на 99 191,17 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч сто дев'яносто одна грн. сімнадцять коп.); за договором кредитної лінії № 6800к від 1 вересня 2011 року - з 168 644,89 грн. на 113 108,94 грн. (сто тринадцять тисяч сто вісім грн. дев'яносто чотири коп.).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М.В. Матківська Судді:Т.О. Денишенко В.В. Сопрун

Повне судове рішення складено 2 травня 2018 року.

Згідно з оригіналом

Суддя М.В. Матківська