Ухвала суду № 73706377, 25.04.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/51/17

н/п 2-п/174/3/2018

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2018 року Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Борцової А.А.,

за участю секретаря – Заіки А.В.,

відповідача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

позивача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на частку квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на частку квартири задоволено частково. Вирішено усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_3 її права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом вселення її в дану квартиру та зобов’язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей вказаної квартири та не чинити перешкод у користуванні зазначеним житлом. В решті заявлених вимог позивача відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яка обґрунтована тим, що рішення суду є незаконним по суті, оскільки суд, встановивши обставини, що мають істотне значення по справі, припустився помилки в частині визначення суб’єкта правовідносин, на які посилалась у позові ОСОБА_3 та своїм рішенням поклав на неї обов’язки, а також зобов’язання не вчиняти певні дії без достатніх на те правових підстав. Спірною квартирою як вона так і позивачка ОСОБА_3 не користуються, в ній мешкали та продовжують мешкати інші особи. ОСОБА_4, при житті, як власник житла, вселив до своєї квартири цих осіб, які й мешкають в квартирі по цей час та нею користуються вже більше 10 років постіль. При цьому вона не має ключів від цієї квартири, постійно мешкає разом із своєю сім’єю за іншою адресою, в іншому житловому приміщенні та фізично не може перешкоджати позивачці в користуванні спірним житлом, а також фізично не має можливості надати їй ключі від спірної квартири, від якої у неї також не має ключів. Крім того, позивачка заявила позов, без дійсного наміру користуватися цією квартирою, оскільки її намір стосовно цієї квартири – розміняти її або продати, про що вона також пояснювала в судовому засіданні. Тобто, позивачка, у відповідності до положень п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України, зловживає своїми процесуальними правами, шляхом подання до суду завідомо безпідставного позову до неї, позову за відсутності предмета спору з нею та у спорі, який має очевидно штучний характер, тобто без дійсного наміру захистити свої права. Також вона мала намір та бажання надати особисті пояснення у судовому засіданні з підстав та предмету позову, безпідставно заявленого до неї, та подати заяву про допит свідків щодо обставин справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала, пояснила, що не з’явилася в судове засідання 22.02.2018 р. в зв’язку з неявкою її представника – адвоката ОСОБА_2, оскільки не бажала брати участі в судовому засіданні без нього, вважає за необхідне допитати в судовому засіданні свідків, про виклик яких надала заяву на підтвердження факту її не проживання у спірній квартирі. Пояснила, що у спірній квартирі з дозволу її покійного батька дійсно проживає її дочка з 01.06.2015 р., яка переїхала до м. Вільногірськ з сім’єю в зв’язку з окупацією Криму, а вона мешкає за іншою адресою. Просить заяву задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 просить задовольнити заяву про перегляд заочного рішення, оскільки він не з’явився в судове засідання з поважних причин, а відповідачка має право на представлення її інтересів адвокатом. Крім того, по справі необхідно допитати свідків, заяву про виклик яких ними надано. Позов заявлено не до тієї особи, оскільки у спірній квартирі відповідачка не проживає, там мешкає її дочка, яка вселилася в квартиру з дозволу її покійного батька, однак ці обставини не були належним чином з’ясовані при розгляді справи.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечує проти заяви, мотивую тим, що при постановленні рішення судом враховані усі обставини справи, рішення є законним та обґрунтованим.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Під час винесення заочного рішення судом враховано, що відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 22.02.2018 року о 10.00 год., повідомлена належним чином, в судове засідання вона не з’явилась вдруге, відзив на позов не подала.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з аналізу вказаних норми, постановлення заочного рішення можливо за умови повторності неявки до суду саме відповідача, а не його представника, незалежно від причин такої неявки, однак у разі надання відповідачем доказів поважності причин неявки, заочне рішення може бути скасовано.

Відповідачка в судове засідання, призначене на 22.02.2018 р. не з’явилася вдруге, при цьому свою неявку до суду мотивує неможливістю явки в судове засідання її представника, про що їй було відомо на час розгляду справи, однак ця обставина не може слугувати підставою для визнання причин неявки особисто відповідачки в судове засідання поважними, оскільки це не перешкоджало їй особисто з’явитися до суду, прийняти участь у розгляді справи, викласти свої доводи та подати докази.

До того ж, будь-які заперечення на позов за весь час розгляду справи судом (з 20.02.2017 р.), відповідачкою чи її представником до суду не надано, хоча останні і не були позбавлені такої можливості.

Також, в обґрунтування заявленого клопотання, відповідачка посилається на необхідність допитати свідків, заяву про виклик яких надала в судовому засіданні при розгляді даного клопотання, мотивуючи тим, що вказані нею особи можуть підтвердити факт її не проживання у спірній квартирі.

Разом з тим, вказані обставини були предметом дослідження при судовому розгляді справи, позивачкою даний факт не заперечується і до того ж, факт того, що у спірній квартирі проживає дочка відповідачки ОСОБА_1 із своєю сім’єю, а позивачка ОСОБА_3 взагалі не має доступу до спірної квартири, так як їй не дали ключі від вхідних дверей, встановлений рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.05.2017 року у справі № 174/7/17, п/с № 2/174/98/2016 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, яке набрало законної сили 27.09.2017 року, про що зазначено у рішенні по суті справи від 22.02.2018 р., тому зазначені відповідачкою та її представником обставини, не мають істотного значення для вирішення справи.

До того ж, відповідачка ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири і відповідно має правомочності по володінню, користуванню та розпорядженню вказаним майном та несе тягар утримання цього майна, відповідно до вимог ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності повинно здійснюватися співвласниками за їхньою згодою, а як встановлено в судовому засіданні в спірній квартирі з 01.06.2015 року проживає дочка відповідачки ОСОБА_1, яка не є співвласником вказаної квартири, доказів того, що саме вона чинить перешкоди позивачці у користуванні спірною квартирою, відповідачкою ОСОБА_1 не надано, тому позов позивачкою ОСОБА_3 обґрунтовано заявлено саме до ОСОБА_1, яка є належним відповідачем по справі, а доводи відповідачки та її представника щодо того, що суд припустився помилки в частині визначення суб’єкта правовідносин, на які посилалась у позові ОСОБА_3, суд оцінює критично.

Також, суд не вбачає ознак штучності створення даного спору позивачкою ОСОБА_3, на що також вказує позивачка та її представник, оскільки намір розпорядитися своєю часткою квартири в майбутньому не позбавляє позивачку права користування нею на цей час як співвласника майна.

При таких обставинах, підстави для скасування заочного рішення Вільногірського міського суду від 22.02.2018 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на частку квартири відсутні, тому у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про перегляд вказаного рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 223, 259, 268, 284-287 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на частку квартири - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий-суддя: А.А. Борцова