Ухвала суду № 73706278, 02.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2964/18 Провадження № 22-ц/773/495/18 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Категорія: 59Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

02 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Грушицького А.І., вивчивши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про стягнення тимчасової державної допомоги дітям,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року в даній цивільній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 3 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог п. 8 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_2 подала заяву про усунення недоліків, в якій зазначила дату отримання копії оскаржуваної ухвали, а також зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як передбачено п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі вищевказаної норми немає, оскільки ОСОБА_2 не є кредитором, який звертається з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів.

Як передбачено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 31 рішення) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Також у рішенні «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Як передбачено ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 3, 7 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не виконала вимоги ухвали Апеляційного суду Волинської області від 3 квітня 2018 року, тому відповідно до ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 357 ЦПК України апеляційну скаргу слід вважати неподаною і повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року в даній справі визнати неподаною і повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя