Рішення № 73705715, 02.05.2018, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/126/18

Провадження № 2/147/210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Військової частини А1736 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Командир військової частини А1736 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, мотивуючи вимоги тим, що відповідач проходив військову службу у військовій частині А1736 з 03.06.2016 року по 31.08.2017 року на посаді оператора-розвідника відділення зв’язку взводу протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. Солдат ОСОБА_1 допустив втрату інвентарних речей, які були видані йому в користування сержантом з матеріального забезпечення. Втрата майна відповідача відбулася у зв’язку з тим, що він 14.04.2017 року був направлений до військового шпиталю м. Миколаїв з переломом правої руки. При цьому даний військовослужбовець перед від’їздом до шпиталю не передав своє майно належним чином на тимчасове зберігання сержанту з матеріального забезпечення взводу, тому в момент здійснення переміщення підрозділу з н. п. Щорсівка до полігону ОСОБА_2 за дане майно ніхто не відповідав, через що майно закріплене за солдатом ОСОБА_1 було втрачене через його особисту недисциплінованість, безвідповідальність та недбалого ставлення до зберігання військового майна. Відповідач своїми діями порушив вимоги п. 6 ст. 11, ст.. 16, п.1 ст. 127, п. 1 ст. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 2 додатку першого до нього.

Вказані дії військовослужбовця призвели до втрати військового майна військової частини А1736(В4533). Загальна сума нанесених державі збитків у кратному розмірі складає 106562,00 грн. Відповідачу надавався термін на повернення майна до військової частини, але відповідач ніяких дій не зробив протягом 3-х місяців. 31 серпня 2017 року відповідач був звільнений з військової служби за контрактом відповідно до п. «е» ч.8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу». При звільнені інвентарні речі не повернув та не відшкодував. Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 106562,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої з його вини державі та стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши усі докази надані позивачем у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військові частині А1736 на посаді оператора-розвідника відділення управління взводу управління протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

Згідно роздавальної відомості від 17.06.2016 року відповідачу було видано: бронежилет «Корсар», корімат, спальний мішок, шолом кевларовний, ковдра, подушка, спец. форма, речовий мішок (а.с.16,17).

Копією витягу із наказу командира військової частини А1736 № 243 від 31.08.2017 р. підтверджується, що ОСОБА_1 звільненого з військової служби відповідно до підпункту «е» (через службову невідповідність) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 31.08.2017 р. виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Тростянецького РВК Вінницької області.

Із копії рапорту командира ПТАДн підполковника ОСОБА_3 від 02.08.2017 р. встановлено, що внаслідок недбалого ставлення до зберігання військового майна солдатом ОСОБА_1 було втрачено інвентарне майно. Командир ПТАДн клопотав про проведення службового розслідування за фактом нестачі військового майна (а.с.18).

Рапорти аналогічного змісту були подані також начальником – командиром взводу управління ПТАДн БРАГ від 04.08.2017 року, рапортом сержанта з матеріального забезпечення, рапортом позаштатного сержанта з матеріального забезпечення (а.с.19-21).

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 4, 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п.п. 13 15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України; військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо; особи винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п.п. 31, 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 року № 748, передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність; відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи; рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.

Наказом командира військової частини А1736 від 23.08.2017 року №531 притягнуто до матеріальної відповідальності солдата ОСОБА_1 за втрату військового майна у зв’язку з особистою недисциплінованістю. Помічнику командира з фінансово-економічної роботи суму недостачі в розмірі 106562,00 грн. занести до книги обліку нестач військової частини А1736 (а.с.7,8).

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.09.2017 року по справі №480/1662/17 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-12 КУпАП та провадження по справі відносно нього закрили у зв’язку із сплином строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.6).

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 243 від 23.06.1995, визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Згідно з п. 2 цього Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.

Згідно рапортів відповідача ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи, останній підтвердив, що отримував від сержанта з матеріального забезпечення спальний мішок, карімат, флягу з чохлом, казанок, бронежилет, захисний шолом, матрас, ковдру, подушку та речовий мішок. Коли відправлявся в госпіталь речі не здавав. Про зникнення своїх речей не повідомив, тому що не вважав за потрібне (а.с. 22-25).

Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 був звільнений з військової частини А1736 у зв'язку з службовою невідповідністю, військова частина має право на утримання з останнього вартості предметів речового майна, які були втрачені відповідачем.

Відповідно до п. 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Положення передбачено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Згідну Довідки-розрахунку вартість втраченого майна речової служби солдатом ОСОБА_1, оператором-розвідником відділення управління взводу управління протитанкового артилерійського дивізіону становить 106562,00 гривень (а.с.15).

Таким чином, колишній військовослужбовець військової частини А1736 ОСОБА_1 згідно вимог вищевказаних нормативно-правових актів повинен відшкодувати державі - в особі військової частини А1736 кошти за отримане ним речове майно, які він не повернув після виключення зі списків особового складу частини, у сумі 106562,00 грн. Зазначена сума жодними належними та допустими доказами не спростована відповідачем, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1762,00 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166,1212 ЦК України, та ст.ст. ст.ст. 2, 4, 10, 81, 133, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь військової частини А1736 (р/р 31252279491632, код ЄДРПОУ 26613875, Державна казначейська служба м. Київ, МФО 820172) кошти у сумі 106562 (сто шість тисяч п’ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, в якості відшкодування майнової шкоди завданої державі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1736 судовий збір в розмірі 1762 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: